Армас Лауніс (фін. Armas Launis 1884(1884)Гямеенлінна, Канта-Гяме, Південна Фінляндія, Російська імперія — 1959, Ніцца, Франція) — фінський композитор, етномузикознавець, музичний педагог, письменник і журналіст.

Армас Лауніс
Зображення
Зображення
Основна інформація
Дата народження 22 квітня 1884(1884-04-22)[1][2][…]
Місце народження Гямеенлінна, Російська імперія
Дата смерті 7 серпня 1959(1959-08-07)[1][2][…] (75 років)
Місце смерті Ніцца, Франція[1]
Громадянство Фінляндія
Професії композитор, журналіст, музикознавець, музичний етнограф, письменник
Жанри опера
Заклад Гельсінський університет
Нагороди
Knight First Class of the Order of the White Rose of Finland Officer of the order of Nichan Iftikhar

Життєпис ред.

Лауніс — автор десяти опер, до яких сам писав лібрето. Найбільш відомі:

  • «Сім братів» (1913), перша фінська комічна опера
  • «Куллерво» (1917);
  • «Аслак Гетта» (поставлена в 2004 під керуванням Сакарі Орамо);
  • «Юдіф».

Серед творів Лауніса також камерні музичні композиції, кантати, твори для хору, сюїти для оркестру, музика для першого етнографічного фільму «Одруження в Карелії, країні поезії» (1921) та інші твори.

Етномузикознавець ред.

Лауніс — один із перших дослідників і збирачів народної музики. Відвідував Лапландію (1904, 1905, 1922), Кайну (1902), Інграм (1903 — 1906), Карелію (1902 — 1905), Естонію (1930), записуючи мелодії, спів відомих виконавців, плакальниць. Лауніс вмів оцінити багатство і динамізм поезії, покладеної на музику, розумів усю важливість народної культури. Його численні публікації та колекції досьогодні є частиною народного надбання.

Пізніше, подорожуючи Північною Африкою, він цікавився музикою бедуїнів, арабів і берберів, яка згодом додала новий колорит до його власної музики.

Педагог ред.

Доктор наук (1911), агреже, Лауніс викладав з 1922 по 1925 роки музичний аналіз і композицію в Гельсінському університеті. Він удосконалював свої знання в Берліні (у Вільгельма Клатте) і у Веймарі (у Вальдемара фон Баусснера).

Піклуючись про доступність музичної освіти для всіх, він створив перші народні консерваторії у Фінляндії, які існують досьогодні. Лауніс керував ними до 1930.

З 1920 Армас Лауніс отримував довічну пенсію від фінської держави, при цьому маючи право жити за кордоном.

Журналіст ред.

Прагнучи зберігати контакт зі своєю батьківщиною, він працював постійним кореспондентом "Helsingin Sanomat", "Uusi Suomi" і "Suomen Kuvalehti", і журналістом при Французькій асоціації з обмінів у галузі мистецтва, а також був членом і засновником Товариства іноземної преси Лазурного берега.

Остаточно влаштувавшись у Франції, в Ніцці у 1930, Лауніс брав активну участь в музичних і культурних обмінах між Францією і Фінляндією.

Твори ред.

Опери ред.

  • Сім братів (1913)
  • Куллерво (1917)
  • Аслак Гетта (1922)
  • Пісня чаклунки (1934)
  • Карельська хустка (1937)
  • Літо, яке так і не настало (1936)
  • Жеюдіт (1937 — 1940)
  • Жили-були (1939)
  • Теодора (1939)
  • Замерзлі вогні (1957)

Книги ред.

  • Über Art, Entstehung und Verbreitung des estnisch-finnischen Runenmelodien (1910)
  • Ooppera ja puhenäytelmä: muutamia vertailevia piirteitä (1915)
  • Esivanhempieni muisto 1500-1900 (1921)
  • Aslak Hetta: 3 näytöksinen ooppera (libretto - 1921)
  • Kaipaukseni maa. Lapinkävijän muistoja (1922)
  • Murjaanien maassa (1927)
  • Suomen maaseutukaupunkien kansankonservatoriot (1927)
  • Erään Turumaalaisen saaristolaisuvun vaiheita (1929)
  • Tunturisävelmiä etsimässä. Lapissa 1904 ja 1905. (Minna-Riikka Järvinen) (2004)

Колекції мелодій ред.

  • Lappische Juoigos-Melodien (1908) (Mélodies lapones)
  • Suomen kansan sävelmiä IV: Inkerin runosävelmät (1910)
  • Suomen partioväen laulukirja (1917)
  • Suomen kansan sävelmiä IV: II Karjalan runosävelmät (1930)
  • Eesti runoviisid (Tartto 1930)

Статті ред.

  • Runosävelmistä (Kalevalaseuran vuosikirjaI, 1921)
  • Kullervo-oopperan esihistoriaa (Kalevalaseuran vuosikirja I, 1921)
  • Saamein säveleitä etsimässä (Kalevalaseuran vuosikirja 2, 1922)
  • Muuan karjalainen kanteleensoittaja (Kalevala seuran vuosikirja, 1923)

Бібліографія ред.

  • Ahmajärvi, Jouni 2003: Додати «Se maa on taikamaa, on maa mun kaipauksen». Armas Launiksen kuva Lapista ja saamelaisista. Julkaisematon pro gradu-tutkielma. Oulun yliopisto, Historian laitos.
  • Fantapié, Henri-Claude 2000: Armas Launis (1884-1959): un compositeur finlandais dans le contexte niçois et français . Boréales 2000: 78/81, p. 213-230.
  • Fantapié, Henri-Claude 2003: Додати Quand un compositeur du Nord croise un collègue venu du Sud ... Boréales 2003: Додати 86/89, p. 249-263.
  • Hako, Pekka 1982: Armas Launis 1884-1959. - Felix Krohn, Armas Launis, Ernst Linko. Hämeen läänin taidetoimikunta, Hämeenlinna.
  • Hako, Pekka 2004: Додати Armas Launis: opera composer. Finnish music quarterly 2004: Додати 2, s. 42-47.
  • Heinonen, Kati 2005: Додати Armas Launiksen fonogrammit Soikkolasta: laulutavan, runon ja laulutilanteen välisiä yhteyksiä kalevalamittaisessa runoudessa. Pro gradu-tutkielma, http://ethesis.helsinki.fi/julkaisut/hum/kultt/pg/heinonen/ [Архівовано 3 березня 2016 у Wayback Machine.] .
  • Jouste, Marko 2004: Додати Armas Launiksen vuoden 1904 Lapin matkan joikusävelmien keräys ja soiva vertailuaineisto. - Musiikin suunta 2004: Додати 2, s. 58-81.
  • Järvinen, Minna Riikka 2004: Додати Ummikkona Pohjan perille. - Launis, Armas: Tunturisävelmiä etsimässä. Lapissa 1904 ja 1905. Toim. Minna Riikka Järvinen. Helsinki: SKS, 341-351.
  • Tomasi, Henri 1940: Armas Launis. Notes biographiques. Kullervo. Autres œuvres. Préface de H.Holma. London.
  • Väisänen, AO 1960: Armas Launis 1884-1959. Kalevalaseuran vuosikirja 40, s. 345-349.
  • Tarasti Eero, Muotokuvia, Imatran Kansainvälisen Semiotiikka-Instituutin julkaisuja, nr.3.

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #101371861 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. а б SNAC — 2010.