Армі́йське (до 1948 року — Куреме́с, Кореме́з, крим. Köremez) — село в Джанкойському районі Автономної Республіки Крим. Входить до складу Зарічненської сільської ради. Населення — 189 осіб за переписом 2001 року.

село Армійське
Країна Україна Україна
Регіон Автономна Республіка Крим
Район Джанкойський
Рада Зарічненська сільська рада
Код КОАТУУ 0121181302
Облікова картка Армійське 
Основні дані
Населення 189
Поштовий індекс 96160
Телефонний код +380 6564
Географічні дані
Географічні координати 45°46′07″ пн. ш. 34°28′38″ сх. д.H G O
Місцева влада
Адреса ради 96160, АРК, Джанкойський район, с. Зарічне, вул. Калиніна , 24а
Карта
Армійське. Карта розташування: Україна
Армійське
Армійське
Армійське. Карта розташування: Автономна Республіка Крим
Армійське
Армійське

CMNS: Армійське у Вікісховищі

ГеографіяРедагувати

Армійське — село в центральній частині району, у степовому Криму на правому березі заболоченого гирла річки Побєдна, яка впадає в Сиваш. Висота над рівнем моря — 5 м[1]. Сусідні села: Низинне (1 км на схід), Зарічне (2 км на південь) і Придорожне (3 км на північний захід, на іншому боці гирла річки). Відстань до райцентру — близько 8 кілометрів. Там же знаходиться найближча залізнична станція.

ІсторіяРедагувати

Вперше село згадується у Камеральному Описі Криму… 1784 року, судячи з якого, в останній період Кримського ханства Горямес входив до Дип-Чонгарського кадилику Карасубазарського каймакамства[2].

Після анексії Кримського ханства Російською імперією, у 1784 році село було приписане до Перекопського повіту Таврійської області. Після Павловських реформ, з 1792 по 1802 рік входило до Перекопського повіту Новоросійської губернії[3]. За новим адміністративним поділом, після створення 8 (20) жовтня 1802 Таврійської губернії[4], Куремес був включений до складу Биюк-Тузакчинської волості Перекопського повіту.

Судячи з документів, певний час селища Куремес і Месит обліковувалися як одне поселення: згідно з Відомістю про усі селища, що в Перекопському повіті перебувають… від 21 жовтня 1805 року числиться одне селище Месит на 13 дворів в якому мешкали 99 кримських татар, один ясир і дев'ять циган[5]. На військовій топографічній карті Кримського півострова, складеній у 1817 році генерал-майором Семеном Олександровичем Мухіним позначені поряд два селища Месит і Керемес з дванадцятьма дворами кожне[6].

Пізніше, після Кримської війни, коли кримські татари масово почали емігрувати в Туреччину, опустіли і Керемес з Меситом[7]: на топографічній карті півострова Крим полковника Бєтєва і підполковника Оберга, виданій Військово-топографічним депо у 1842 році Куремес-Месит позначений позначкою «мале село», тобто село у якому менше п'яти дворів[8].

У Списку населених місць Таврійської губернії за відомостями 1864 року, складеному за результатами VIII-ї ревізії 1864 року, Куремес, який після після земської реформи Олександра II був приписаний до Байгончекської волості — власницьке татарське село на 5 дворів з тринадцятьма мешканцями[9]. Пізніше село, ймовірно, повністю опустіло — на трьохверстовій карті Криму 18651876 селище відсутнє[10]. Згідно з Пам'ятною книгою Таврійської губернії за 1867 ріксело стояло пустим.

Ким і коли була відроджений Куремес, достеменно невідомо, однак після земської реформи 1890 року воно було віднесене до Ак-Шеіхської волості. Згідно з Календарем і Пам'ятною книжкою Таврійської губернії на 1900 рік в селі Куремес числилося вже 118 жителів у 10 дворах[11]. У Статистичному довіднику Таврійської губернії за 1915 рік в Ак-Шеіхській волості Перекопського повіту значиться село Куремес[12].

Згідно зі Списком населеннх пунктів Кримської АРСР до Всесоюзного перепису населення 17 грудня 1926 року село Куремес входило до складу Камаджинської сільради Джанкойського району[13].

18 травня 1948 року указом Президії Верховної Ради РРФСР Куремес був перейменований на село Армійське[14].

НаселенняРедагувати

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 188 осіб, з яких 89 чоловіків та 99 жінок[15].

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 189 осіб[16].

МоваРедагувати

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[17]:

Мова Відсоток
кримськотатарська 51,85 %
російська 25,40 %
українська 22,22 %
інші 0,53 %

ПриміткиРедагувати

  1. Інформація про населений пункт. Прогноз погоди в селі Армійське (Крим)
  2. Камеральное описание Крыма, 1784 года // Известия Таврической ученой архивной комиссии. Том 6. 1888. Електронний доступ: Камеральное Описание Крыма, 1784 года. Л. А. № 22
  3. Іменний указ від 12 грудня 1796 року, даний Сенату «Про нове розділення Держави на Губернії». Кравцова Л. П. Административно-территориальные преобразования в Крыму (1783—1998 гг.) Симферополь, 1998 г. Стор. 122. ISBN 966-7503-22-4 (рос.)
  4. З Указу Олександра I Сенату про створення Таврійської губернії. Кравцова Л. П. Административно-территориальные преобразования в Крыму (1783—1998 гг.) Симферополь, 1998 г. Стор. 124. ISBN 966-7503-22-4 (рос.)
  5. Лашков Ф. Ф. Сборник документов по истории Крымско-татарского змлевладения. ИТУАК. т. 26, стр.119. Електронний ресурс: library.chersonesos.org (рос.)
  6. Топографічна карта півострова Крим складена С. О. Мухіним, 1817 рік. Аркуш А-3
  7. Эльдар Сейдаметов. Эмиграция крымских татар. Конец XIX-начало XX веков. Голос Крыма. — 2006. — 13 октября. — С. 7. Електронний доступ: на сайті nbuv.gov.ua Архівовано 30 липень 2013 у Wayback Machine.
  8. Карта Бєтєва и Оберга. Військово-топографічне депо, 1842 рік. Аркуш ІІ
  9. Кравцова Л. П. Административно-территориальные преобразования в Крыму (1783—1998 гг.) Симферополь, 1998 г. Стор. 186. ISBN 966-7503-22-4 (рос.)
  10. Трьохверстова карта Криму. 1865—1876. Військово-топографічне депо. Аркуш XXXII-13-f
  11. Календарь и Памятная книжка Таврической губернии на 1900 год. 1900. 568 стор. С. 106. Електронний доступ: на сайті book-old.ru Архівовано 16 червень 2012 у Wayback Machine.
  12. Статистический справочнник Таврической губернии. Часть 1-я. Статистический очерк, выпуск четвёртый: Перекопский уезд, 1915 г. Кравцова Л. П. Административно-территориальные преобразования в Крыму (1783—1998 гг.) Симферополь, 1998 г. Стор. 186. ISBN 966-7503-22-4 (рос.)
  13. Кравцова Л. П. Административно-территориальные преобразования в Крыму (1783—1998 гг.) Симферополь, 1998 г. Стор. 316. ISBN 966-7503-22-4 (рос.)
  14. Переименования населенных пунктов Крыма (рос.)
  15. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Автономна Республіка Крим (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. 
  16. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Автономна Республіка Крим (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. 
  17. Розподіл населення за рідною мовою, Автономна Республіка Крим (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. 

ПосиланняРедагувати