Армін Мюллер-Шталь

Армін Мюллер-Шталь (нім. Armin Mueller-Stahl, 17 грудня 1930 Тільзіт Східна Пруссія) — німецький актор, режисер, письменник, художник та музикант, лауреат світових кінонагород і номінант на премію «Оскар» за найкращу чоловічу роль другого плану 1997 року.

Армін Мюллер-Шталь
нім. Armin Mueller-Stahl
Народився	17 грудня 1930(1930-12-17) (93 роки) м. Тільзіт Східна Пруссія
Національність	німець
Громадянство	Німеччина
Діяльність	актор режисер письменник художник музикант
Alma mater	Консерваторія Штерна
Роки діяльності	1955 і до тепер
Дружина	Моніка Ґабріель (1968-1973) Ґабріеле Шольц з 1973 і до тепер
Діти	Крістіан (1974)
Брати / сестри	Hagen Mueller-Stahld, Dietlind Stahld і Gisela Mueller-Stahld
IMDb	ID 0000090
Нагороди та премії
Командор ордена За заслуги перед ФРН премія «Срібний ведмідь» (1992) премія «Супутник» (1997) премія «Квадрига» (2003) премія «Джині» (2008) почесна премія «Золотий ведмідь» (2011)
Армін Мюллер-Шталь у Вікісховищі

Життєпис

Армін Мюллер-Шталь народився 17 грудня 1930 року в Тільзіті (тепер м. Совєтськ (Калініградська область). Третій з п'яти дітей у сім'ї. Його мати виросла в Санкт-Петербурзі. Дідусь, балтійський німець, священик, був змушений вивезти родину з Росії на початку Першої світової війни, у 1914 році. Перші вісім років він прожив у Тільзіті. У 1938 році родина Мюллер-Шталь перебралася в Пренцлау. У 1934 році сім'я Мюллер-Шталь переселяється у Берлін. Тут Армін поступає в консерваторію і закінчує її з дипломом скрипаля. Сам Армін мало не загинув у 1945 році: за пару тижнів до кінця війни його ледь не застрелив радянський солдат. У той же день неподалік був розстріляний його батько, банківський службовець.

Армін Мюллер-Шталь та Ґабріеле Шольц, 2013

Але театр все ж перемагає, Армін вирішує стати актором, проте з акторських курсів його відраховують у зв'язку з відсутністю здібностей. У 1955 році закінчує акторські курси і його приймають в трупу Берлінському театрі Фольксбюне, а потім і у найвідоміший з німецьких театрів — Берлінського ансамблю, театру Бертольта Брехта.

За 35 років кар'єри в НДР Мюллер-Шталь став одним з найпопулярніших акторів країни. За роль у фільмі «П'ять патронних гільз» його хвалили Фідель Кастро і Ернесто Че Гевара. За створення переконливого образу офіцера штазі у фільмі «Невидиме забрало» Мюллер-Шталя удостоїли державної премії НДР.

У 1976 році влада НДР позбавляють громадянства барда Вольфа Бірмана. Армін Мюллер-Шталь підписує разом з іншими діячами мистецтва лист протесту. Після цього він не отримує жодної ролі. 1980 року Армін емігрує до Західного Берліна.

На Заході він прославився роллю, яку спочатку відмовлявся грати в нескінченному телесеріалі «Лікарня в Шварцвальді». Потім були ролі у фільмах значних режисерів: Райнера Вернера Фассбіндера, Анджея Вайди, Іштвана Сабо. Потім було запрошення до Голлівуду.

Армін Мюллер-Шталь мабуть, єдиний з німецьких акторів, кому вдалася воістину зоряна кар'єра не лише на батьківщині, а й за океаном. Одна з перших відомих його робіт в Голлівуді — роль у фільмі «Авалон». У цій картині він грає деспотичного батька єврейського сімейства. За фільм «Блиск» у 1996 році — номінований на «Оскара».

Сім'я

Був одружений з акторкою Монікою Ґабріель (1968-1973). У 1973 році одружився з Ґабріеле Шольц. 1974 року в подружжя народився син Крістіан.

Фільмографія

Зірка Арміна Мюллера-Шталя на Алеї зірок у Берліні

Рік		Українська назва	Оригінальна назва	Роль
2015	ф	Лицар кубків	Knight of Cups	Зейтштґер
2009	ф	Атака на Ленінград	Attack on Leningrad	фон Лееб
2009	ф	Ангели і демони	Angels and Demons	кардинал Стросс
2009	ф	Інтернаціональ	The International	Вільгельм Векслер
2008	ф	Будденброк	Buddenbrooks	Йоганн «Жан» Будденброк
2007	ф	Порок на експорт	Eastern Promises	Семен
2006	ф	Місцевий колорит	Local Color	Микола Сєров
2006	ф	Я буду іншою	Ich bin die Andere	Карл Вінтер
2004	ф	Фабрика пилу	The Dust Factory	дідусь Рендольф
2004	ф	Історія африканської ферми	The Story of an African Farm
2000	ф	Місія на Марс	Mission to Mars	Ремєр Бек
1999	ф	Ісус. Бог і людина	Jesus	Йосип
1999	ф	Тринадцятий поверх	The Thirteenth Floor	Фуллер / Грірсон
1999	ф	Яків брехун	Jakob the Liar	доктор Кіршбаум
1998	ф	Цілком таємно	The X-Files: Fight the Future	Конрад Страгхольд
1998	ф	The Commissioner	Комісар	Ганс Кеніґ
1997	ф	Гра	The Game	Енсон Баєр
1997	ф	Миротворець	The Peacemaker	Дмитро Вертік
1996	ф	Огр	Der Unhold	граф фон Кальтенборн
1996	ф	Блиск	Shine	Пітер Гельфґот
1996	ф	Розмова зі звіром	Gespräch mit dem Biest	Адольф Гітлер
1994	ф	Останній разок	The Last Good Time	Джозеф
1994	ф	Таксандрія	Taxandria	Карел/Вірґіліус
1993	ф	Будинок духів	The House of the Spirits	Северо дель Валле
1992	ф	Сила особистості	The Power of One	Док
1992	ф	Utz	Utz	барон
1991	ф	Кафка	Kafka	Грубах
1991	ф	Ніч на Землі	Night on Earth	Гельмут Ґрокенберґер
1990	ф	Авалон	Avalon	Сем Кричинський
1989	ф	Музична скринька	Music Box	Майк Ласло
1989	ф	Павутина	Das Spinnennetz	барон фон Растчук
1986	ф	Момо	Momo	лідер сірих чоловіків
1985	ф	Полковник Редль	Oberst Redl	Франц Фердинанд
1983	ф	Кохання в Німеччині	Eine Liebe in Deutschland	Маєр
1983	ф	Поранений	L’Homme blessé	Ле Пер
1982	ф	Туга Вероніки Фосс	Die Sehnsucht der Veronika Voss	Макс Ребайн
1981	ф	Лола	Lola	фон Бом
1974	ф	Якоб-брехун	Jakob der Lügner	Роман Штам
1972	ф	Третій	Der Dritte	Бліндер
1969	ф	Фатальна помилка		Кріс Говард
1964	ф	Прелюдія 11	Preludio 11	Рамон Кінтана
1963	ф	Голий серед вовків	Nackt unter Wölfen	Андре Гофель
1960	ф	П'ять патронних гільз	Fünf Patronenhülsen	П'єр Ґіру
1962	ф	Королівські діти	Königskinder	Міхаель

Премії та нагороди

• 1992 — «Срібний ведмідь» за найкращу чоловічу роль (фільм «Utz»).
• 1997 — номінація на премію «Оскар» за найкращу чоловічу роль другого плану («Блиск»).
• 1997 — премія «Супутник» за найкращу чоловічу роль другого плану в драмі («Блиск»).
• 2003 — премія «Квадрига» з формулюванням «Харизма громадянина світу».
• 2008 — премія «Джині» за найкращу чоловічу роль другого плану («Порок на експорт»).
• 2010 — премія «Штайгер».
• 2010 — зірка на «Алеї Зірок» в Берліні.
• 2011 — почесна премія «Золотий ведмідь» Берлінського кінофестивалю за життєві досягнення.

Посилання

• Життєпис [Архівовано 10 лютого 2013 у Archive.is]