Аппій Клавдій Пульхр (консул 212 року до н. е.)

давньоримський консул 212 до н. е.

Аппій Клавдій Пульхр (250 до н. е. — 211 до н. е.) — політичний та військовий діяч Римської республіки, учасник Другої Пунічної війни.

Аппій Клавдій Пульхр
Народився247 до н. е.[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Стародавній Рим Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер211 до н. е.[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
ancient Capuad, Санта-Марія-Капуа-Ветере, Провінція Казерта, Кампанія, Італія Редагувати інформацію у Вікіданих
·помер від ран[d] Редагувати інформацію у Вікіданих
КраїнаСтародавній Рим Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьдавньоримський політик, давньоримський військовий Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовлатина Редагувати інформацію у Вікіданих
УчасникДруга пунічна війна Редагувати інформацію у Вікіданих
Суспільний станпатрицій[d][1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Посадапретор, едил, давньоримський сенатор[d][2], консул[2] і проконсул Редагувати інформацію у Вікіданих
Військове званнявійськовий трибун Редагувати інформацію у Вікіданих
РідClaudii Pulchrid Редагувати інформацію у Вікіданих
БатькоПублій Клавдій Пульхр[3][1][1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Матиневідомо Редагувати інформацію у Вікіданих
Брати, сестриКлавдія Квінта Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зневідомо Редагувати інформацію у Вікіданих
ДітиАппій Клавдій Пульхр[1][1], Публій Клавдій Пульхр[1][1], Гай Клавдій Пульхр[1][1] і Claudiad[1][1] Редагувати інформацію у Вікіданих

Біографія

ред.

Походив з патриціанського роду Клавдіїв. Син Публія Клавдія Пульхра, консула 249 року до н. е. У 217 році до н. е. стає курульним еділом. У 216 році до н. е. на посаді військового трибуна брав участь у битві при Каннах. Після розгрому римського війська врятувався і втік до м. Канузій, де, разом з Публієм Сципіоном, узяв на себе командування залишками війська. У 215 році до н. е. Клавдій обирається претором. На цій посаді був спрямований на Сицилію з легіонами, сформованими з тих, що вижили після Канн. Напав на Локри, щоб перешкодити підвозу підкріплень для Ганнібала, але не зумів взяти місто. Намагався відрадити Сіракузького царя Гієроніма від союзу з Карфагеном, проте зазнав невдачі.

У 214—213 роках до н. е. воював на Сицилії під командуванням Марка Клавдія Марцелла. Під час облоги Сіракуз керував сухопутною армією, брав участь у взятті м. Леонтіни.

У 212 році до н. е. було обрано консулом (разом з Квінтом Фульвієм Флаком). На цій посаді був спрямований у Кампанію, де вів облогу м. Капуя. Наприкінці року повернувся до Риму, де провів консульські вибори. У 211 році до н. е. продовжив облогу Капуї з повноваженнями проконсула. Відбив спробу Ганнібала деблокувати місто, але був поранений у груди. Залишився під Капуєю, тоді як його колега Флак повів частину армії захищати Рим від Ганнібала. Після капітуляції Капуї висловлювався за м'яке й помірне поводження з кампанськими сенаторами, але не зміг протистояти суворим заходам Флака. Незабаром після падіння міста помер від поранень.

Родина

ред.

Примітки

ред.

Джерела

ред.
  • Liv. XXII 53—54; XXIII 24; 30—32; 41; XXIV 6—7; 27; 29—30; 33; 36; 39; XXV 2—3; 13—15; 18—20; 22; 41; XXVI 1; 5—6; 8; 15—16; 33.
  • Fasti Fer. Lat. CIL I2 p. 57
  • William Smith, Dictionary of Greek and Roman Biography and Mythology, 1870