Аржанцев Павло Захарович

російський хірург

Павло́ Заха́рович Аржа́нцев (1917—2011) — доктор медичних наук (1973), учасник німецько-радянської війни, полковник медичної служби, науковець-спеціаліст в царині щелепно-лицьової хірургії та хірургічної стоматології, заслужений лікар Російської Федерації, лавреат Державної премії СРСР.

Аржанцев Павло Захарович
Народився 27 грудня 1917(1917-12-27)
Свиридівка, Лохвицький район
Помер 7 вересня 2011(2011-09-07) (93 роки)
Москва, Росія
Поховання Q110280141?
Діяльність винахідник
Науковий ступінь доктор медичних наук
Війна німецько-радянська війна
Військове звання полковник
Нагороди
орден Вітчизняної війни орден Вітчизняної війни I ступеня орден Вітчизняної війни II ступеня орден Червоної Зірки Орден «За службу Батьківщині в Збройних Силах СРСР» Орден «За службу Батьківщині в Збройних Силах СРСР» III ступеня медаль Жукова медаль «За бойові заслуги» ювілейна медаль «50 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» ювілейна медаль «60 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна» Ювілейна медаль «65 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» Медаль «У пам'ять 850-річчя Москви» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «20 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «30 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «Сорок років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» Медаль «Ветеран Збройних сил СРСР» медаль «30 років Радянській Армії та Флоту» медаль «40 років Збройних Сил СРСР» медаль «50 років Збройних Сил СРСР» ювілейна медаль «60 років Збройних Сил СРСР» Медаль «70 років Збройних Сил СРСР» медаль «За бездоганну службу» медаль «За бездоганну службу» І ступеня
Державна премія СРСР Заслужений лікар РРФСР

З життєпису ред.

Народився 1917 року, в селі Свиридівка сучасного Лохвицького району у родині українців. Захар Аржанцев був учасником російсько-японської та Першої світової воєн, нагороджений Георгіївською медаллю та хрестом. Родина пережила голодомор 1932—1933 років, однак батько захворів та 1934-го помер. Павло закінчив 7-річку, влаштувався на сезонну працю — на цукровий завод. В Миколаєві зумів поступити до фабрично-заводської школи при заводі «Дормашина», працював токарем. По тому вчився на вечірніх курсах конструкторів.

1938 року зарахований курсантом до школи санітарних інструкторів Білоруського особливого воєнного округу, того ж року почав службу в РА, старшина медичної служби. 1941 року закінчив Київське військово-медичне училище, лишився при ньому курсовим офіцером.

В часі нацистсько-радянської війни був командиром санітарного взводу повітрянодесантного полку, у Свердловську готував кадри для фронтових шпиталів. З 1943 року воював у складі Другого та Третього Українських фронтів. Зазнав поранення, 1944-го після лікування повернувся на фронт. Війну закінчив у званні лейтенанта медичної служби.

Працював та одночасно навчався, 1949 року закінчив Київський медичний стоматологічний інститут.

Протягом 1949—1954 років працював лікарем-стоматологом окремої медично-санітарної роти повітрянодесантної дивізії.

1956 року закінчив навчання на факультеті вдосконалення лікарів Військово-медичної академії. Призначений начальником стоматологічного відділення 367-го окружного військового госпіталю Закавказького військового округу, у Тбілісі з донькою Тетяною втратив в аварії дружину Маргариту Миколаївну.

Протягом 1962—1987 років очолював відділення щелепно-лицьової хірургії та стоматології Головного військового клінічного госпіталю ім. Бурденка. Цим часом він стає одним із провідних щелепно-лицьових хірургів. Працює заступником головного стоматолога Міністерства оборони СРСР.

Одружився вдруге, з дружиною Вірою Василівною виховали сина Андрія.

1973 року захищає дисертацію, присвоєно звання доктора медичних наук. Після звільнення із ЗС СРСР до 1995 року працював в Московському обласному науково-дослідницькому клінічному інституті ім. М. Ф. Владимирського — хірург-стоматолог відділення щелепно-лицьової хірургії. Тоді ж був наставником та консультантом лікарів госпіталю ім. Бурденка.

Наукові зацікавлення:

  • травматологія щелепно-лицьової частини
  • організація стоматології та щелепно-лицьової допомоги у армії в мирний та воєнний час.

Є автором та співавтором понад 230 наукових праць, в тому числі — 6 монографій та підручників, зареєстровано 11 винаходів й патентів, 27 раціоналізаторських пропозицій.

Входив до складу президій рад багатьох наукових медичних радянських товариств, зокрема — Всесоюзного медичного наукового товариства стоматологів та Міжнародної асоціації щелепно-лицьових хірургів.

2007 року вийшла друком його книга «Історичні аспекти становлення щелепно-лицьової хірургії та стоматології в Головному воєнному клінічному госпіталі ім. академіка Бурденка».

Нагороди ред.

  • Державна премія СРСР (1981)
  • ордени Вітчизняної війни 1 та 2 ступенів
  • 2 ордени Червоної Зірки
  • орден «За службу Батьківщині у Збройних силах СРСР» III ступеня
  • 2 медалі «За бойові заслуги»
  • «Винахідник СРСР»

Джерела ред.