Артрок

музичний жанр
(Перенаправлено з Арт-рок)

Артрок — термін, що описує течію рок-музики, що тяжіє до включення «експериментальних або авангардних впливів» та відрізняється «новою звуковою структурою»[1]. Термін артрок близький до прогресивного року і нерідко розглядається як синонімічний.

Артрок виник наприкінці 1960-х років і продовжує свій розвиток як сучасний артрок.

ХарактеристикаРедагувати

Журнал «Cosmic Debris» визначає артрок як «різновид рок-музики, що звертається до музичного й інтелектуального початку, і відтак, не вкладається у стандарти масового споживання». Наголошується також на тому, що артрок містить «…звичайно щось експериментальне», і використовує «довгі структури з кількома темами, характерні класичній музиці» або складаються в «сюїти з індивідуальних пісень». Подібні альбомні структури надають «переваги для створення довших і ємнісніших композицій, а також розширених інструментальних рішень»[1].

Також підкреслюється, що артрокові композиції є музикою «не стільки для танців, скільки для слухання і звичайно розповідають якусь історію або має філософську тематику або тексти»[2].

КласифікаціяРедагувати

В артроку виділяються, перш за все, такі найстійкіші й найоднорідніші підстильові утворення:

  • класичний артрок (Classic Art-Rock);
  • кентерберійський рок (Canterbury Rock);
  • авангардний артрок (Avantgarde Art-Rock);
  • неопрогресив або неоартрок (Neoprogressive);
  • новий сучасний артрок (Modern/Contemporary Art-Rock).

У музичній літературі дуже часто можна зустріти такі терміни, як бароко-рок, техно-рок, флеш-рок, симфорок, що також окреслюють творчість артрокових виконавців. Дуже часто подібні терміни винаходяться для позначення стилю якогось конкретного виконавця. Їх різноманітність з одного боку, свідчить про багатогранність самого стилю «артрок», а з іншого боку, вносить плутанину до стилістичної класифікації.

Артрок і прогресивний рокРедагувати

Терміни «артрок» і прогресивний рок часто розглядаються як синоніми, проте серед меломанів вони використовуються у різних випадках. Деякі вважають артрок мелодійнішим і менш жорстким (так, до артроку можна віднести Camel, а до прогресивного — Pink Floyd). В інших джерелах «артрок» відносять лише до англійських рок-гуртів, тоді як прогресивного року — до американських, де це поняття і з'явилося. Іноді до артроку відность лише ті групи, які показували на сцені театралізовані подання, широко використали світло у виступах («Roxy Music», «Kayak[en]», «Eternal Wanderers», «Ekklesia»).

Часто рок-групи класифікують як артрок за естетичними міркуваннями, пов'язаних зі стилем оформлення обкладинок альбомів або манерою давати назви композиціям. Іноді до артроку зараховують просто тому, що інші терміни не можуть достатньо і коректно описати певне музичне явище.

Становлення напрямкуРедагувати

Становлення артроку прослідковують від 1967 року, коли почався розпад психоделічного року на кілька течій, зокрема хардрок (ознаки якого вже виразно видно на диску «Disraeli Gears» Cream), фолк-рок (Fairport Convention) і «прогресивний рок» в цілому (дебют Pink Floyd, Moody Blues, Nice[en], Blossom Toes)

1968 року виходять перші альбоми Soft Machine, Caravan і Aphrodite's Child, в яких буде позначений подальший відхід від психоделіки. Вони поклали основу відразу для декількох стилів, убік «чистішого» жанру. Такі композиції, як «Where But For Caravan Would I» з дебютного альбому Caravan або «The End Of The World» (разом з іншими) з однойменного диска Aphrodite's Child, по суті, є вже чистий артрок.

Проте багато дослідників схильні вважати роком народження артроку 1969-й, асоціюючи його з дебютним альбомом King Crimson «In The Court Of The Crimson King», одним з найяскравіших альбомів того часу. У цей рік з'явилися перші альбоми майбутніх титанів артроку: Genesis, Van der Graaf Generator, Yes, King Crimson, Renaissance. Ці альбоми свідчать вже про новосформований підхід до створення творів в новому стилі.

Музичні рисиРедагувати

Музична формаРедагувати

Артроковим композиціям характерний відхід від стандартної пісенної структури з куплет — приспів — куплет — приспів — соло — приспів. Тут розвивалися сюїтна і сонатна форми. Остання характерніша для творчості Yes і Pink Floyd, тоді як Genesis, Caravan, VDGG, Jethro Tull схильні до сюїтності. Типовим для артроку є композиції, що займають всю сторону платівки (т. зв. sidelong). Дехто пішов і далі, займаючи однією п'єсою обидві сторони платівки (Jethro Tull, Nektar), а з появою компакт-дисків — цілий компакт-диск («Garden Of Dreams» від Flower Kings).

Найвагомішими роботами в крупних формах є: Echoes (Pink Floyd, «Meddle», 1971), Shine On Your Crazy Diamond (Pink Floyd, «Wish You Were Here», 1975), Close To The Edge (Yes, «Close To the Edge», 1972) Thick As A Brick (Jethro Tull, «Tick As A Brick», 1972), Supper's Ready («Genesis», «Foxtrot», 1972). A Plague Of Lighthouse Keeper (Van Der Graaf Generator, «Pawn Hearts», 1971), Tarkus (ELP. «Tarkus», 1971), всі сюїти з альбому «Third» Soft Machine (1970), «In Held Twas In I» (Procol Harum, «Shine On Brightly», 1968).

ІнструментарійРедагувати

На відміну від хардроку, в артроці менша роль гітар і більша роль клавішних інструментів. Наприкінці 1960-х особливо популярними в артроку стали мелотрон і орган Хаммонда. Найкращі зразки використання меллотрона можна знайти в альбомах Genesis 1971—1976 pp., Barclay James Harvest (особливо на диску «Live», 1974, а також студійних альбомах 1970—1977 pp.), Yes (1972—1974 pp., особливо на Tales From Topographic Oceans), King Crimson (дебют), Beggar's Opera (Waters Of Change, 1971). He дивлячись на тотальний перехід музикантів на цифрову техніку і можливість використання семплів зі звуками меллотрона, цей інструмент досі активно використовується у творчості сучасних груп, зокрема, Arena і The Mars Volta.

Нерідкі багаті симфонічні аранжировки з використанням Мелотрона, органу Хаммонда, композиціям гуртів Yes, Genesis, King Crimson (1969—1971) ELP, VDGG 1970—1971 рр., Caravan 1971—1976 рр., PFM, Cressida та інші.

Серед перших музикантів, що почали використовувати цей інструмент стали Бітлз (у Magical Mystery Tour), Simon Dupree (група-попередник Gentle Giant), Moody Blues, Barclay James Harvest (починаючи з найперших синглів 1968 року), Pink Floyd (на А Saucerful Of Secrets). Трохи пізніше Меллотрон прозвучав у King Crimson (перші альбоми), другий альбом Genesis (1970), дебют Affinity і на деяких інших. Після чого Меллотрон стає вже фактично «візитною карткою» артроку.

Від психоделічної ери артрок успадкував довгі колективні імпровізації, і просторі соло, зокрема це стосується творчості «Pink Floyd», «King Crimson», «Soft Machine», «Caravan», «Egg», «ELP» і ін.

Інші рисиРедагувати

Також слід зазначити, властиві артроку, нестандартні ритми, розмір може неодноразово змінюватися в межах однієї композиції, як, наприклад, у наступних: «Lark's Tongue Part 1» (King Crimson), «Dancing With A Monnlight» (Genesis), «Where But For Caravan Would I» (Caravan), «Too Close To the Sun» (Pallas) і ін. Прямолінійніші ритми 4/4 і 8/8 також не рідкість в артроці, але не домінують. Важливо тут те, що артрок як жанр не обмежує себе в ритмічній структурі.

Нарешті, для артрок нерідко звертається до класичної спадщини, яка цитується або вплітається в музичну тканину рок-композицій. Найяскравіші приклади представлені у творчості гурту «ELP», що має зокрема у своєму доробку «ремікси» «Картинок з виставки» Мусоргського, «Танку лицарів» С. Прокоф'єва. Інші гурти, що зверталися до класичної спадщини — Renaissance, Nice[en], Exception, Electric Light Orchestra, Procol Harum тощо

ПосиланняРедагувати

  1. а б Art Rock на сайті Allmusic. (англ.)
  2. The Golden Age Of Art Rock: Part One: Making It Last 2. Cosmik Debris Magazine Presents The Golden Age of Rock, January 2002 www.cosmik.com/aa-january02/go http://www.zoominfo.com/people/Rock_Art_96958714.aspx [Архівовано 12 січня 2009 у Wayback Machine.]

ЛітератураРедагувати