Артемцев Олександр Дмитрович
Олекса́ндр Дми́трович Арте́мцев (нар. 1910 — пом. 6 листопада 1944) — радянський військовик часів Другої світової війни, стрілець 5-ї стрілецької роти 263-го гвардійського стрілецького полку 86-ї гвардійської стрілецької дивізії (46-а армія 2-го Українського фронту), гвардії рядовий. Герой Радянського Союзу (1945).
| Олександр Дмитрович Артемцев | |||
|---|---|---|---|
 | |||
| Народження |
1910 Одеса | ||
| Смерть |
6 листопада 1944 Угорщина | ||
| Поховання | Угорщина | ||
| Країна |
 Російська імперія.svg){kind=small} УНР СРСР | ||
| Вид збройних сил | сухопутні війська | ||
| Рід військ | піхота | ||
| Роки служби | 1941—1944 | ||
| Звання |
 Рядовий | ||
| Формування | 86-а гвардійська стрілецька дивізія | ||
| Війни / битви | німецько-радянська війна | ||
| Нагороди |
| ||
Життєпис ред.
Народився 1910 року в місті Одесі в робітничій родині. Росіянин. Здобув неповну середню освіту, працював кочегаром на електростанції.
До лав РСЧА добровільно вступив у 1941 році. Учасник німецько-радянської війни з червня 1941 року.
6 жовтня 1941 року під час бою за село Коларівка Приморського району Запорізької області кулеметник станкового кулемета 10-го окремого батальйону ПУА О. Д. Артемцев був важко поранений і потрапив у полон[1]. Здійснив втечу з пересильного табору для військовополонених. Повернувся до рідного міста, де протягом усього періоду окупації перебував у партизанському загоні, що базувався в одеських катакомбах.
Після визволення Одеси в квітні 1944 року знову вступив до лав Червоної армії. Воював у складі військ 3-го і 2-го Українських фронтів.
Особливо гвардії рядовий О. Д. Артемцев відзначився в боях за взяття Будапешту. 6 листопада 1944 року в боях поблизу села Мате-Кучера (Угорщина) супротивник силою до двох рот піхоти, при підтримці танків і бронетранспортерів, атакував позиції 5-ї стрілецької роти, проте гвардійці відбили цю атаку, знищивши 5 ворожих танків. Гвардії рядовий Артемцев, перебуваючи в окопі, протитанковою гранатою підпалив бронетранспортер супротивника, що рухався на нього, але сам отримав поранення в праву руку. Не маючи можливості кидати гранати далі, він виповз з окопу з двома протитанковими гранатами й кинувся під гусениці німецького танка, підірвавши його. Сам при цьому загинув[2].
Похований на західній околиці станції Мате-Кучера[3].
Нагороди ред.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 24 березня 1945 року за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецькими загарбниками та виявлені при цьому відвагу і героїзм, гвардії рядовому Артемцеву Олександру Дмитровичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу (посмертно).
Література ред.
- «Подвиг во имя жизни: Очерки о Героях Советского Союза, уроженцах Одесской области». / Сост.: Абрамов А. Ф., Бульба А. И. — Одеса: Маяк, 1984, стор. 33-36.
Примітки ред.
- ↑ Іменний список втрат особового складу 10-го окремого батальйону ПУА за 10 днів жовтня 1941 року.(рос.)
- ↑ Представлення на присвоєння звання Героя Радянського Союзу. (рос.). Архів оригіналу за 13 березня 2012. Процитовано 22 травня 2015.
- ↑ Іменний список незворотніх втрат сержантського і рядового складу 86-ї гвардійської стрілецької дивізії.(рос.)
Посилання ред.
- Артемцев Олександр Дмитрович. // Сайт «Герои страны» (рос.).