Ао́рист (грец. αόριστος — «невизначений», «необмежений») — дієслівна форма, властива стародавнім мовам, що позначала в минулому одиничну дію, яка безпосередньо не має відношення до теперішності.

Слов'янські мовиРедагувати

У давніх слов'янських мовах видо-часова форма означала нетривалу або разову дію, що виявляла себе до моменту мовлення (минулий час) і в момент мовлення вже не була актуальною. Самостійною формою дієслова минулого часу аорист виступає у південнослов'янських та лужицьких мовах. Із слідів аориста українська літературна мова та південно-східне наріччя зберегли тільки одну його форму — це 2 особа однини від дієслова бути «би», «б» (< *by), яка використовувалася та використовується для творення умовного способу (чит. кондиціонал): сказав би, та сама частка закріпилася в таких сполучниках, як: щоби, щоб, аби, якби та ін. (чит. кон'юнктив). Деякі з-поміж говірок говорів південно-західного наріччя, хоча б волинські й закарпатські, досі зберігають форму «бих» (< *byxъ) — 1 особу однини аориста від бути, — яка творить той самий умовний спосіб: я помолив бих ся «я би помолився».

Праслов'янська моваРедагувати

У праслов'янській мові існувало три способи утворення аористу: простий, сигматичний атематичний і сигматичний тематичний. Простий утворювали шляхом безпосереднього додавання до основи інфінітива вторинних особових закінчень. Сигматичний атематичний аорист утворювали додаванням до основи суфікса «-s-», а особові закінчення приєднувалися вже до цього суфікса. Сигматичний тематичний утворювали майже так само, тільки з тією різницею, що суфікс «-s-» приєднували не безпосередньо до основи, а до тематичного голосного, що йшов за основою. Останній спосіб є власне слов'янською іновацією, а перші два успадковані праслов'янською з праіндоєвропейської[1][2]. Форми-зв'язки аориста від дієслова *byti «бути» з основою *by- (*kъto by reklъ «хто би сказав») творили в праслов'янській мові умовний спосіб (кондиціонал і кон'юнктив), хоч могла вживатися й давня основа на *bi- (*ty snovalъ bi «ти снував би»).

Старослов'янська моваРедагувати

Простий аористРедагувати

Простий, він же асигматичний, аорист — одна з трьох форм аориста, що її засвідчують старослов'янські пам'ятки. Він сягає найдавнішого індоєвропейського атематичного аориста. Простий аорист є найстарішим утворенням, відомим лише від основ на шелестівку. Його утворювано шляхом приєднання до основи інфінітива вторинних закінчень за допомогою тематичних голосівок [ŏ] (у першій особі всіх чисел і в третій особі множини) і [ĕ] (в усіх інших випадках). Якщо основа закінчувалася на задньоязикову шелестівку, то перед [ĕ] вона піддавалася дії першої палаталізації.

У живій мові XI ст. форми простого аориста вийшли або ще виходили з ужитку. Його зарано витіснили форми сигматичного аористу, тому в церковнослов'янських текстах форм простого аористу попросту немає. У старослов'янських текстах слова типу церк.-слов. падъ < пасти, церк.-слов. двигъ < двигнѫти, церк.-слов. ѹсъпъ < ѹснѫти зустрічаються надто рідко.

Форми дієслів у простім аористі були такі:

Особа Іти Прийти Пасти Двигнути Заснути Могти Вести Їхати Нести Ректи
Однина
1 церк.-слов. идъ церк.-слов. придъ церк.-слов. падъ церк.-слов. двигъ церк.-слов. ѹсъпъ церк.-слов. могъ церк.-слов. вєдъ церк.-слов. ıaдъ церк.-слов. нєсъ церк.-слов. рєкъ
2 церк.-слов. идє церк.-слов. придє церк.-слов. падє церк.-слов. движє церк.-слов. ѹсъпє церк.-слов. можє церк.-слов. вєдє церк.-слов. ıaдє церк.-слов. нєсє церк.-слов. рєчє
3
Двоїна
1 церк.-слов. идовѣ церк.-слов. придовѣ церк.-слов. падовѣ церк.-слов. двиговѣ церк.-слов. ѹсъповѣ церк.-слов. моговѣ церк.-слов. вєдовѣ церк.-слов. ıaдовѣ церк.-слов. нєсовѣ церк.-слов. рєковѣ
2 церк.-слов. идєта церк.-слов. придєта церк.-слов. падєта церк.-слов. движєта церк.-слов. ѹсъпєта церк.-слов. можєта церк.-слов. вєдєта церк.-слов. ıaдєта церк.-слов. нєсєта церк.-слов. рєчєта
3 церк.-слов. идєтє церк.-слов. придєтє церк.-слов. падєтє церк.-слов. движєтє церк.-слов. ѹсъпєтє церк.-слов. можєтє церк.-слов. вєдєтє церк.-слов. ıaдєтє церк.-слов. нєсєтє церк.-слов. рєчєтє
Множина
1 церк.-слов. идомъ церк.-слов. придомъ церк.-слов. падомъ церк.-слов. двигомъ церк.-слов. ѹсъпомъ церк.-слов. могомъ церк.-слов. вєдомъ церк.-слов. ıaдомъ церк.-слов. нєсомъ церк.-слов. рєкомъ
2 церк.-слов. идєтє церк.-слов. придєтє церк.-слов. падєтє церк.-слов. движєтє церк.-слов. ѹсъпєтє церк.-слов. можєтє церк.-слов. вєдєтє церк.-слов. ıaдєтє церк.-слов. нєсєтє церк.-слов. рєчєтє
3 церк.-слов. идѫ церк.-слов. придѫ церк.-слов. падѫ церк.-слов. двигѫ церк.-слов. ѹсъпѫ церк.-слов. могѫ церк.-слов. вєдѫ церк.-слов. ıaдѫ церк.-слов. нєсѫ церк.-слов. рєкѫ

Сигматичний аористРедагувати

Сигматичним називають такий аорист, що його в ранній праслов'янській мові утворювано за допомогою суфікса -s-. Ця шелестівка на слов'янському ґрунті могла перейти в [х], що чергується із [ш].

Назву сигматичного цей вид аориста отримав за аналогією із сигматичним аористом у давньогрецькій мові, де звук [s] позначається літерою сигма.

СтарийРедагувати

Старий, він же нетематичний, сигматичний аорист у праслов'янскій мові був продовженням індоєвропейського сигматичного аориста. Він міг утворюватися від дієслів із основою на шелестівку чи голосівку, у тому числі з кореневим [ĕ]. В основах на шелестівку подовжувалися кореневі голосівки, тож утворилися чергування: [є] — [ѣ], [о] — [а].

Форми дієслів у старім нетематичнім аористі були такі:

Особа Бути Хвалити Плести Минути Пекти Ректи Вести Читати Нести Знати Бити
Однина
1 церк.-слов. быхъ церк.-слов. бѣхъ церк.-слов. хвалихъ церк.-слов. плѣсъ церк.-слов. минѫхъ церк.-слов. пѣхъ церк.-слов. рѣхъ церк.-слов. вѣсъ церк.-слов. читахъ церк.-слов. нѣсъ церк.-слов. знахъ церк.-слов. бихъ
2 церк.-слов. бы(стъ) церк.-слов. бѣ церк.-слов. хвали церк.-слов. плєтє церк.-слов. минѫ церк.-слов. пєчє церк.-слов. рєчє церк.-слов. вєдє церк.-слов. чита церк.-слов. нєсє церк.-слов. зна церк.-слов. би
3
Двоїна
1 церк.-слов. быховѣ церк.-слов. бѣховѣ церк.-слов. хвалиховѣ церк.-слов. плѣсовѣ церк.-слов. минѫховѣ церк.-слов. пѣховѣ церк.-слов. рѣховѣ церк.-слов. вѣсовѣ церк.-слов. читаховѣ церк.-слов. нѣсовѣ церк.-слов. знаховѣ церк.-слов. биховѣ
2 церк.-слов. быста церк.-слов. бѣста церк.-слов. хвалиста церк.-слов. плѣста церк.-слов. минѫста церк.-слов. пѣста церк.-слов. рѣста церк.-слов. вѣста церк.-слов. читаста церк.-слов. нѣста церк.-слов. знаста церк.-слов. биста
3 церк.-слов. быстє церк.-слов. бѣстє церк.-слов. хвалистє церк.-слов. плѣстє церк.-слов. минѫстє церк.-слов. пѣстє церк.-слов. рѣстє церк.-слов. вѣстє церк.-слов. читастє церк.-слов. нѣстє церк.-слов. знастє церк.-слов. бистє
Множина
1 церк.-слов. быхомъ церк.-слов. бѣхомъ церк.-слов. хвалихомъ церк.-слов. плѣсомъ церк.-слов. минѫхомъ церк.-слов. пѣхомъ церк.-слов. рѣхомъ церк.-слов. вѣсомъ церк.-слов. читахомъ церк.-слов. нѣсомъ церк.-слов. знахомъ церк.-слов. бихомъ
2 церк.-слов. быстє церк.-слов. бѣстє церк.-слов. хвалистє церк.-слов. плѣстє церк.-слов. минѫстє церк.-слов. пѣстє церк.-слов. рѣстє церк.-слов. вѣстє церк.-слов. читастє церк.-слов. нѣстє церк.-слов. знастє церк.-слов. бистє
3 церк.-слов. бышѧ церк.-слов. бѣша церк.-слов. хвалишѧ церк.-слов. плѣсѧ церк.-слов. минѫшѧ церк.-слов. пѣшѧ церк.-слов. рѣшѧ церк.-слов. вѣсѧ церк.-слов. читашѧ церк.-слов. нѣсѧ церк.-слов. знашѧ церк.-слов. бишѧ
НовийРедагувати

Новий, він же тематичний, сигматичний аорист не має індоєвропейських відповідників. Імовірно, він виник у праслов'янскій мові через подальше узагальнення форм старого сигматичного аориста. Найдавніші пам'ятки старослов'янської мови його не засвідчують. Нового аориста утворювано тільки від основ на шелестівку за допомогою вторинних закінчень, при цьому корінь збігався з основою інфінітива. Завдяки цьому основа фонетично не відрізнялася від інших дієслівних основ. Можливо, він виник унаслідок злиття форм простого асигматичного й старого сигматичного аориста: церк.-слов. рєкомъ + рѣхомъ = рєкохомъ.

Форми дієслів у новім тематичнім аористі були такі:

Особа Двигнути Пекти Ректи Вести Могти Нести
Однина
1 церк.-слов. двигохъ церк.-слов. пєкохъ церк.-слов. рєкохъ церк.-слов. вєдохъ церк.-слов. могохъ церк.-слов. нєсохъ
2 церк.-слов. движє церк.-слов. пєчє церк.-слов. рєчє церк.-слов. вєдє церк.-слов. можє церк.-слов. нєсє
3
Двоїна
1 церк.-слов. двигоховѣ церк.-слов. пєкоховѣ церк.-слов. рєкоховѣ церк.-слов. вєдоховѣ церк.-слов. могоховѣ церк.-слов. нєсоховѣ
2 церк.-слов. двигоста церк.-слов. пєкоста церк.-слов. рєкоста церк.-слов. вєдоста церк.-слов. могоста церк.-слов. нєсоста
3 церк.-слов. двигостє церк.-слов. пєкостє церк.-слов. рєкостє церк.-слов. вєдостє церк.-слов. могостє церк.-слов. нєсостє
Множина
1 церк.-слов. двигохомъ церк.-слов. пєкохомъ церк.-слов. рєкохомъ церк.-слов. вєдохомъ церк.-слов. могохомъ церк.-слов. нєсохомъ
2 церк.-слов. двигостє церк.-слов. пєкостє церк.-слов. рєкостє церк.-слов. вєдостє церк.-слов. могостє церк.-слов. нєсостє
3 церк.-слов. двигошѧ церк.-слов. пєкошѧ церк.-слов. рєкошѧ церк.-слов. вєдошѧ церк.-слов. могошѧ церк.-слов. нєсошѧ

Церковнослов'янська моваРедагувати

У церковнослов'янській мові дієслова з інфінітивною основою на голосівку утворюють форми старого сигматичного аориста, а дієслова з інфінітивною основою на шелестівку — форми нового сигматичного аориста:

Особа Старий Новий Старий Новий Старий Новий
Однина Двоїна Множина
1 церк.-слов. любихъ церк.-слов. знахъ церк.-слов. нєсохъ церк.-слов. пекохъ церк.-слов. любихова, -ѣ церк.-слов. знахова, -ѣ церк.-слов. нєсохова, -ѣ церк.-слов. пєкохова, -ѣ церк.-слов. любихомъ церк.-слов. знахомъ церк.-слов. нєсохомъ церк.-слов. пєкохомъ
2 церк.-слов. люби церк.-слов. зна церк.-слов. нєсє церк.-слов. пєчє церк.-слов. любиста, -ѣ церк.-слов. знаста, -ѣ церк.-слов. нєсоста, -ѣ церк.-слов. пєкоста, -ѣ церк.-слов. любистє церк.-слов. знастє церк.-слов. нєсостє церк.-слов. пєкостє
3 церк.-слов. любиша церк.-слов. знаша церк.-слов. нєсоша церк.-слов. пеєкоша

Давньоруська моваРедагувати

У давньоруській мові від дієслів з основою або коренем на голосний утворювалися форми старого аориста (сътворихъ, видѣхъ), а від дієслів з основою на приголосний — форми нового аориста (рѣкохъ, несохъ, идохъ). До традиційних закінчень у 3-й особі однини і множини могло ще додаватися закінчення -ть: несеть, сьтворить, несошать, створишать. У мові українських грамот XIV—XV сторіччя форми аориста майже не вживалися. Протягом наступних століть їх інколи використовували як літературний прийом. У новій українській літературній мові аорист вживається для стилізації під давню мову:

 

Владимир князь перед народом
Убив старого Рогволода,
Потя народ, княжну поя,
Отиде в волості своя

Т. Шевченко

 

Слово потя тут є формою аориста дієслова потяти («порубати»)[3], поя — формою дієслова пояти («пойняти», «захопити»)[4], а отиде — формою дієслова отъити (відійти).

Болгарська моваРедагувати

Болгарський аорист (минало свършено време) виражає здійснену дію в минулому. Утворюють аорист дієслова як недоконаного, так і доконаного виду — шляхом додавання до основи особових закінчень -х, -хме, -хте, -ха. Залежно від типу дієслова, між основою та закінченням можуть вживатися різні тематичні голосні. Приклади для слів чета («читаю») і лягам («лягаю»):

Особа Однина Множина
1 четох «я читав» четохме «ми читали»
легнах «я ліг» легнахме «ми лягли»
2 чете «ти читав» четохте «ви читали»
легна «ти ліг» легнахте «ви лягли»
3 чете «він читав», «вона читала» четоха «вони читали»
легна «він ліг», «вона лягла» легнаха «вони лягли»

У вигаданих мовахРедагувати

У мові квенья, вигаданій Дж. Р. Р. Толкіном існує категорія аориста. Там він являє собою загальновидовий[en] час чи простий теперішній час, що виражає загальні факти чи прості теперішні події[5]. Також аорист є в валірійській мові, вигаданій Девідом Пітерсоном для серіалу Гра Престолів.

ДжерелаРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Кузнецов П. С. Очерки по морфологии праславянского языка. — М. : КомКнига, 2006. — С. 103—106. — ISBN 5-484-00328-8.
  2. Schenker A. Proto-Slavic // The Slavonic Languages / Comrie B., Corbett G. — London, New York : Routledge, 1993. — P. 98. — ISBN 0-415-04755-2, ISBN 978-0-415-04755-5.
  3. Потяти // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  4. Пояти // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  5. Helge Kåre Fauskanger. Ardalambion. Quenya — The Ancient Tongue. The Verb.

ПосиланняРедагувати