Сухопутні війська Норвегії
Сухопутні війська Збройних сил Королівства Норвегія або Армія Норвегії (бук. Hæren) — наземний компонент Збройних сил Норвегії. Державна структура, до завдання якої належить оборона та територіальна цілісність Норвегії. Вони знаходяться під управлінням Міністерства оборони (норв. Forsvarsdepartementet). Згідно з Конституцією, король Норвегії є Верховним Головнокомандувачем, генералом СВ, ВПС та адміралом ВМС.
| Армія Норвегії | |
|---|---|
 герб Армії Норвегії | |
| На службі | 1905 |
| Країна |
 Норвегія |
| Належність |
 Міністерство оборони Норвегії |
| Тип | Сухопутні війська |
| Чисельність | 24450 (також 8700 призовників — 2007 р.[1]) |
| Гарнізон/Штаб | Осло |
| Гасло |
норв. Respekt, ansvar, mot укр. Повага, відповідальність, протидія |
| Війни/битви | Друга світова війна, Холодна війна, Косовська війна, Війна в Афганістані, Боснійська війна, Війна проти тероризму, UNIFIL |
| Вебсайт | forsvaret.no |
| Командування | |
| Поточний командувач |
Верховний головнокомандувач Гаральд V, Головнокомандувач Збройних сил Норвегії — Свере Діесен |
|
| |
Медіафайли на Вікісховищі | |
Він виконує ці функції через Державну Раду, але де-факто делегує їх уряду у мирний час[2].
Королівство Норвегія виділяє кошти на оборонний бюджет, що відповідає приблизно 1,4 % валового внутрішнього продукту країни, що нижче 2 %, необхідних НАТО, але перевищує середнє значення для країн Західної Європи.
У мирний час збройні сили складають близько 25500 осіб, включаючи професійних військових, призовників та цивільних осіб. Наприклад, у 2014 р. було 17442 професійних військових та цивільних осіб та 16966 призовників, які мають один рік служби. Очікуваний пост-мобілізаційний склад становить близько 83000 осіб[3][4]. Щорічні витрати на СВ складають €7,2 млрд.[5]. Що від ВВП для оборони становить 1,4 %. Щорічний експорт зброї — на €600 млн. Основні закордонні постачальники зброї — Швеція, Німеччина, США, Іспанія, Італія.
Історія ред.
Заснування норвезької армії відносять до Указу короля Данії й Норвегії Крістіана IV від 18 січня 1628 р.[6], коли зазначалося, що будь-яке сільське господарство (особняк — gård) має надати призовника, одного солдата (матроса). Причиною того була війна зі Швецією. Після 1641 р. армія Норвегії нараховувала шість піхотних полків.
СВ сформовані були в 1905 році[7], відразу після проголошення Норвегією державної незалежності на основі народного референдуму. СВ ЗС Норвегії сформовані були після чотирьох століть правління Данії та Швеції над Норвегією. Під час Першої світової війни Королівство Норвегія зберегло нейтралітет.
У квітні 1940 р. відбулося німецьке вторгнення. Мобілізація на захист Королівства Норвегії тривала протягом місяця, а державна адміністрація знайшла притулок у Великій Британії. У країні був організований збройний Рух Опору. Після Другої світової війни країна відмовилася від своєї нейтральності та обрала участь у НАТО.
США доставили велику кількість військової техніки безкоштовно або за зниженими тарифами для Збройних сил Норвегії, як військову допомогу. Найбільша військова загроза походила від СРСР, з яким Норвегія межувала полярними територіями. Норвегія відмовилася брати на озброєння ядерну зброю. Після розпаду Варшавського договору (1991 р.) було скорочення норвезьких Збройних сил[8]. Була створена Вітчизняна Гвардія (Heimevernet) з ідеєю надзвичайно швидкої мобілізації та підтримки Сухопутних військ.
Структура ред.
- Армійський штаб [Hærstaben] (Руста, Бардюфос)
- Механізована бригада «Північ» [Brigade Nord] (Хегеліа, Бардюфос)
- Механізований батальйон «Броньований батальйон» [Panserbataljonen] (Сетермьоен)
- Механізований батальйон «Батальйон Телемарк» [Telemark Bataljon] (Рена)
- Моторизований батальйон «2-й Батальон» [2. bataljon] (Шьолд)
- Артилерійський дивізіон «Артилерійський батальйон» [Artilleribataljonen] (Сетермьоен)
- Розвідувальний батальйон [Etterretningsbataljonen — ISTAR og EK] (Сетермьоен)
- Санітарний батальйон [Sanitetsbataljonen] — Sanitet (Сетермьоен)
- Інженерний батальйон [Ingeniørbataljonen] (сапери, будівельники, РХБЗ) (Шьолд)
- Логістичний батальйон «Бойовий батальйон» [Stridstrenbataljonen] (Бардюфос)
- Зв'язковий батальйон [Sambandsbataljonen] (Бардюфос)
- Рота військової поліції [Militærpoliti-kompaniet] (Бардюфос)
- Механізована бригада «Північ» [Brigade Nord] (Хегеліа, Бардюфос)
- Бойова батальйонна група «Шьор-Варангер» [Grensevakten på Garnisonen i Sør-Varanger (GSV)] (Хьойбюктмьоен)
- Гарнізонна рота [Garnisonskompaniet]
- Прикордонна рота [Grensekompaniet]
- Навчальна рота [Utdanningskompaniet]
- батальйон королівської гвардії
Знаки розрізнення ред.
Генерали та офіцери ред.
| Категорії[9] | Генерали | Старші офіцери | Молодші офіцери | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
| |
| Норвезьке звання | General | Generalløytnant | Generalmajor | Brigader | Oberst | Oberstløytnant | Major | Kaptein | Løytnant | Fenrik |
| Український відповідник |
Генерал-полковник | Генерал-лейтенант | Генерал-майор | (Бригадир) | Полковник | Підполковник | Майор | Капітан | Лейтенант | Прапорщик |
Сержанти й солдати ред.
| Категорії | Сержанти | Солдати | ||
|---|---|---|---|---|
|
|
|
| |
| Норвезьке звання | Sersjant | Korporal | Menig | Grenader |
| Український відповідник |
Старший сержант | Молодший сержант | Рядовий | Курсант |
Озброєння ред.
| Озброєння і військова техніка[1] | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Наіменування | Тип | Кількість наявних |
Країна- виробник |
Роки виробництва |
Примітки | ||
| Стрілецька зброя | |||||||
| Бронетехніка | |||||||
| «Леопард» 1A1NO | основний танк (ОТ) | 2 | 
|
||||
| «Леопард» 1A5NO | основний танк | 111 |
|
||||
| «Леопард» 2A4 | основний танк | 52 |
|
||||
| CV9030N | бойова машина піхоти (БМП) | 104 | 
|
||||
| M113A2 і A3 | бронетранспортер (БТР) | 109 | 
|
||||
| NM-135 | бронетранспортер | 53 | /
|
||||
| XA-186 и XA-200 | бронетранспортер | бл. 80 | 
|
||||
| Артилерія | |||||||
| 155-мм M114/39 | буксована гаубиця | 46 |
|
||||
| 155-мм M109A3GN | самохідна гаубиця | 126 | /
|
||||
| 227-мм M270 | РСЗВ | 12 |
|
||||
| Протитанкова зброя | |||||||
| «Джавелін» FGM-148 | ПТКР | н/д |
|
поставка партії з 90 ПУ і 526 ракет ведеться з 2006 року[10] | |||
| ERYX | ПТКР | 424 | 
|
||||
| BGM-71 TOW | ПТКР | 223 |
|
||||
| NM142 | самохідна ПУ ПТКР | 97 | /
|
||||
| «Карл-Густав» | безвідкотна гармата | 2517 |
|
||||
| M72 LAW | гранатомет |
|
|||||
| ППО | |||||||
| RBS 70 | ПЗРК | 300 |
|
120 на консервації | |||
| 20-мм Rh 202 | зенітна гармата | 252 |
|
192 на консервації | |||
Примітки ред.
- ↑ а б The Military Balance 2007. — P. 132.
- ↑ «Kongens konstitusjonelle rolle». Архів оригіналу за 16 липня 2017. Процитовано 3 березня 2018.
- ↑ «Forsvarets årsrapport 2014» (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 4 березня 2018. Процитовано 3 березня 2018.
- ↑ Antall ansatte i følge Norsk samfunnsvitenskapelig datatjenestes forvaltningsdatabase. Архів оригіналу за 4 березня 2018. Процитовано 3 березня 2018.
- ↑ (англ.)The Norwegian Defence Budget for 2014 [Архівовано 5 березня 2018 у Wayback Machine.], 15.10.2013.
- ↑ (норв.)Leraand, Dag; Rein, Torolf (2015), «Hæren [Архівовано 31 жовтня 2020 у Wayback Machine.]», Store norske leksikon, henta 23. oktober 2015.
- ↑ (норв.)Leraand, Dag (2015), «Hærens historie [Архівовано 5 березня 2018 у Wayback Machine.]», Store norske leksikon, henta 22. oktober 2015.
- ↑ Bogen, Olav; Håkenstad, Magnus (2015).
- ↑ Rang og distinksjoner[недоступне посилання з травня 2019] // Norwegian Armed Forces PDF
- ↑ (рос.)The Military Balance 2007. — P. 184.
Джерела ред.
- (англ.)The Military Balance 2007 / C. Langton. — London: Routlege / The International Institute for Strategic Studies, 2007. — 450 p. — ISBN 1-85743-437-4.
Посилання ред.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Армія Норвегії- (норв.)Официальная страница сухопутных войск Норвегии