Анісько Володимир Антонович

актор
Немає перевірених версій цієї сторінки; ймовірно, її ще не перевіряли на відповідність правилам проекту.

Володимир Антонович Анісько (3 жовтня 1937 — 5 серпня 2005) — радянський і російський актор театру та кіно. Заслужений артист РРФСР (1973) та народний артист Російської Федерації (1999)[1][2].

Анісько Володимир Антонович
Народився3 жовтня 1937(1937-10-03)
Хабаровськ, РРФСР, СРСР
Помер5 серпня 2005(2005-08-05) (67 років)
Москва, Росія
Країна СРСР
 Росія
Діяльністьактор
Alma materШкола-студія МХАТ
Знання мовросійська
ЗакладМосковський драматичний театр імені К. С. Станіславського
Роки активностіз 1960
Нагороди
заслужений артист РРФСР народний артист Російської Федерації
IMDbID 0030099

Біографія

ред.

Володимир Анісько народився у Хабаровську 3 жовтня 1937 (за іншими даними народився в селищі Софійськ Хабаровського краю)[3]. В 1961 закінчив школу-студію МХАТ[2].

З 1960 працював у Московському драматичному театрі ім. Станіславського[2].

Володимир Антонович грав великих, значних особистостей. Його герої важливі та імпозантні, іронічно ставляться до себе і до світу[2].

У деяких спектаклях він грав одночасно кілька ролей: три ролі у «Процесі» за Ф. Кафкою, вісім ролей у «Дон Кіхоті» М. О. Булгакова[2].

Помер 5 серпня 2005 року у Москві. Похований на цвинтарі «Ракитки»[4].

Сім'я

ред.

Дружина — Тамара Олексіївна Вітченко (19381997), акторка драматичного театру ім. Станіславського.

Визнання та нагороди

ред.

Творчість

ред.

Ролі у театрі

ред.

Фільмографія

ред.

Примітки

ред.
  1. Почётное звание присвоено указом президента России № 135 от 26 января 1999 года. Архів оригіналу за 6 листопада 2021. Процитовано 11 лютого 2017.
  2. а б в г д е Русский драматический театр: Энциклопедия / Под общ. ред. М. И. Андреева, Н. Э. Звенигородской, А. В. Мартыновой и др. — М : Большая Российская энциклопедия, 2001. — С. 27.
  3. АНИСЬКО Владимир Антонович 03.10.1937-05.08.2005 (рос.). Киносозвездие. Архів оригіналу за 13 квітня 2016. Процитовано 13 січня 2016.
  4. Могила В. А. Анисько. Архів оригіналу за 26 квітня 2017. Процитовано 2 травня 2017.