Антропов Петро Якович

Петро Якович Антропов (3 жовтня 1905(19051003), село Кульмеж Інсарського повіту Пензенської губернії, тепер селище Інсарського району, Мордовія, Російська Федерація — 23 червня 1979, місто Москва, Російська Федерація) — радянський діяч, міністр геології та охорони надр СРСР. Депутат Верховної ради СРСР 4—5-го скликань. Герой Соціалістичної Праці (4.01.1954)

Антропов Петро Якович
Народився	3 жовтня 1905(1905-10-03) Кульмеж, Інсарський повітd, Пензенська губернія, Російська імперія
Помер	23 червня 1979(1979-06-23) (73 роки) Москва, СРСР
Поховання	Кунцевський цвинтар
Країна	СРСР
Національність	росіянин
Діяльність	політик
Alma mater	Російський державний геологорозвідувальний університет імені Серго Орджонікідзеd
Заклад	Російський державний геологорозвідувальний університет імені Серго Орджонікідзеd
Посада	депутат Верховної ради СРСР
Партія	КПРС
Нагороди

Біографія

Народився в селянській родині, навчався в початковій сільській школі. У 1921—1923 роках був учнем у пімокатній (валянковаляльній) майстерні. У 1923—1925 навчався в школі 2-го ступеня села Інсара. У 1925—1927 роках — робітник механічних майстерень «Грознафти» в Грозному.

З 1927 року навчався в Москві на геологічному відділенні фізико-математичного факультету 1-го Московського державного університету (1927—1930) та в геологорозвідувальному інституті імені Серго Орджонікідзе (1930—1932).

Член ВКП(б) з 1932 року.

У 1932—1933 роках — аспірант, декан геологічного факультету, заступник директора Московського геологорозвідувального інституту.

З квітня до серпня 1933 року — заступник керуючого — головний інженер Середньоазіатського геологорозвідувального тресту в Ташкенті.

З 1933 року — головний інженер, у 1935—1937 роках — керуючий Східно-Сибірського геологорозвідувального тресту в Іркутську.

У жовтні 1937 — січні 1939 року — начальник Головного управління свинцево-цинкової промисловості Народного комісаріату важкої промисловості СРСР. У 1939—1940 роках — 1-й заступник народного комісара кольорової металургії СРСР. У 1940—1941 роках — член Ради з металургії та хімії при РНК СРСР. У 1941—1942 роках — 1-й заступник народного комісара кольорової металургії СРСР. У серпні 1942 року був заарештований за звинуваченням у посадових зловживаннях, перебував під слідством, але вже у вересні 1942 був звільнений з арешту. У грудні 1942 — серпні 1945 року — заступник члена Державного комітету оборони СРСР Анастаса Мікояна.

З серпня 1945 року — заступник начальника 1-го Головного управління при РНК (Раді міністрів) СРСР, брав участь в «атомному проєкті СРСР». У 1949—1953 роках — начальник 2-го Головного управління при РМ СРСР. У 1953 році — заступник начальника 1-го Головного управління при РМ СРСР, заступник міністра середнього машинобудування СРСР.

31 серпня 1953 — 24 лютого 1962 року — міністр геології та охорони надр СРСР.

З лютого 1962 року — заступник міністра середнього машинобудування СРСР, у 1963—1965 роках — заступник голови Державного виробничого комітету з середнього машинобудування СРСР. З жовтня 1965 року — заступник міністра середнього машинобудування СРСР.

Помер 23 червня 1979 року в Москві. Похований на Кунцевському цвинтарі.

Нагороди

• Герой Соціалістичної Праці (4.01.1954)
• п'ять орденів Леніна (26.04.1939, 19.10.1943, 29.10.1949, 4.01.1954, 1.10.1955)
• чотири ордени Трудового Червоного Прапора (25.07.1942, 10.02.1944, 21.08.1953, 29.07.1966)
• медалі
• Ленінська премія (1978) — за розробку методу з підземного вилуговування урану.
• Сталінська премія (1951)