Ара́бська весна́ (араб. الربيع العربي‎‎, ar-Rabīʻ al-ʻArabiyy) — серія масових вуличних протестів, революцій та внутрішніх військових конфліктів у низці арабських країн, що почалися наприкінці 2010 року в Тунісі й тривають у деяких країнах донині.

Арабська весна
Дата: 18 грудня 2010 — грудень 2012
Місце: Арабський світ
Привід: Причини:
Результат: Арабська зима,
Вплив Арабської весни,
та Протести арабського світу (2018–19)
Результати за країнами
Сторони
влада протестувальники
Зіткнення протестуючих з поліцією в м. Бліда (Алжир). 8 серпня 2011
Карикатура Карлоса Латуффа зображає Хосні Мубарака, на якого за ефектом доміно падають «туніські події»

Причиною до виникнення протестного руху стало незадоволення політикою диктаторів в Арабських країнах, поштовхом — самоспалення туніського вуличного торговця фруктами Мухаммеда Буазізі, вчинене 17 грудня 2010 року на знак протесту проти свавілля поліції, яка конфіскувала його товар. Внаслідок цього в Тунісі розгорілися масові протести, які призвели до відставки 14 січня 2011 року президента Тунісу (з 1987 р.) бен Алі та отримали назву Жасминова революція. Успіх Жасминової революції в Тунісі дав поштовх аналогічним акціям протесту в інших арабських країнах, де здебільшого існують ті самі проблеми[1].

Назва «Арабська весна» вказує на наявність історичних паралелей з подіями Весни народів — серії революцій в Європейських країнах 1848—1849 років.

ОглядРедагувати

Серія протестів і демонстрацій по всьому Близькому Сходу і Північній Африці стала відома як «арабська весна»[2][3][4][5][6][7], а також як «арабська весна і зима»[8], «арабське пробудження»[9], «панарабська революція» і «арабське повстання»[10], хоча не всі учасники протестів вважали себе арабами. Хронологічно вона почалась із протестів в Західній Сахарі в жовтні 2010, а фактично із протестів в Тунісі 18 грудня 2010 року після самоспалення Мохаммеда Буазізі в знак протесту проти поліцейської корупції та жорстокого поводження[11][12]. З успіхом протестів в Тунісі хвиля заворушень вдарила Алжир, Йорданію, Єгипет і Ємен[13], а потім поширилася і на інші країни. Наймасовіші і найбільш організовані демонстрації нерідко відбувалися в «день гніву» — як правило, в п'ятницю після полуденної молитви[14][15][16]. Протести також викликали аналогічні заворушення за межами регіону.

«Ми, — заявив в середині вересня 2011 р один з лідерів Аль-Каїди Айман аль-Завахірі, — на боці арабської весни, яка принесе з собою справжній іслам»[17]

Станом на травень 2012 року, революції привели до повалення чотирьох глав держав. Туніський президент Зін ель-Абідін Бен Алі втік до Саудівської Аравії 14 січня після революції в Тунісі. В Єгипті президент Хосні Мубарак подав у відставку 11 лютого 2011 року після 18 днів масових акцій протесту, завершивши своє 30-річне президентство. Лівійський лідер Муаммар Каддафі був повалений 23 серпня 2011 року, коли Перехідна Національна Рада взяла під свій контроль Баб-аль-Азізію. Він був убитий 20 жовтня 2011 року в рідному місті Сирті, коли ПНР взяло місто під свій контроль. Президент Ємену Алі Абдалла Салех 27 лютого 2012 року остаточно залишив свій пост, передавши владу новому президентові, обраному на дострокових президентських виборах.

 
   Країни, в яких влада повалена більше одного разу.
   Країни, в яких протести вже закінчилися.
   Країни, в яких зараз тривають збройні конфлікти.
   Країни, де значні протести тривають у великих містах.
   Країни, протести в яких набули відносно невеликого розмаху.
   Країни, в яких було запроваджено певні реформи.
   Країни поза межами арабського світу, що переживають різні кризи.

Події за країноюРедагувати

Країна Дата початку Статус протестів Наслідки Жертви Ситуація
  Туніс 02010-12-1818 грудня 2010  • Повалення уряду 14 січня 2011
 • Пішли на спад від березня 2011, закінчились в травні 2011

Повалення Зіна бен Алі; бен Алі втік до Саудівської Аравії

223[22][23] Повалення уряду
  Алжир 02010-12-2828 грудня 2010 Пішли на спад від березня 2011, закінчились в січні 2012
  • Завершення 19-річного надзвичайного стану[24][25]
8[26] Значні протести
  Ліван 02011-01-1212 січня 2011 Закінчились у грудні 2011
  • Підвищення зарплатні на 40%[27]
0 Протести та зміни уряду
  Йорданія 02011-01-1414 січня 2011 Закінчились в жовтні 2011
  • Король Абдулла II відправив у відставку прем'єр-міністра Ріфаї та його уряд[28]
  • Кількома місяцями пізніше Абдулла відправив у відставку прем'єр-міністра Бахіта через скарги на повільне втілення обіцяних реформ.[29]
4[30][31] Протести та зміни уряду
  Мавританія 02011-01-1717 січня 2011 Закінчились в липні 2011 Ніяких змін не відбулось 1[32] Незначні протести
  Судан 02011-01-1717 січня 2011 Пішли на спад від квітня 2011, закінчились в червні 2011
  • Президент Башир оголосив, що не буде балотуватися на наступний термін 2015 року,але не дотримав обіцянки[33]
1[34] Незначні протести
  Оман 02011-01-1717 січня 2011 Завершилися в травні 2011
  • Економічні поступки султана Кабуса[35][36]
  • Відставки міністрів[37][38]
  • Надання законодавчих повноважень виборному парламенту Оману[39]
2-6[40][41][42] Протести та зміни уряду
  Саудівська Аравія 02011-01-2121 січня 2011 Протести у Східній провінції, а також протести за права жінок водити автомобілі закінчились у липні 2011
  • Економічні поступки короля Абдулли[43][44]
  • Суто чоловічі місцеві вибори 29 вересня 2011[45][46]
  • Король Абдулла оголосив про надання жінкам права голосувати на місцевих виборах 2015 року, а також балотуватися до Меджлісу аш-Шури[47]
8[48][49][50][51][52] Незначні протести
  Єгипет 02011-01-2525 січня 2011  • Повалення уряду 11 лютого 2011

 • Протести завершились у 2014 після повалення наступного диктатора-ісламіста Мухаммеда Мурсі

Повалення Хосні Мубарака; Мубарака звинувачено у вбивстві протестуючих

846[61][62] Повалення уряду
  Ємен 02011-01-2727 січня 2011  • Президент підписав перехідну угоду 23 листопада 2011
 • Протести закінчились у грудні 2011.В 2015 прихильники Салеха знову захопили владу, що призвело до громадянської війни (2015-- дотепер)
10,000+[68] Повалення уряду
  Ірак 02011-02-1010 лютого 2011 Завершилися в грудні 2011, нестабільність і, врешті-решт, громадянська війна
  • Прем'єр-міністр Малікі оголосив, що не буде балотуватися на третій термін[69]
  • Відставка губернаторів провінцій та місцевої влади[70]

Початок громадянської війни

35+72,056 Значні протести і початок громадянської війни
  Бахрейн 02011-02-1414 лютого 2011 Протести шиїтів закінчились в липні 2014
  • Економічні поступки короля Хамада[71]
  • Звільнення політичних в'язнів[72]
  • Переговори з представниками шиїтів[73]
  • Втручання Ради співпраці на прохання уряду Бахрейна
  • Звільнено главу Національної служби безпеки[74]
  • Формування комітету з виконання рекомендацій Бахрейнської незалежної комісії розслідувань.[75]
60[76][77][78][79] Тривалі громадські заворушення та зміни уряду
  Лівія 02011-02-1515 лютого 2011  • Повалення уряду 23 серпня 2011

 • Громадянська війна завершилася 23 жовтня 2011, та вже у 2013 почалась нова громадянська війна

Повалення Муаммара Каддафі, якого згодом убили вояки ПНРЛ

  • Відповідно до резолюції ООН в перебіг подій втрутилися сили NATO.[80]
  • Сили опозиції взяли контроль над усіма містами країни
  • Владу перехопила Перехідна національна рада Лівії
  • Міжнародна спільнота визнала НТР як єдину владу Лівії
  • Початок спорадичних зіткнень на низькому рівні[81]
40,000+[82] Повалення уряду
  Кувейт 02011-02-1818 лютого 2011 Закінчились у червні 2011 0[85] Протести та зміни уряду
  Марокко 02011-02-2020 лютого 2011 Закінчились у жовтні 2011
  • Політичні поступки короля Мухаммеда VI[86]
  • Референдум щодо конституційних реформ
  • Повага до громадянських прав та припинення корупції[87]
1[88] Протести та зміни уряду
  Західна Сахара 02011-02-2626 лютого 2011 Спад від травня 2011 0 Незначні протести
  Сирія 02011-03-1515 березня 2011 Переросли у велику громадянську війну (2011—дотепер) 400,000+ Тривалі громадські заворушення переросли в громадянську війну
Прикордонні території Ізраїлю 02011-05-1515 травня 2011 Завершилися 5 червня 2011 30-40[98][99] Значні протести
Загальна кількість загиблих і наслідки: 523,488 — 523,492+

(Міжнародні оцінки, поточні)

  • Повалення 4 урядів в результаті цих подій
  • 6 протестів призвели до урядових змін
  • 5 великих протестів
  • 4 незначних протеста
  • Повалення двох урядів внаслідок цих подій
  • 4 громадянські війни (Сирія, Ірак, Лівія і Ємен)

ЛітератураРедагувати

  • Наталя Гуменюк. Майдан Тахрір. У пошуках втраченої революції. — Київ, Політична критика — 2015 р.[100]
  • Політологічний енциклопедичний словник / уклад.: Л. М. Герасіна, В. Л. Погрібна, І. О. Поліщук та ін. За ред. М. П. Требіна. — Х . :Право, 2015

ПриміткиРедагувати

  1. Истоки и смысл арабской революции. Архів оригіналу за 30 вересня 2011. Процитовано 12 червня 2011. 
  2. Hardy, Roger (2 February 2011). Egypt protests: an Arab spring as old order crumbles. BBC. Архів оригіналу за 22 березня 2011. Процитовано 9 March 2011. 
  3. Smith, Kate (8 March 2011). Arab 'spring' a chance for U.S. to rewrite relationships. San Angelo Standard-Times. Архів оригіналу за 11 липня 2011. Процитовано 9 March 2011. 
  4. Moisi, Dominique (26 січня 2011). An Arab Spring?. Project Syndicate. Архів оригіналу за 30 січня 2011. Процитовано 9 March 2011. 
  5. Khalidi, Rashid (3 March 2011). http://www.thenation.com/article/158991/arab-spring. The Nation. Архів оригіналу за 8 березня 2011. Процитовано 9 March 2011. 
  6. Ashley, Jackie (6 March 2011). The Arab spring requires a defiantly European reply. The Guardian (UK). Архів оригіналу за 9 березня 2011. Процитовано 9 March 2011. 
  7. Arab Spring – Who lost Egypt?. The Economist. 1 березня 2011. Архів оригіналу за 8 березня 2011. Процитовано 9 березня 2011. 
  8. Miller, Aaron. What Is Israel’s Next Move In The New Middle East?. Moment Magazine. Moment Magazine. Архів оригіналу за 13 липня 2012. Процитовано 5/6/2011. 
  9. Архівована копія. Архів оригіналу за 26 жовтня 2011. Процитовано 18 червня 2016. Архівована копія. Архів оригіналу за 18 липня 2012. Процитовано 18 червня 2016. The Arab awakening reaches Syria. The Economist. Архів оригіналу за 22 квітня 2011. Процитовано 18 червня 2016. 
  10. Архівована копія. Архів оригіналу за 21 квітня 2015. Процитовано 18 червня 2016. Democracy's hard spring. The Economist. 10 березня 2011. Архів оригіналу за 27 травня 2011. Процитовано 18 червня 2016. 
  11. Fahim, Kareem (22 січня 2011). Slap to a Man's Pride Set Off Tumult in Tunisia. The New York Times. Архів оригіналу за 21 травня 2012. Процитовано 1 лютого 2011. 
  12. Noueihed, Lin (19 січня 2011). Peddler's martyrdom launched Tunisia's revolution. UK. Reuters. Архів оригіналу за 9 лютого 2011. Процитовано 1 лютого 2011. 
  13. Raghavan, Sudarsan (27 січня 2011). Inspired by Tunisia and Egypt, Yemenis join in anti-government protests. The Washington Post. Архів оригіналу за 30 квітня 2011. Процитовано 1 лютого 2011. 
  14. Yemenis square off in rival 'Day of Rage' protests. Arab News. 3 лютого 2011. Архів оригіналу за 7 липня 2011. Процитовано 6 лютого 2011. 
  15. Police in south Yemen disperse 'day of rage' protests. Hosted news (Aden, Yemen: Google). Agence Presse-France. 11 лютого 2011. Архів оригіналу за 23 грудня 2011. Процитовано 13 лютого 2011.  Вказано більш, ніж один |deadlink= та |deadurl= (довідка)
  16. White, Gregory (13 лютого 2011). Bahrain Now Bracing For Its Own Day Of Rage After Giving Every Family $2,660 Fails. Business Insider. Архів оригіналу за 15 лютого 2011. Процитовано 13 лютого 2011. 
  17. А. Б. Подцероб "«Арабская весна» или «исламистская осень»? "
  18. Tunisia forms national unity government amid unrest. BBC News. 17 січня 2011. Архів оригіналу за 12 жовтня 2017. Процитовано 6 лютого 2012. 
  19. Tunisia dissolves Ben Ali party. Аль-Джазіра. 9 березня 2011. Архів оригіналу за 30 вересня 2011. Процитовано 9 березня 2011. 
  20. Beaumont, Peter (19 січня 2011). Tunisia set to release political prisoners. London: The Guardian. Архів оригіналу за 11 березня 2013. Процитовано 6 лютого 2012. 
  21. Tunisia election delayed until 23 October. Reuters. 8 червня 2011. Архів оригіналу за 1 жовтня 2015. Процитовано 8 червня 2011. 
  22. Tunisia protests against Ben Ali left 300 dead, says UN. BBC News. 1 лютого 2011. Архів оригіналу за 23 квітня 2011. Процитовано 9 лютого 2011. 
  23. 4 dead in Tunisia after renewed violence. CTV News. 27 лютого 2011. Архів оригіналу за 28 лютого 2011. Процитовано 6 лютого 2012. 
  24. Algeria's state of emergency is officially lifted. Bloomberg L.P. 24 лютого 2011. Архів оригіналу за 6 березня 2021. Процитовано 25 лютого 2011. 
  25. Algeria repeals emergency law. Al Jazeera. Архів оригіналу за 23 лютого 2011. Процитовано 23 лютого 2011. 
  26. Krause, Flavia (27 січня 2011). Obama Poised to Step Up Criticism of Mubarak If Crackdown Is Intensified. Bloomberg. Архів оригіналу за 12 січня 2015. Процитовано 28 жовтня 2011. 
  27. GLC Suspends Strike, Refuses Cabinet Decision. Lebanon News. Архів оригіналу за 16 травня 2012. Процитовано 28 жовтня 2011. 
  28. Blomfield, Adrian (1 лютого 2011). King Abdullah II of Jordan sacks government amid street protests. London: The Telegraph. Архів оригіналу за 2 липня 2012. Процитовано 6 лютого 2012. 
  29. Derhally, Massoud A. (17 жовтня 2011). Jordan’s King Appoints PM After Cabinet Resigns. Bloomberg. Архів оригіналу за 20 жовтня 2011. Процитовано 28 жовтня 2011. 
  30. خبرني :|نبض الشارع : توقيف 21 شخصا على خلفية احداث الداخلية. Khaberni.com. Архів оригіналу за 13 липня 2012. Процитовано 28 жовтня 2011. 
  31. Jordan protest turns violent. Al Jazeera. Архів оригіналу за 13 липня 2012. Процитовано 28 жовтня 2011. 
  32. Mauritania's Bouazizi died today. Dekhnstan.wordpress.com. 23 січня 2011. Архів оригіналу за 13 липня 2012. Процитовано 28 жовтня 2011. 
  33. Sudan's Bashir will not stand in next election: party official. BBC News. Agence France-Press. 21 лютого 2011. Архів оригіналу за 21 лютого 2011. Процитовано 6 лютого 2012. 
  34. McDoom, Opheera (31 січня 2011). Sudanese student dies after protests-activists. Reuters UK. Reuters. Архів оригіналу за 9 лютого 2011. Процитовано 28 жовтня 2011. 
  35. Oman takes measures to address public grievances. Khaleej Times. 27 лютого 2011. Архів оригіналу за 12 липня 2013. Процитовано 6 березня 2011. 
  36. Oman boosts student benefits. Google News. Agence France-Presse. Архів оригіналу за 22 грудня 2011. Процитовано 27 лютого 2011. 
  37. Oman shuffles cabinet amid protests. Al Jazeera English. Архів оригіналу за 12 липня 2013. Процитовано 27 лютого 2011. 
  38. Oman's ruler dismisses ministers. Аль-Джазіра. 5 березня 2011. Архів оригіналу за 10 березня 2011. Процитовано 5 березня 2011. 
  39. Oman's Sultan Granting Lawmaking Powers to Councils. Voice of America. 13 березня 2011. Архів оригіналу за 12 липня 2013. Процитовано 28 жовтня 2011. 
  40. Surk, Barbara. Police in Oman fire tear gas, rubber bullets at protesters seeking political reform; 1 killed. Google News. Canadian Press. Архів оригіналу за 3 березня 2011. Процитовано 27 лютого 2011. 
  41. Deaths in Oman protests. Al Jazeera. 27 лютого 2011. Архів оригіналу за 12 липня 2013. Процитовано 27 лютого 2011. 
  42. Oman clashes: Two killed during protests in Gulf state. BBC News. 8 лютого 2011. Архів оригіналу за 21 листопада 2015. Процитовано 27 лютого 2011. 
  43. Saudi King Boosts Spending, Returns to Country. Voice of America. 23 лютого 2011. Архів оригіналу за 9 березня 2011. Процитовано 23 лютого 2011. 
  44. King's order to benefit 180,000 temporary employees. Arab News. 28 лютого 2011. Архів оригіналу за 2 березня 2011. Процитовано 28 лютого 2011. 
  45. al-Suhaimy, Abeed (23 березня 2011). Saudi Arabia announces municipal elections. Asharq al-Awsat[en]. Архів оригіналу за 2 квітня 2011. Процитовано 2 April 2011. 
  46. Abu-Nasr, Donna (28 березня 2011). Saudi Women Inspired by Fall of Mubarak Step Up Equality Demand. Bloomberg L.P. Архів оригіналу за 2 квітня 2011. Процитовано 2 April 2011. 
  47. Saudis vote in municipal elections, results on Sunday. Oman Observer[en]. Agence France-Presse. 30 вересня 2011. Архів оригіналу за 15 грудня 2011. Процитовано 14 грудня 2011. 
  48. Man dies after setting himself on fire in Saudi Arabia. BBC News. 23 січня 2011. Архів оригіналу за 25 січня 2011. Процитовано 23 січня 2011. 
  49. Report: Saudi Facebook activist planning protest shot dead. Monsters and Critics[en]. Deutsche Presse-Agentur. 2 березня 2011. Архів оригіналу за 2 березня 2011. Процитовано 2 березня 2011. 
  50. Saudi Arabia: Renewed Protests Defy Ban. Human Rights Watch. 30 грудня 2011. Архів оригіналу за 7 січня 2012. Процитовано 7 січня 2012. 
  51. Saudi forces clash with protesters in Qatif. Аль-Джазіра. 13 січня 2012. Архів оригіналу за 14 січня 2012. Процитовано 14 січня 2012. 
  52. Saudi forces kill another protester. Press TV. 27 січня 2012. Архів оригіналу за 27 січня 2012. Процитовано 27 січня 2012. 
  53. Egypt's prime minsiter quits, new govt soon-army. Forexyard.com. Архів оригіналу за 1 травня 2011. Процитовано 5 березня 2011. 
  54. Egypt's Mubarak Steps Down; Military Takes Over [Архівовано 15 лютого 2011 у Wayback Machine.], The Wall Street Journal, 11 February 2011.
  55. Egypt's military moves to dissolve parliament, suspend constitution. Haaretz. Reuters. 13 лютого 2011. Архів оригіналу за 15 лютого 2011. Процитовано 24 лютого 2011. 
  56. Egyptian state security disbanded. Al Jazeera. 15 березня 2011. Архів оригіналу за 16 березня 2011. Процитовано 15 березня 2011. 
  57. Egypt dissolves former ruling party http://english.aljazeera.net/news/middleeast/2011/04/2011416125051889315.html [Архівовано 1 жовтня 2011 у Wayback Machine.]
  58. Al-Ahram Weekly | Egypt | How the mighty have fallen. Ahram. 2 лютого 2011. Архів оригіналу за 12 липня 2013. Процитовано 23 березня 2011. 
  59. Kirkpatrick, David D.; Stack, Liam (13 березня 2011). Prosecutors Order Mubarak and Sons Held. The New York Times. Архів оригіналу за 1 травня 2011. Процитовано 13 квітня 2011. 
  60. Mubarak to be tried for murder of protesters. Reuters. 24 травня 2011. Архів оригіналу за 31 травня 2011. Процитовано 24 травня 2011. 
  61. 846 killed in Egypt uprising. 20 квітня 2011. Архів оригіналу за 20 квітня 2011. Процитовано 20 квітня 2011. 
  62. Troops storm Tahrir Square. Irishtimes.com. 17 грудня 2011. Архів оригіналу за 3 січня 2013. Процитовано 20 січня 2012. 
  63. Yemen MPs resign over violence [Архівовано 29 червня 2011 у Wayback Machine.], Al Jazeera, 23 February 2011.
  64. Yemenis rejoice as Saleh leaves but fighting continues. BBC News. 5 червня 2011. Архів оригіналу за 1 лютого 2017. Процитовано 5 червня 2011. 
  65. Yemen's Saleh signs deal to quit power. Dailystar.com.lb. 23 листопада 2011. Архів оригіналу за 12 липня 2013. Процитовано 20 січня 2012. 
  66. Yemen leader signs power-transfer deal. Al Jazeera. 12 листопада 2011. Архів оригіналу за 12 липня 2013. Процитовано 20 січня 2012. 
  67. Kasinof, Laura (2012-1-21). Yemen Legislators Approve Immunity for the President. The New York Times. Архів оригіналу за 31 січня 2018. Процитовано 2012-1-21. 
  68. Ahmed al-Haj (15 червня 2012). Yemen says more than 2,000 killed in uprising. The Washington Post. Архів оригіналу за 25 березня 2012. Процитовано 19 червня 2012. 
  69. Iraqi prime minister won't run for third term. MSNBC. 5 лютого 2001. Архів оригіналу за 9 лютого 2011. Процитовано 6 лютого 2012. 
  70. Governor of third Iraqi province quits over protests. The Gulf Today. 27 лютого 2011. Архів оригіналу за 4 березня 2011. Процитовано 6 лютого 2012. 
  71. Bahrain's king gives out cash ahead of protests. Reuters. 11 лютого 2011. Архів оригіналу за 16 лютого 2011. Процитовано 6 лютого 2012. 
  72. Bahrain's king to free political prisoners as protests continue, Monsters and Critics, 22 February 2011.
  73. Bahrain sacks ministers amid protests [Архівовано 1 березня 2011 у Wayback Machine.], Press TV, 26 February 2011.
  74. Still rich but no longer so calm. The Economist. 3 December 2011. Архів оригіналу за 28 грудня 2011. Процитовано 1 January 2012. 
  75. Bahrain creates panel to study unrest report. Аль-Джазіра. 27 листопада 2011. Архів оригіналу за 11 січня 2012. Процитовано 14 січня 2012. 
  76. Див. Casualties of the 2011–2012 Bahraini uprising[en]
  77. List of people killed in Bahrain since 14 February 2011 – Extrajudicial Killing [Архівовано 2 грудня 2012 у Wayback Machine.] -Bahrain Center for Human Rights[en].
  78. Hawley, Caroline (15 березня 2011). Two killed in Bahrain violence despite martial law. BBC. Архів оригіналу за 5 квітня 2011. Процитовано 11 вересня 2011. 
  79. 5 killed in Bahrain as riot police clamp down. MSNBC. 16 березня 2011. Архів оригіналу за 5 листопада 2012. Процитовано 11 вересня 2011. 
  80. NATO Withdrawal from Libya. New Europe. 31 жовтня 2011. Архів оригіналу за 12 липня 2013. Процитовано 31 жовтня 2011. 
  81. Fighters clash again near Tripoli, several dead. Reuters. 12 листопада 2011. Архів оригіналу за 17 грудня 2011. Процитовано 6 лютого 2012. 
  82. Casualty figures exaggerated, says Ministry. Libya Herald. 7 січня 2013. Архів оригіналу за 13 січня 2013. Процитовано 30 травня 2013. 
  83. Kuwait Government resigns. Business Week. 28 листопада 2011. Архів оригіналу за 1 лютого 2012. Процитовано 6 лютого 2012. 
  84. Kuwait to hold early general election on 2 February. AFP. 18 грудня 2011. Архів оригіналу за 25 травня 2012. Процитовано 6 лютого 2012. 
  85. 30 wounded in Kuwait protests on Friday. MSN. Архів оригіналу за 22 лютого 2011. Процитовано 6 лютого 2012. 
  86. Moroccan king to make reforms with constitutional body [Архівовано 23 лютого 2011 у Wayback Machine.], Middle East Online, 22 February 2011;
  87. Karam, Souhail (20 березня 2011). Thousands in Morocco march for rights. The Independent (London). Архів оригіналу за 25 березня 2011. Процитовано 6 лютого 2012. 
  88. Miller, David (7 червня 2011). Demonstrator's death energizes Moroccan protesters. The Jerusalem Post. Архів оригіналу за 31 жовтня 2012. Процитовано 11 червня 2011. 
  89. Syrian activist Haitham al-Maleh freed under amnesty. BBC News. 8 березня 2011. Архів оригіналу за 16 вересня 2014. Процитовано 8 березня 2011. 
  90. Syria frees 80-year-old former judge in amnesty. Reuters. 8 березня 2011. Архів оригіналу за 14 жовтня 2015. Процитовано 8 березня 2011. 
  91. Unrest continues in Syria. Al Bawaba. 23 березня 2011. Архів оригіналу за 12 липня 2013. Процитовано 24 березня 2011. 
  92. Assad attempts to appease minority Kurds. Al Jazeera. 8 квітня 2011. Архів оригіналу за 12 липня 2013. Процитовано 24 квітня 2011. 
  93. Syrian army 'attacks protest city of Deraa'. BBC. 25 квітня 2011. Архів оригіналу за 26 квітня 2011. Процитовано 25 квітня 2011. 
  94. 2011 Syrian protests: Security forces shoot at mourners. BBC News. 23 квітня 2011. Архів оригіналу за 8 квітня 2015. Процитовано 23 квітня 2011. 
  95. Syrian cabinet resigns amid unrest. 29 березня 2011. Архів оригіналу за 21 серпня 2011. Процитовано 6 лютого 2012. 
  96. Syrian army units 'clash over crackdown'. Al Jazeera. 2011. Архів оригіналу за 29 квітня 2011. Процитовано 28 квітня 2011. 
  97. Yezdani, Ipek (23 серпня 2011). Syrian dissidents form national council. World Wires (Miami Herald Media). Процитовано 24 серпня 2011. 
  98. Syria says 23 dead as Israel opens fire on Golan. France 24. Agence France-Presse. 6 червня 2011. Архів оригіналу за 7 червня 2011. Процитовано 12 червня 2011. 
  99. UN's Pillay condemns Israeli 'Naksa' killings. Al Jazeera English. 8 червня 2011. Архів оригіналу за 12 липня 2013. Процитовано 12 червня 2011. 
  100. «Майдан Тахрір». Вступ. Архів оригіналу за 13 квітня 2015. Процитовано 8 квітня 2015.