Артеменко Петро Іванович

Петро Іванович Артеменко
Народився 2 травня 1918(1918-05-02)
село Губське, нині Лубенського району Полтавської області
Помер 5 квітня 1942(1942-04-05) (23 роки)
Лубни
Громадянство СРСР СРСР
Національність українець
Діяльність поет, перекладач, журналіст
Alma mater Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя
Мова творів українська
Жанр вірші
Членство Національна спілка письменників України

Петро́ Іва́нович Арте́менко (2 травня 1918, село Губське, нині Лубенського району Полтавської області — 5 квітня 1942, Лубни Полтавської області) — український поет, перекладач.

Життєпис ред.

Закінчивши семирічку, вчився на робітничому факультеті при Лубенському учительському інституті. 1936 року закінчив філологічний факультет Ніжинського педагогічного інституту. У Чернігові був співробітником газети «Молодий комунар» — завідував відділом літератури та мистецтва.

У 1938—1940 роках викладав українську літературу в Лубенському учительському інституті. 1939 року став членом ВКП(б). У 1940—1941 роках перебував на громадській роботі, працював у Лубенському міськкомі партії.

Через хворобу очей Артеменка звільнили від служби в армії. Під час окупації України нацистами працював у Лубнах у підпіллі, писав агітаційні вірші, прокламації. Гітлерівці схопили Артеменка і 5 квітня 1942 року стратили.

1961 року Артеменка посмертно прийняли до Спілки письменників України.

Творчість ред.

Петро Артеменко розпочав творчу діяльність у літературній студії Ніжинського педагогічного інституту, якою керував поет і педагог Микола Сайко. Для віршів поета-початківця характерними були простота, багатство інтонації, щирість, ритмічна різноманітність. Артеменко писав про людей праці, Батьківщину, кохання, природу. Друкувався у періодичних виданнях Ніжина, Чернігова та Лубен, у республіканському журналі «Молодий більшовик» (нині «Дніпро»). Перекладав твори Генріха Гейне, Михайла Лермонтова, Михайла Ісаковського.

На початку 1960-х років поет Олекса Ющенко по газетних публікаціях зібрав 45 віршів Артеменка та 1962 року видав їх у Києві під назвою «Пісня моєї весни», а 1973 року — «Поезії».

Вшанування пам'яті ред.

На вшанування пам'яті про Петра Артеменка Полтавським обкомом комсомолу в 1967 р. була встановлена обласна комсомольська мистецька премія імені Петра Артеменка.

Література ред.

  • Антологія української поезії в шести томах. — Т. 5: Твори поетів, які ввійшли в літературу в 1933—1958 роках. — К.: Дніпро, 1985. — С. 151—154.
  • Григораш Д. Артеменко Петро Іванович // Українська журналістика в іменах. — Випуск 7. — Львів, 2000.
  • Письменники Радянської України : біобібліографічний довідник / упоряд.: Олег Килимник, Олександр Петровський. — К. : Радянський письменник, 1970. — 540 с. — С. 13.
  • Самойленко Г. В. Артеменко Петро Іванович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Коорд. бюро Енцикл. Сучас. України НАН України. — К. : Поліграфкнига, 2001. — Т. 1 : А. — 823 с. — ISBN 966-02-2075-8. — С. 670.
  • Самойленко Г. В. Нариси культури Ніжина. — Частина 1: Література. — Ніжин, 1995.
  • Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1977. — Т. 1 : А — Борона. — 542, [2] с., [38] арк. іл. : іл., табл., портр., карти с. — С. 254—255.
  • Ющенко О. Я. Артеменко Петро Іванович // Українська літературна енциклопедія : В 5 т. / редкол.: І. О. Дзеверін (відповід. ред.) та ін. — К. : Голов. ред. УРЕ ім. М. П. Бажана, 1988. — Т. 1 : А—Г.  — С. 88.
  • Ющенко О. Поет-воїн Петро Артеменко // Радянське літературознавство. — 1977. — № 8.
  • Ющенко О. Де падали зорі… // Ющенко О. Безсмертники. — Книга 2. — К., 1978.

Посилання ред.