Артур Вортон
Артур Вортон (англ. Arthur Wharton; 28 жовтня 1865, Аккра, Британський Золотий Берег — 13 грудня 1930, Едлінгтон, Велика Британія) — англійський футболіст та атлет ганського походження, найбільш відомий як перший темношкірий футболіст-професіонал, який виступав у Футбольній лізі[1][2][3]. Довгий час його вважали першим чорним футболістом взагалі, проте пізніше з'ясувалося, що його випередив Ендрю Вотсон, гравець збірної Шотландії, гаянець за походженням[1].
 | ||
 | ||
| Особисті дані | ||
|---|---|---|
| Народження | 28 жовтня 1865 | |
Аккра, .svg){kind=small} Золотий Берег
| ||
| Смерть | 13 грудня 1930 (65 років) | |
Едлінгтон,  Англія
| ||
| Громадянство | .svg){kind=small} Велика Британія Сполучене Королівство
| |
| Позиція | Воротар | |
| Професіональні клуби* | ||
| Роки | Клуб | І (г) |
| 1885—1886 1886—1888 1889—1894 1894—1895 1895—1897 1897—1899 1899—1901 1901—1902 |
«Дарлінгтон» «Престон Норт-Енд» «Ротергем Таун» «Шеффілд Юнайтед» «Стейлібрідж Роверз» «Ештон Норт-Енд» «Стейлібрідж Роверз» «Стокпорт Каунті» |
1 (0) 6 (0) |
| Звання, нагороди | ||
| Нагороди | ||
|
* Ігри та голи за професіональні клуби | ||
Біографія ред.
Дитинство ред.
Народився Артур Вортон в Аккрі, нинішній столиці Гани, ав ті часи — британської колонії Золотий Берег. Його батько, відомий місіонер, був наполовину шотландцем, наполовину гренадцем, а мати — ганською принцесою. У 19 років Артур перебрався до Англії, в Дарлінгтон, де почав навчання в коледжі з метою піти по стопах батька і стати проповідником. Однак спорт захоплював молодого Вортона набагато більше Святого письма, до того ж у всіх спортивних змаганнях він домагався великих успіхів, будь то велоспорт, крикет або біг. Не зміг Артур відмовитися і від запрошення у футбольний клуб «Дарлінгтон».
Футбольна кар'єра ред.
Молодий воротар виділявся не тільки кольором шкіри, але і великим талантом, який не міг не помітити менеджер клуба «Престон Норт-Енд» Вільям Саделл. Артур Вортон приєднався до Норт-Енду в 1886 році і разом із командою пробився в півфінал Кубка Англії роком пізніше[4]. Однак взяти участь в тріумфальному для «Престона» сезоні 1888/89, коли вони виграли перший чемпіонат Англії і завоювали Кубок, Вортону не пощастило. У 1888 році він перестав займатися футболом[5], зосередившись на бігу. Артур брав участь у комерційних легкоатлетичних змаганнях, тоді як у «Престоні» він грав безкоштовно.
Проте довго без футболу уродженець Гани не протримався. Вже через рік після відходу із Престона він підписав свій перший професійний контракт з «Ротергем Таун». У цьому клубі Артур провів п'ять сезонів, після чого його переманили в «Шеффілд Юнайтед». Але тоді на останньому рубежі у Клинків стояла справжня брила — Біллі «Товстун» Фолк, — якому Вортон програв конкуренцію за позицію номер один. Артур провів всього три матчі за Шеффілд Юнайтед, після чого без особливих успіхів грав у «Стейлібрідж Роверз», «Ештон Норт-Енд» та «Стокпорт Каунті». У 1902 році Уортон закінчив кар'єру, вже встигнувши міцно підсісти на алкоголь.
Інший спорт ред.
У 1886 році на стадіоні «Стемфорд Брідж» Артур встановив світовий рекорд в бігу на 100 ярдів (91,44 метра) — 10 секунд. Крім того, він грав у крикет і займався велоспортом.
Старість ред.
Обдарованому атлетові знайти себе в житті після спорту було складно. 15 років він пропрацював у вугільних шахтах Йоркшира, спускаючи зароблені гроші на міцні напої. 13 грудня 1930 року всіма забутий Артур Вортон помер у віці 65 років.
Вшанування ред.
Згадали про Артура Вортона лише через 60 років. Його внучка Шейла Лісон і підприємець з Дарлінгтона Шон Кемпбелл почали по шматочках збирати історію його життя. До справи підключилася антирасистська організація «Футбол об'єднує, расизм роз'єднує», і в результаті перший в історії чорний футболіст-професіонал був включений до Зали слави англійського футболу, а незабаром у Дарлінгтоні з'явилася його бронза статую.
Згадки ред.
За свою футбольну кар'єру Артур Вортон не вигравав будь-яких титулів і жодного разу не викликався в збірну, однак чорношкірий воротар, якому іноді доводилося грати на позиції вінгера, запам'ятався сучасникам яскравою, часом ексцентричної грою на лінії воріт.
|
Я бачив, як Уортон підстрибнув, повис на перекладині, зловив м'яч, затиснувши його між ніг, в результаті чого три форварда, які мчали вперед, впали прямо у сітку воріт. З тих пір я не бачив подібного Сейва, хоча дивлюся футбол більше 50 років | 
|
— оглядач газети Sheffield Telegraph & Independent у 1942 році | ||
.
Примітки ред.
- ↑ а б Arthur Wharton — 100 Great Black Britons[недоступне посилання з червня 2019]
- ↑ *Phil Vasili, The First Black Footballer, Arthur Wharton, 1865—1930: an absence of memory (ISBN 0-7146-4903-1)
- ↑ Arthur Wharton — Football Unites, Racism Divides. Архів оригіналу за 10 червня 2011. Процитовано 12 травня 2011.
- ↑ Taw, Thomas (2006). Football's Twelve Apostles: The Making of The League 1886—1889. pp. 17. ISBN 1-905328-09-5.
- ↑ Arthur Wharton: The first Black Footballer. Архів оригіналу за 3 квітня 2011. Процитовано 12 травня 2011.