Арутюнян Ашот Михайлович
Ашот Михайлович Арутюнян (нар. 1 червня 1956, Єреван) — радянський і український художник, фотограф, дизайнер, книговидавець. Заслужений діяч мистецтв України.
Арутюнян Ашот Михайлович | |
---|---|
вірм. Աշոտ Հարությունյան | |
Народився |
1 червня 1956 (67 років) Єреван, Вірменська РСР, СРСР |
Громадянство | Україна |
Діяльність | художник |
Нагороди | |
Сайт | ashot.kiev.ua |
Біографія ред.
Ашот Арутюнян народився 1 червня 1956 року в Єревані. У Єревані закінчив художню школу, а потім і Криворізьке авіаучилище спецслужб. Потім в 1977 році переїхав у Київ і закінчив Київський театральний інститут імені І. Карпенка-Карого.
Художник багато років працював в столичних кінотеатрах «Кінопанорама», «Київ» - створював афіші з незвичайними для тих часів елементами в стилі сюрреалізму, які були родзинкою кінотеатру і ними милувалися всі кіномани Києва. Ашот також малював афіші для об'єднання «Кінопрокат», кіноплакати і політичні плакати для В/О «Совекспортфільм». Неодноразово художник-оформлювач Ашот Арутюнян брав участь в міжнародних конкурсах плакатів, часто про його нестандартні афіші журналісти писали статті в газетах, знімали телепрограми. У той час афіши до фільмів не виготовляли в друкарнях, вони створювалися художниками від руки. Тож кожна афіша Ашота була унікальним твором мистецтва - з портретами знаменитих акторів і фрагментами з сюжетів фільмів, тому не дивно, що їх часто крали зі стендів ...
У 1987 році Ашот відкрив першу на території України (другу в СРСР) приватну кооперативну рекламну агенцію «Ракурс». Вперше Ашот розмістив рекламу напою «Пепсі-коли» на громадському транспорті, на мостах, на будівлі ЦУМу, в 1989 році вивісив перший білборд біля кінотеатру «Дружба» по вул. Хрещатик в Києві.
Після поїздки в США в 1993 році Ашот відкрив ресторан преміум-класу «Наполеон», надихнувшись відвідуванням американського ресторану одного рекламного агентства. Ресторан «Наполеон» розташовувався в центрі міста Києва на вул. Шота Руставелі. Ресторан став статусним місцем і був популярним серед представників тогочасної української «буржуазії» та культурної богеми, яка зароджувалася в Україні після розпаду СРСР. Ашот відтворив в залах ресторану атмосферу епохи Наполеона - оксамит, мармур, картини, дорогий посуд, камзоли персоналу і вишукані страви. Життя цього шикарного ресторану в стилі імперської пишноти, на жаль, завершилося в період бандитського розбою та переділу власності. На згадку про ресторан у художника дома залишився міні-музей Наполеона, де зберігаються медалі, шаблі, вцілілий фарфор і величний портрет імператора Наполеона, який для ресторану художник писав сам.
З 1997 року Ашот Арутюнян почав видавничу діяльність. У той період в Україні книговидання прийшло у занепад. Ашот накопичив багато ідей для створення фотоальбомів, в яких показував життя відомих людей в фотографіях (космонавт Каденюк Л., президент Кучма Л. та ін.), історію національних навчальних закладів (КНУ ім. Т. Шевченка), історичні події Другої світової війни та революційні події в Україні 2005 року, історію та красу Києва, мальовничу природу і архітектуру України. Художник Ашот Арутюнян більшу частину свого життя живе в Україні, віддано любить Київ і захоплений його історією. Він присвятив улюбленому місту 4 авторських фотоальбома, де зібрав унікальні архівні фотографії. На сторінках книг Ашота про Київ читач зможе побачити історію та архітектуру старого Києва[1], яка вже безповоротно втрачена.
У 2013 році з початком акцій протесту і революційних подій Євромайдану Ашот починає роботу над серією тематичних картин «Посміхайтеся, панове!». У жовтні 2014 художник провів виставку "ПТН ПНХ". На своїх полотнах Ашот через художню метафору і алегорію зображає політичні проблеми часу, знімає маски з багатьох персонажів, з іронією і сарказмом показує відносини і події, що відбуваються в правлячих колах[2].
В даний час художник займається виключно живописом, створює тематичні картини, портрети, пейзажі, натюрморти маслом. Особливістю картин Ашота є талант з фотографічною точністю передавати риси обличчя, зображати тонкощі інтер'єру, предметів і жваво передавати на полотні красу природи. Щоб мистецтво було близько до кожної людини, Ашот виконує портрети на замовлення, робить картини на подарунок до урочистих сімейних подій. Якщо замовники звертаються з проханням створити портрети членів сім'ї для родового дерева та початку фамільної портретної галереї, то художник береться за виконання портрета за старими фото, доповненюючи їх історичними деталями, костюмами епохи.
У 2018 році художник почав працювати над серією картин «Героям слава!», присвяченим бійцям АТО - героям війни, які ціною свого життя захищають країну від російської збройної агресії на сході України.
У мріях і планах художника створення приватної галереї, де відвідувачі змогли б побачити картини вживу і поспілкуватися з самим художником.
Книги ред.
- «Мальовнична Україна» (1997)
- «Леонід Кучма. Президент України» (1998)
- «Леонід Каденюк: «Я твій син, Україно!» (1998)
- «Лівія» (1999)
- «Київ» (2000)
- «Київ вчора і сьогодні» (2002) [Архівовано 30 вересня 2019 у Wayback Machine.]
- «Леонід Кучма» (2003)
- «Київський Національний університет імені Тараса Шевченка» (2004)
- «Київ на старій поштовій листівці» (2005)
- «Маріїнський палац у Києві» (2005)
- «Старий Київ» (2005)
- «Так, Україно!» (2005)
- «Віктор Черномирдін. П'ять років в Україні» (2006)
- «Вікопомний подвиг» (2006)
- «Країна, якої немає…» (2007)
- «Киев в ХХ веке» (2008).
Персональні виставки ред.
У 2014 році пройшла персональна виставка Ашота під назвою «ПТН ПНХ»[3] На одному з полотен майстра відображена пам'ятна бійка в Раді, яка відбулася в грудні 2012-го року[4].
Примітки ред.
- ↑ Ашот Арутюнян знакомит нас с потерянным нами Киевом. Интересный Киев. Архів оригіналу за 30 вересня 2019. Процитовано 2 апреля 2007.
- ↑ Гола правда: художник примирив Януковича і Тимошенко. PRпортал. Процитовано 12 октября 2014.
- ↑ Киевский художник посвятил картину драке в ВР с участием Маркова. Архів оригіналу за 21 червня 2018. Процитовано 21 червня 2018.
- ↑ Киевский художник запечатлел первое выступление Игоря Маркова в Верховной Раде. Архів оригіналу за 21 червня 2018. Процитовано 21 червня 2018.
На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка, скористайтеся підказкою та розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |