Відкрити головне меню

Кордильє́ри А́рктики (англ. Arctic Cordillera) — велике глибоко посічене гірське пасмо на північному-сході Канадського арктичного архіпелагу у Північній Канаді, яке простягається від острова Елсмір до північного Квебеку й Лабрадору. Гірський хребет покриває більшу частину східного берега Нунавута заледенілими піками і одними з найбільших льодовиків в країні, включаючи льодовик Пенні (англ. Penny Ice Cap[en]) на Баффіновій Землі[1]. Зі сходу Арктичні Кордильєри обмежені морем Баффіна, протокою Дейвиса і морем Лабрадор, північна частина хребта омивається Північним Льодовитим океаном.

Кордильєри Арктики
Arctic Cordillera
Гори Баффіна в північній частині Ауюйтук національлого парку Нунавут, Канада
Гори Баффіна

в північній частині Ауюйтук національлого парку Нунавут, Канада

Країна Канада
Регіони Нунавут, Квебек, Лабрадор (регіон)
Найвища точка Барбо (англ. Barbeau Peak)
 - координати 81°55′36″ пн. ш. 74°59′12″ зх. д. / 81.92667° пн. ш. 74.98667° зх. д. / 81.92667; -74.98667
 - висота 2616 м
Кордильєри Арктики
Кордильєри Арктики
Арктичні Кордильєри у Вікісховищі?

Зміст

Загальні відомостіРедагувати

Арктичні Кордильєри розташовані, в основному, в Нунавут, але прямують на південний схід до північного краю Лабрадору і північного сходу Квебека. Гірська система розділена на кілька хребтів, чиї гірські вершини часто досягають двох кілометрів. Найвища вершина Кордильєр — пік Барбо на острові Елсмір (2616 м), вона ж найвища в Нунавут[2].. Арктичні Кордильєри — одна з трьох гірських систем Канади разом з північною частиною Кордильєр в Західній Канаді[3] та канадською ділянкою Аппалачів на півострові Гаспе і в Атлантичній Канаді.

Арктичні Кордильєри — невелика екозона (англ. Ecozones of Canada[en]) в порівнянні з іншими. Вона головним чином межує з північноарктичною (англ. Northern Arctic Ecozone[en]), а невеликий фрагмент в Лабрадорі — з тайговим щитом (англ. Taiga Shield Ecozone[en]) (хоча друга сусідня екозона не впливає на гірську). Гірська система Кордильєр включає більшість арктичних островів і регіонів (Батерст, Корнуолл, Амунд-Рінгнес, Еллеф-Рінгнес, Елсмір, Баффінова Земля, Байлот, Лабрадор), проте екозона Кордильєр включає тільки Елсмір, Баффінову землю, Аксель-Хейберг, Байлот і Лабрадор[3].

ГеографіяРедагувати

РегіониРедагувати

Арктичні Кордильєри складаються з декількох регіонів. Більшість території острова Елсмір покрито цими горами, що робить його самим гористим в Канадському арктичному архіпелазі[4]. Елсмір вважається частиною островів Королеви Єлизавети, а мис Колумбія є найпівнічнішою точкою Канади. Він займає площу 196 235 км² і є третім за розміром островом в країні, а також десятим у світі. Першими мешканцями острова Елсмір були невеликі групи інуїтів, що полювали на карібу Пірі (англ. Peary Caribou[en]), вівцебиків і морських ссавців у 1000–2000 роках до Р. Х[5].

Острів Аксель-Хейберг також входить до Арктичного архіпелагу; він найбільший з островів Свердрупа. Острів мав мешканців, проте до 1900 року, коли Отто Свердруп дав йому ім'я, мешканці покинули острів. У 1959 році вчені з університету Макгілла досліджували фіорд Експедішн, що призвело до створення Дослідницької станції Макгілл, побудованої в 8 км від фіорду у 1960 році.

Баффінова Земля — найбільший острів Канади і п'ятий у світі за площею (507 451 км²).

Найбільший безлюдний острів на Землі, острів Девон, серед островів Королеви Єлизавети. На Девоні було поселення в гавані Дандас (англ. Dundas Harbour), проте пізніше воно було залишено жителями.

Більшість території острова Байлот покрито Арктичними Кордильєрами. Хоча тут, як і на інших островах Канадської Арктики, немає постійного населення, інуїти з Понд-Інлет та інших поселень регулярно відвідують Байлот.

Території під охороноюРедагувати

Більше однієї п'ятої острова Елсмір включені до складу парку Куттінірпаак, у тому числі сім фіордів і кілька льодовиків, озеро Хейзен, найбільше в світі заполярне озеро. Пік Барбо, найвища вершина Канадського Арктичного архіпелагу, що знаходиться на хребті Бритіш-Емпайр (англ. British Empire Range[en]). Найпівнічніший гірський хребет на планеті, Челленджер (англ. Challenger Mountains[en]), розташований в північно-західній частині острова. Північна частина острова називається землею Гранта (англ. Grant Land[en]). У липні 2007 дослідниками було відмічено зникнення місць проживання водоплавних птахів, безхребетних і водоростей на Елсмірі. Згідно з висновками Меріенн Дуглас (англ. Marianne S. V. Douglas[en]) з університету Альберти і Джона Смола (англ. John P. Smol[en]) з університету Куїнс, потепління і випаровування призвели до зміни рівня води при відпливах і супутнім змінам у хімічному складі води в ставках і заболочених землях. Дослідники відзначають, що у 1980-х роках їм часто доводилося вдягати болотні комбінезони, щоб пройти до води, а у 2006 ті ж місця були досить сухі для того, щоб спалахнути[6].

Сірмілік Парк на півночі Баффінової землі є місцем проживання великих популяцій Uria lomvia, мартин трипалий, і гуска біла. Парк складається з трьох регіонів — острова Байлот, протоки Олівера (англ. Oliver Sound[en]) і півострову Борден (англ. Borden Peninsula[en]).

У національному парку Ауюйтук, розташованому на Баффиновій землі на півострові Камберленд (англ. Cumberland Peninsula[en]), представлені різноманітні арктичні ландшафти, в тому числі фіорди, і льодовикові поля. Розташовані парку у відомої вершини Асгард і Тор (англ. Mount Thor[en]) висотою 1250 м і ухилом в 105°.

У парку Торнгат-Маунтинс, розташованому на півострові Лабрадор, знаходиться значна частина південного краю Арктичних Кордильєр. Парк захищає безліч арктичних диких видів, у тому числі, оленів, білих ведмедів, сапсанів і беркутів. Парк було засновано 22 січня 2005 року, що робить його першим на Лабрадорі.

ЛьодовикиРедагувати

 
Льодовик Галл (англ. Gull Glacier[en]) на фіорді Танкуері

Сухіша північна частина Арктичних Кордильєр в значній частині покрита статичними вершинними льодовиковими шапками, а рухомі льодовики частіше зустрічаються на вологому південному краї. Значні площі Елсміра покриті льодом: крижані поля Менсона (англ. Manson Icefield) і Сидкап (англ. Sydkap) на півдні; крижане поле Уельсу (англ. Wales Icefield ) і льодовикова шапка Агассіз (англ. Agassiz Ice Cap) на центрально-східній стороні острова, значне покриття льодом на півночі. Північно-західний берег був покритий 500-кілометровим льодовиком (англ. Ellesmere Ice Shelf[en]) до ХХ століття. Через глобальне потепління кількість льоду зменшилася на 90 відсотків, від поля залишилися незалежні шельфові льодовики Альфред-Ернест, Ейлс, Мілн, Уорд-Хант і Маркхем (англ. Alfred Ernest, Ayles, Milne, Ward Hunt, and Markham Ice Shelves)[7]., Дослідження канадських льодовиків, проведене в 1986 році, виявило зникнення 48 км² (3,3 км ³) льоду біля льодовиків Майлна і Ейлс в проміжку 1959–1974 роки[8]. Льодовик Уорд-Хант (англ. Ward Hunt Ice Shelf[en]), де залишився найбільший фрагмент товстої криги (більше 10 метрів завтовшки), втратив 600 км льоду при розколі у 1961–1962 роках[9]. У проміжок між 1967 і 1999 роком льодовик скоротився на 27% в товщину[10]. Танення льодовиків Елсміра продовжилося в XXI столітті: льодовик Уорд розколовся влітку 2002 року[11]; Ейлс повністю обрушився у воду 13 серпня 2005 року; ці процеси можуть загрожувати нафтовидобутку в морі Бофорта, зокрема остання частина що відкололася мала площу 66 км²[12].

Льодовикова шапка Барнс (англ. Barnes Ice Cap[en]) знаходиться в центральній частині Баффинової землі, вона відступає принаймні з початку 1960-х років (коли в цей район була відправлена ​​експедиція з трьох людей для вимірювання ізостат відпливів і особливостей поперечних долин річки Ісорток).

ГеологіяРедагувати

Північна частина Арктичних Кордильєр піднялася в мезозої, під час інуїтської складчастості (англ. Innuitian orogeny[en]), коли Північноамериканська плита посунулася на північ. Вона має магматичні і метаморфічні породи, проте має у своєму складі головним чином осадові породи. Гори на острові Аксель-Хейберг в основному щодо складаються з довгих кряжів, сформованих в середньому мезозої і палеозої з невеликими інтрузіями.

Арктичні Кордильєри молодше Аппалачів, тому у ерозії не було часу, щоб перетворити ці гори в округлі пагорби. Дерева в горах не ростуть, тому що не можуть пережити суворі арктичні зими. Широкі простори покриті нетанучими льодами і снігами. Арктичні Кордильєри нагадують Аппалачі складом і містять аналогічні типи мінералів. Через наявність дешевших у розробці родовищ на півдні на цій гірській системі гірничодобувна діяльність не ведеться.

Гори на південному сході Елсміра складаються сході в основному з граніту, гнейсу, магматичних недіффіренцірованних інтрузивних і вулканічних порід. Вони зазвичай піддаються сильної ерозії і мають явні глибокі тріщини і вузькі жили.

Арктичні Кордильєри складають східний край Канадського щита, що покриває більшість території країни. Докембрійські породи становлять більшість підмурівку.

ВулканізмРедагувати

Гори ефузівного походження мають вік від 1,2 млрд років до 65 млн років[13]. Піздньокрейдові вулкани Елсміра іноді відносять до ранньої активності Ісландської гарячої точки і хребта Альфа. Незважаючи на те, що вулканам Елсміра близько 90 млн років, на них все ще видна зола[14].

 
Дракон (кліфф) (англ. Dragon Cliffs[en]), а також видимі на ньому траппи

Верхньокрейдова формація Стренд-Фіорд (англ. Strand Fiord Formation[en]) є прикладом розширення підняття Альфа, вулканічного підняття, під час активного формування Амеразійського басейну (англ. Amerasian Basin). Формація є частиною сукцесії западини Свердрупа (англ. Sverdrup Basin Magmatic Province[en]), її утворення передує останньому зануренню западини. Потоки толаїтичного (англ. Tholeiitic magma serie) базальту є головним компонентом формації і представлені уламковими вулканічними породами, пісковиком, алевролітами і рідкісними вугільними жилами. Домінують лавові потоки завтовшки від 6 до 60 метрів поверхневої локалізації. Пірокластові осадові породи частіше зустрічаються поблизу південного і східного країв формації, представлені вони лахарами і пляжами. Формація містить траппи на заході острова Аксель-Хейберг заввишки 300 метрів.

Формація Браво-Лейк (англ. Bravo Lake Formation[en]) в центральній частині Баффинової землі є рідкісною лужною ділянкою, що сформувалася в результаті підняття підводних ділянок в палеопротерозої[15]. Лава у вулканічному поясі має геохімічні характеристики, схожі з сучасними океанічно-острівними базальтовими групами. Діапазон від середньофракційованих до сильнофракційованих профілів рідкоземельних елементів аналогічний гавайському[16].

Флора і фаунаРедагувати

У суворих умовах арктичної тундри виживає мало рослин. Мороз може вдарити в будь-який час року, а через крайнього придушення холодом процеси ґрунтоутворення надзвичайно уповільнені. Три чверті поверхні — голі камені, навіть лишайникам складно вижити в умовах Цих. Дерев майже немає. Рослини, що виростають в регіоні, в основному сланкі, що характерно для гірської тундри.

Деякі представники флори:Picea mariana, Salix arctica, Eriophorum, Kobresia, декілька видів мохів, Juncaceae, Saxifraga oppositifolia, Dryas, Cyperaceae, Diapensia lapponica, Papaver radicatum, Dryas octopetala, Oxyria digyna, Silene acaulis, Vaccinium й Cassiope tetragona.

Через холоди в за Арктичних Кордильєрах не живуть ні рептилії, ні амфібії; комахи також рідкісні. Великі травоїдні регіону — вівцебик і північний олень, дрібні — копитні лемінги і арктичний біляк; хижаки — білий ведмідь, мелвільський острівний вовк, песець і горностай. Морські ссавці — нарвали, білухи, моржі, кільчаста нерпа і морський заєць.

Мохноногий тундряна куріпка — поширений в регіоні Кордильєр птах. Типові пернаті хижаки — кречет і біла сова. Поширені приморські птиці — Uria lomvia, Rissa tridactyla, крем'яшник, ісландський побережник, чистик чорний, пісочник великий, пісочник малий, кочівний буревісник. Водоплавні птахи, що населяють регіон Арктичних Кордильєр, — білий гусак, гага звичайна, гага королівська і гагара черновола.

Найвищі гориРедагувати

 
гора Асґард, Липня р. 2001
 
Тор-Пік в р. 1997
Гора метри коментар
Барбо (англ. Barbeau Peak[en]) 2616 Найвища гора на острові Елсмір.
Вислер (англ. Mount Whisler[en]) 2 500 Друга найвища гора на острові Елсміра.
Співдружність (англ. Commonwealth Mountain[en]) 2 225  
Оксфорд (англ. Mount Oxford[en]) 2 210  
Аутлук (англ. Outlook Peak[en]) 2 210 Найвища гора на острові Аксел-Гейберґ.
Одін (англ. Mount Odin[en]) 2 147

Найвища гора на Баффіновій Землі

Монт-Асгард (англ. Mount Asgard) 2 015  
Кіаївік (англ. Qiajivik Mountain[en]) 1 963 Найвища гора в північній частині Баффінової Землі
Ангілаак (англ. Angilaaq Mountain[en]) 1 951

Найвища гора на острові Байлот

Кісімнгіуктук (англ. Kisimngiuqtuq Peak[en]) 1 905  
Ерроухед (англ. Arrowhead Mountain[en]) 1 860  
Юджин (англ. Mount Eugene[en]) 1 850  
Укпік (англ. Ukpik Peak[en]) 1 809  
Нукап (англ. Mount Nukap[en]) 1 780  
Бестіл (англ. Bastille Peak[en]) 1 733  
Туле (англ. Mount Thule[en]) 1 711  
Ангна (англ. Angna Mountain[en]) 1 710  
Тор (англ. Mount Thor[en]) 1 675
Кобвік (англ. Mount Caubvick[en]) 1 642

Гірські хребтиРедагувати

В Кордильєрах Арктики декілька гірських хребтів із такими назвами:

Аксел-ГейберґРедагувати

Баффінова ЗемляРедагувати

БатерстРедагувати

БайлотРедагувати

ДевонРедагувати

ЕлсмірРедагувати

Ваньє (острів)Редагувати

Лабрадор (регіон) та КвебекРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Ice Cap Retrieved on 2008-02-10
  2. Bivouac.comBarbeau Peak
  3. а б Arctic Cordillera Ecozone Архівовано 15 June 2004[Дата не збігається] у Wayback Machine. Retrieved on 2008-02-10
  4. Архівована копія. Архів оригіналу за 23 грудень 2010. Процитовано 11 вересень 2015. 
  5. Civilization.ca. Arctic History. 
  6. Northern Canada Ponds Drying Up. Архів оригіналу за 11 липень 2007. Процитовано 12 вересень 2015. 
  7. «Arctic Ice Shelf Broke Off Canadian Island» New York Times 30 December 2006
  8. Jeffries, Martin O. Ice Island Calvings and Ice Shelf Changes, Milne Ice Shelf and Ayles Ice Shelf, Ellesmere Island, N.W.T.. Arctic 39 (1) (March 1986)
  9. Hattersley-Smith, G. The Ward Hunt Ice Shelf: recent changes of the ice front. Journal of Glaciology 4:415-424. 1963.
  10. Vincent, W.F., J.A.E. Gibson, M.O. Jeffries. Ice-shelf collapse, climate change, and habitat loss in the Canadian high Arctic. Polar Record 37 (201): 133–142 (2001)
  11. NASA Earth Observatory. Breakup of the Ward Hunt Ice Shelf. 
  12. BBC News — Huge Arctic ice break discovered
  13. Landforms and Climate of the Arctic Cordillera Ecozone Архівовано 14 July 2014[Дата не збігається] у Wayback Machine. Retrieved on 2007-09-26
  14. Chris's journal entries Архівовано 15 September 2006[Дата не збігається] у Wayback Machine. Retrieved on 2007-08-05
  15. Volcanology and geochemistry of the Bravo Lake Formation, Baffin Island, Nunavut Архівовано 15 April 2009[Дата не збігається] у Wayback Machine.. Retrieved on 2007-11-06
  16. Central Baffin Island 4-D Project — Projects Архівовано 16 April 2009[Дата не збігається] у Wayback Machine.: Paleoproterozoic mafic magmatism in central Baffin Island. Retrieved on 2007-11-06

ПосланняРедагувати

  • (англ.)
  • Chernoff, M. N., H. R. Hovdebo, and J. Stuart-Smith. Eastern Canadian Cordillera and Arctic Islands An Aerial Reconnaissance. Ottawa: 24th International Geological Congress, 1972.
  • (англ.) Geological Survey of Canada. Cordillera and Pacific Margin Interior Plains and Arctic Canada. Geological Survey of Canada Current Research, 1998-A. 1998.
  • (англ.) Hall, John K. Arctic Ocean Geophysical Studies The Alpha Cordillera and Mendeleyev Ridge. Palisades, N.Y.: Lamont-Doherty Geological Observatory, Columbia University, 1970.
  • (англ.) Walker, Edward R. A Synoptic Climatology for Parts of the Western Cordillera. Montreal: McGill University, 1961.