Ареометр
Арео́метр (грец. αραιος — рідкий і μετρον — міра) — прилад для вимірювання густини рідин за виштовхувальною силою, яка діє на тіло, що частково або повністю занурене в рідину, і яка зрівноважена вагою тіла та (чи) грузилами відомої маси. Дія приладу базується на законі Архімеда.
Застосовують ареометри сталої маси і аерометри сталого об'єму, які можна застосовувати для вимірювання густин рідин (див. денсиметрія) та твердих тіл (за об'ємом витісненої рідини і масою тіла). Більш поширені перші.
ВидиРедагувати
Денсиметр — вимірювач густини розчинів. Це пристрій сталої ваги, проградуйований в одиницях густини, або ареометр для вимірювання концентрації розчинів у %.
Виготовляють їх із скляної трубки, в нижню частину якої кладуть баласт (ртуть, свинцевий дріб) для надання стійкого вертикального положення. Такий ареометр занурюється тим глибше, чим менша густина рідини. На трубці ареометра нанесена шкала, проградуйована при певній т-рі в г/см³ або в градусах Боме (°Be). В СРСР застосовували ареометри, шкала яких проградуйована в г/см³ при температурі +20 або +4 °С. В разі відхилення температури досліджуваної рідини від нормальної до показів ареометра застосовують температурну поправку за формулою:
D2 = D1 [1 — α (t2 — t1)], де D1 — покази А., t1 — температура, при якій проградуйовано ареометр, D2 — густина при t2, при якій проведено вимірювання, α — коефіцієнт розширення рідини.
Залежно від того, для вимірювання питомої ваги яких розчинів слугують ареометри, вони називаються: лактометри — для визначення жирності молока, спиртометри — для визначення вмісту винного спирту у воді, сахарометри — для визначення густини цукрових розчинів, алкалиметри — для лугів, ацетометри — для оцту, олеометри — для жирів, ареометри бурові тощо.[1]
Ареометр Боме винайшов французький хімік Антуан Боме в 1768 році. Його застосовують для визначення густини розчину в градусах Боме (°Be). Градуси означають питому вагу розчину і відповідають відомим цифрам таблиць, які виражають питому вагу.[1] Нульова мітка шкали Боме відповідає густині води, а мітка 10°Be — густині 10% розчину NaCl. Ареометр під власною вагою занурюється більше або менше в рідину, в залежності від її густини.[2] Ареометр Боме використовується для вимірювання щільності розчинів хлориду натрію (салінометр), крохмалю, сиропів, сірчаної кислоти, гідроксиду натрію.
Ареометр буровий є приладом для вимірювання густини бурового розчину. Ареометр буровий має шкали для менших (800—1700 кг/м3) і більших (1700—2800 кг/м3) величин густини, а також шкалу поправок впливу густини води.
Див. такожРедагувати
ЛітератураРедагувати
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004—2013.
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
ДжерелаРедагувати
- ↑ а б Фишер Г. Практіческий мыловаръ. Практическое руководство къ фабрикаціи всЂхъ сортовъ мыла / Издательство: Петроградъ: Изданіе В.И. Губінскаго. Переводъ В. Дмитріева. — 1914, С.: 240 (с:229)
- ↑ Спижевский И. Батареи и аккумуляторы для радиоприемников. Колхозная радиобиблиотека — М.: Жургазоб'единение, 1937. С.:66 (с.:45)