Аніма та анімус
А́німа та а́німус (від лат. anima і лат. animus «життєвий початок; душа», відповідно, в жіночому та чоловічому родах) — терміни, які ввів у психологію Юнг на позначення архетипів в аналітичній психології, пов'язаних, відповідно, з жіночою та чоловічою статтю.[1] Юнг вважав, що аніма — це жіноча частина психіки чоловіка, а анімус — чоловіча частина психіки жінки; по суті, і те, й інше — архетипи статі і є значною мірою несвідомими архетипами. [2] Це елемент, який є протилежністю і доповненням особистості. Гармонійний розвиток особистості вимагає наявності обох цих елементів і рівноваги між ними. Карл Густав Юнг використовував ці терміни для позначення явищ у своїй глибинній психології.
Аніма ред.
Аніма (лат. anima: душа) — несвідомий психічний аспект чоловіка, умовно названий внутрішньою жінкою.[3] Аніма — ідеал жінки, що існує в чоловічому несвідомому; вираження всіх жіночих тенденцій у чоловічій психіці. Для Аніми властиве зменшення ознак маскулінності, посилення чутливості, сентиментальності.[3] В аналітичній психології термін вказує на комбінаційну специфіку архетипних образів та соціокультурного оточення, висвітлює своєрідну проекцію на жінку — Єву (втілення Матері-Землі, господині), Єлену (спокусницю або сексуальний об'єкт), Марію (цнотливу, духовну Матір), Софію (мудру наставницю); кожна з них може виконувати як творчу, так і руйнівну функцію.[3] Аніма ототожнюється з Тінню, що комплементарна Персоні, почасти компенсаторна щодо неї.[3]
Юнг вважав, що аніма — це, перш за все, джерело почуттів та настрою чоловіка. Також він розглядав аніму як провідника між свідомістю чоловіка та його несвідомим.
|
Аніма — це персоніфікація всіх жіночих психологічних тенденцій у психіці чоловіка, таких як туманність і розпливчастість почуттів і настроїв, пророчі натхнення, сприйнятливість до чогось ірраціонального, здатність до індивідуального кохання, і, зрештою, — зв'язок із Несвідомим. | 
|
Анімус ред.
Анімус (грецьке anima, animus: душа) — несвідомий психічний аспект жінки, умовно названий внутрішнім чоловіком.[4] Чоловічий архетип у жіночій психіці; ідеал чоловіка, що існує в жіночому несвідомому. Виражений посиленням маскулінних ознак жорсткістю, твердістю, інколи владністю характеру, одержимістю, за якої Тінь стає властивістю Персони.[4] Будучи поєднанням архетипних образів та соціокультурної даності, Анімус втілює жіночу проекцію на чоловіка — атлета (або відчайдуха, навіть розбійника), ініціатора незалежності і кар'єри.[4] Проблема Анімуса актуальна для сучасної феміністичної критики.[4] За Юнгом, анімус — це, перш за все, джерело думки, але не просто думки, а думки настільки ж ірраціональної, наскільки ірраціональні емоції чоловіка, створювані анімою.
|
|
Якби мені потрібно було одним словом позначити те, в чому полягає відмінність між чоловіком і жінкою щодо цього, і те, що характеризує анімус на відміну від аніми, то я можу сказати одне слово — якщо аніма створює настрій, то анімус — думку. І як настрій чоловіків з'являється на світ із темних глибин, так само і думка жінок ґрунтується на таких самих несвідомих апріорних передумовах. |
|
Примітки ред.
- ↑ Психологический словарь — Анимус и анима. Архів оригіналу за 21 квітня 2012. Процитовано 11 травня 2011.
- ↑ Архетипы Анима и Анимус
- ↑ а б в г Аніма // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 1 : А — Л. — С. 69.
- ↑ а б в г Анімус // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 1 : А — Л. — С. 70-71.
Посилання ред.
- Юнг, Карл Густав. Анима и анимус // Отношения между Я и бессознательным. — 1928.
- Татьяна Ребеко. Архетипы Анима и Анимус — теоретические основы.
- Андрей Сабинин. Анима и Анимус — практическая сторона вопроса.