Ольга Олександрівна Аросєва (рос. О́льга Алекса́ндровна Аро́сева; 21 грудня 1925, Москва, РРФСР, СРСР — 13 жовтня 2013, Москва, Росія) — радянська і російська акторка театру і кіно, Народна артистка РРФСР.

Ольга Аросєва
Ольга Аросєва
Ольга Аросєва
Ольга Аросєва
Народилася 21 грудня 1925(1925-12-21)
Москва, СРСР
Померла 13 жовтня 2013(2013-10-13) (87 років)
Москва, Росія[3][4]
  • серцево-судинні захворювання
  • Поховання Головинське кладовище
    Громадянство  СРСР
     Росія
    Діяльність актриса театру і кіно
    Alma mater Державне училище циркового та естрадного мистецтва імені М. М. Рум'янцева
    Заклад Московський академічний театр сатири
    Роки діяльності 1946–2013
    Чоловік Володимир Сошальський (розлучена)
    Батьки Аросєв Олександр Якович
    Брати / сестри Yelena Arosevad
    IMDb nm0037037
    Нагороди та премії
    Орден «За заслуги перед Вітчизною» III ступеня Орден «За заслуги перед Вітчизною» IV ступеня Орден Пошани (Російська Федерація) Медаль «У пам'ять 850-річчя Москви» медаль «Ветеран праці»
    народний артист РРФСР заслужений артист РРФСР
    Почесна відзнака «За заслуги перед польською культурою»
    Заслужений діяч культури Польщі Державна премія РРФСР імені К. С. Станіславського

    CMNS: Ольга Аросєва у Вікісховищі

    Біографічні відомості ред.

    Дочка Олександра Яковича Аросєва, радянського партійного і державного діяча, голови Верховного революційного трибуналу України в 1920 році. Сестра акторки Олени Аросєвої.

    Відома виконанням комедійних (зокрема, в картинах Ельдара Рязанова) і гострохарактерних ролей. Знялася у кількох картинах українських кіностудій.

    Фільмографія ред.

    Кінороботи:

    Озвучування мультфільмів:

    • «Кіт-рибалка» (1964, Лисиця)
    • «Хвости» (1966, Лисиця)
    • «Бобри йдуть слідом» (1969, Щука)
    • «Чарівник Смарагдового міста» (1973, Стелла)
    • «Баба-яга проти!» (1979, Баба-яга)
    • «Слоненя пішло вчитися» (1984, слониха)
    • «Пригоди поросяти Фунтика» (1986—1988, Пані Беладонна)
    • «Довірливий дракон» (1988, курка)
    • «Кошеня з вулиці Лізюкова» (1988, слониха) та ін.

    Примітки ред.

    Посилання ред.