Відкрити головне меню

Наум Маркович Анцелович (7 (19) квітня 1888(18880419), місто Санкт-Петербург — 15 вересня 1952, Москва) — радянський державний та профспілковий діяч, народний комісар лісової промисловості СРСР. Член ЦВК СРСР 1-6 скликань. Депутат Верховної Ради СРСР 1-го скликання. Кандидат у члени ЦК ВКП(б) в грудні 1927 — січні 1934 р. Член Президії Центральної Контрольної Комісії ВКП(б) в лютому 1932 — січні 1934 р. Член Комісії Радянського Контролю при РНК СРСР у лютому 1934 — березні 1939 р. Член ЦК ВКП(б) в березні 1939 — лютому 1941 р.

Анцелович Наум Маркович
Antselovich NM.jpg
Народився 7 квітня 1888(1888-04-07)
Санкт-Петербург, Російська імперія[1]
Помер 15 вересня 1952(1952-09-15)[1] (64 роки)
Москва, СРСР[1]
Поховання Новодівочий цвинтар
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперіяСРСР СРСР
Національність єврей
Діяльність політик
Володіє мовами російська
Учасник Громадянська війна в Росії і Німецько-радянська війна
Членство Центральний Комітет Комуністичної партії Радянського Союзу і Центральний виконавчий комітет СРСР
Посада депутат Верховної ради СРСР[d]
Військове звання підполковник
Партія КПРС
Нагороди
орден Червоного Прапора орден Вітчизняної війни II ступеня орден Червоної Зірки медаль «За бойові заслуги»

БіографіяРедагувати

Народився у єврейській родині столяра. Навчався в електротехнічній школі, здобув професію електромонтера.

У 1905 році вступив до лав РСДРП(б). Займався агітацією у Санкт-Петербурзі, Одесі та в Криму, через що неодноразово заарештовувався царською поліцією.

У 1917 став членом виконавчого комітету Петроградської ради професійних спілок і головою Союзу електриків, а в жовтні 1917 року — членом Петроградського військово-революційного комітету і комісаром установ інтендантства. У 1918 році був членом бюро Петроградського міського комітету РКП(б) та головою Петроградської міської ради профспілок.

З вересня по грудень 1919 року працював заступником начальника політичного відділу Південного фронту, а з 1920 року — головою Петроградської губернської ради професійних спілок. У 1921 році був призначений на посаду секретаря закордонної делегації російських профспілок — голови Середньоєвропейського бюро Всесвітнього Інтернаціоналу профспілок (Профінтерну).

З 1923 по 1931 роки працював головою ЦК профспілки працівників землі і лісу.

З січня по грудень 1931 року працював секретарем ВЦРПС, а з жовтня 1931 по лютий 1934 року — заступником народного комісара Робітничо-селянської інспекції СРСР, та одночасно з лютого 1932 по січень 1934 року був членом Президії ЦКК ВКП(б).

З 1934 по 1935 роки працював уповноваженим Комісії радянського контролю по Горьковському краю, а з 1935 по 1938 роки — уповноваженим Комісії радянського контролю по місту Ленінграду і Ленінградській області. З березня по жовтень 1938 року — заступник голови Комісії радянського контролю при РНК СРСР.

З травня 1937 по березень 1939 року — член бюро Комісії радянського контролю. З 1937 по 1946 — депутат Верховної Ради СРСР 1-го скликання.

29 жовтня 1938 року був призначений на посаду народного комісара лісової промисловості СРСР. Наркомат не справлявся із лісозаготівлями, що здійснювалися ГУЛАГом, через що 27 квітня 1940 року Анцелович був знятий із посади, а у лютому 1941 року на XVIII партійній конференції був виведений зі складу ЦК ВКП(б).

З 1940 по 1941 роки працював завідувачем культурно-масового відділу та заступником завідувача відділу охорони праці ВЦРПС.

З серпня 1941 року працював уповноваженим Військової ради Московського військового округу і комітету оборони Москви на заводах оборонної промисловості. Потім був переведений заступником начальника політичного відділу корпусу і 53-ї гвардійської стрілецької дивізії.

З 1945 по 1949 роки працював заступником народного комісара (міністра) торгівлі РРФСР.

У 1949 році був переведений на посаду директора дослідно-показового Мощенського лісокомбінату Московської області та директора заводу № 42 Міністерства лісової та паперової промисловості СРСР.

З 1950 року — персональний пенсіонер союзного значення. Помер 15 вересня 1952 року в Москві. Похований на Новодівочому кладовищі.

НагородиРедагувати

ПосиланняРедагувати