Арансон Андрій Володимирович
Андрій Володимирович Арансон - гвардії старший сержант Збройних Сил Російської Федерації, учасник антитерористичних операцій у період Другої чеченської війни, загинув при виконанні службових обов'язків під час бою 6-ї роти 104-го гвардійського повітряно-десантного полку біля висоти 776.
| Арансон Андрій Володимирович | ||
|---|---|---|
| Народження |
30 червня 1979 місто Севастополь, Кримська область, УССР, СРСР | |
| Смерть |
1 березня 2000 (20 років) | |
| Приналежність | Росія | |
| Рід військ | Повітряно десантні війська | |
| Роки служби | 1999—2000 | |
| Звання | гвардії старший сержант | |
| Війни / битви | Друга чеченська війна | |
| Нагороди |
| |
| Нейтральність цієї статті під сумнівом. (14 серпня 2022) |
Біографія ред.
Андрій Володимирович Арансон народився 30 червня 1979 року у місті Севастополі. Активно займався спортом, був майстром спорту з рукопашного бою. Закінчив Севастопольську середню школу № 38, після чого був призваний на службу до Збройних Сил Російської Федерації. Після закінчення термінової служби 15 жовтня 1999 підписав контракт. Був зарахований командиром відділення БМД у військову частину № 32515 (104-й гвардійський повітряно-десантний полк, дислокований у селі Черьоха Псковського району Псковської області), службу проходив у 6-й парашутно-десантній роті[1].
З початком Другої чеченської війни у складі свого підрозділу гвардії старшого сержанта Андрія Арансона було направлено до Чеченської Республіки. Брав активну участь у бойових операціях. З кінця лютого 2000 року його рота дислокувалася в районі населеного пункту Улус-Керт Шатойського району Чечні, на висоті під кодовим позначенням 776, розташованим біля Аргунської ущелини. 1 березня 2000 року десантники прийняли тут бій проти багаторазово переважаючих сил сепаратистів - проти всього 90 військовослужбовців федеральних військ, за різними оцінками, діяло від 700 до 2500 бойовиків, які проривалися з оточення після битви за райцентр - місто Шатой[ru]. Гвардії старший сержант Андрій Арансон разом з усіма своїми товаришами відбивав запеклі атаки бойовиків Хаттаба та Шаміля Басаєва . У тому бою він загинув, як і ще 83 його товариші по службі[1]. Похований на цвинтарі у Севастополі.
Указом Президента Російської Федерації від 12 березня 2000 року за мужність та відвагу, виявлені при ліквідації незаконних озброєних формувань у Північно-Кавказькому регіоні, гвардії старший сержант Андрій Володимирович Арансон посмертно удостоєний ордена Мужності[2].
Пам'ять ред.
- Пам'ятник Арансону встановлено у місті Севастополі[3].
- Ім'я Арансона увічнено на меморіалі пам'яті 6-ї роти у Пскові.
Примітки ред.
- ↑ а б Арансон Андрей Владимирович (рос.). Фонд поддержки семей погибших и пострадавших в вооружённых конфликтах и уволенных в запас военнослужащих «Памяти 6-й роты». Архів оригіналу за 12 квітня 2021. Процитовано 1 травня 2021.
- ↑ Шаг в бессмертие (рос.). Централизованная библиотечная система города Пскова. Архів оригіналу за 2 травня 2021. Процитовано 1 травня 2021.
- ↑ В Севастополе установили памятник герою-десантнику Андрею Арансону (рос.). Портал «Форпост Севастополь». Архів оригіналу за 1 травня 2021. Процитовано 1 травня 2021.