Антон фон Штерк (21 лютого 1731, Бад-Заульгау, Верхня Швабія, Герцогство Вюртемберг — 23 січня 1803, Відень, Австрія) — австрійський лікар і фармаколог, учень Герарда ван Світена.

Антон фон Штерк
Народився 21 лютого 1731(1731-02-21)[1][2][3]
Бад-Заульгау, Зігмарінген, Тюбінген, Німеччина
Помер 23 січня (4 лютого) 1803 (71 рік), 11 вересня 1803(1803-09-11)[1] (72 роки) або 11 лютого 1803(1803-02-11)[4][3] (71 рік)
Відень, Габсбурзька монархія[3]
Країна Австрія
Діяльність фармаколог, викладач університету, політик, лікар, ботанік
Alma mater Віденський університет
Галузь фармакологія
Заклад Віденський університет
Вчене звання доцент
Науковий ступінь доктор наук
Науковий керівник Gerard van Swietend
Аспіранти, докторанти Joseph Barthd
Членство Леопольдина

CMNS: Антон фон Штерк у Вікісховищі
Систематик живої природи

Біографія

ред.

Народився 21 лютого 1731 року в Бад-Заульгау. Дуже рано втратив обох батьків і внаслідок цього потрапив у віденський сирітський притулок для бідних.

З дитинства мріяв стати лікарем і в притулку взявся за самоосвіту. Після повноліття і виходу із притулку отримав квартиру і почав вивчати медицину під керівництвом Герарда ван Світена. У 1757 році отримав вчений ступінь доктора медицини у Віденському університеті. Пізніше став дияконом медичного факультету і ректором університету.

У 1758 році Штерк став «першим лікарем» Віденського міського інституту для бідних. З 1764 року — особистий лікар імператора Франца I. У 1767 році став особистим лікарем імператриці Марії Терезії, вилікувавши її від натуральної віспи.

У 1775 році Антон фон Штрек став дворянином, отримавши титул барона. Приблизно в той самий час його брат Маттіас був особистим лікарем Тешенского герцога Альберта, і в 1779 році також став бароном.

Штерк був членом багатьох європейських наукових товариств та автором численних медичних трактатів латиною, в яких докладно описував свої експерименти зі встановлення терапевтичних ефектів отруйних рослин. Праці Антона фон Штерка викликали великий інтерес у наукових колах і були перекладені німецькою, французькою, англійською, голландською і португальською мовами, швидко поширившись по всій Європі. Саме Штерк увів у медицину аконіт. На честь вченого було названо один із найпоширеніших видів садових культур — Борець Штерка (садовий).

Помер 23 січня 1803 року у Відні, не доживши буквально місяць до свого 72-річчя.

Наукові роботи

ред.
  • An essay on the medicinal nature of Hemlock. Nourse, London, 1760
  • Libellus, quo demonstratur: cicutam non solum usu interno tutissime exhiberi, sed et esse simul remedium valde utile in multis morbis, qui hucusque curatu impossibiles dicebantur. Vienna, 1760[5]
  • Supplementum necessarium de cicuta. Trattner, Vindobonae, 1761[6]
  • Libellus, quo demonstratur: stramonium, hyosciamum, aconitum non solum tuto posse exhiberi usu interno hominibus, verum et ea esse remedia in multis morbis maxime salutifera. Vienna, 1762[7]
  • Libellus, quo demonstratur: Colchici autumnalis radicem non solum tuto posse exhiberi hominibus, sed et ejus usu interno curari quandoque morbos difficillimos, qui aliis remediis non ceduntdicem. Vienna: JT Trattner, 1763[8]
  • Libellus, quo continuantur experimenta et observationes circa nova sua medicamenta. Vienna, JT Trattner, 1765, 1769[9]
  • Libellus, quo demonstratur: Herbam veteribus dictam flammulam Jovis posse tuto et magna cum utilitate exhiberi aegrotantibus. 1769: Deutsch von S. Schintz, Zürich, 1764
  • Zwo Abhandlungen vom Nutzen und Gebrauch des Brennkrauts und des weißen Dyptam (aus dem Lateinischen). Nürnberg, 1769.[10][11]
  • Libellus de usu medico Pulsatillae nigricantis. Vienna 1771; German edition, Frankfurt und Leipzig, 1771[12]
  • Medicinisch-praktischer Unterricht für die Feld und Landwundärzte der österreichischen Staaten, 2 vols. Vienna, JT Trattner 1776, 1786, 1789; in Latin. von JM Schosulan, 1777, 1784, 1791; in Dutch, Rotterdam, 1787[13]
  • Praecepta medico-practica in usum chirurgorum castrensium et ruralium ditionum austriacarum. Vienna: Rudolph Graeffer, 1777, 586[14][15]
  • Pharmacopoea Austriaco — provincialis emendata. 1794[16][17]

Примітки

ред.
  1. а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. Deutsche Nationalbibliothek Record #118755498 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  3. а б в Dr. Constant v. Wurzbach Störck, Anton Freiherr von // Biographisches Lexikon des Kaiserthums Oesterreich: enthaltend die Lebensskizzen der denkwürdigen Personen, welche seit 1750 in den österreichischen Kronländern geboren wurden oder darin gelebt und gewirkt habenWien: 1856. — Vol. 39. — S. 117.
  4. https://austria-forum.org/af/Biographien/St%C3%B6rck%2C_Anton_Freiherr_von
  5. Digital edition на сайте ULB Düsseldorf
  6. Digital edition на сайте ULB Düsseldorf
  7. Digital edition на сайте ULB Düsseldorf
  8. Walter Sneader, Drug Discovery: a History. Wiley-Blackwell, 2005, p. 40
  9. Libellus, quo continuantur experimenta, et observationes circa nova sua medicamenta. [Архівовано 2 лютого 2017 у Wayback Machine.]. Worldcat.org
  10. Biografie von Anton von Störck [Архівовано 2 лютого 2017 у Wayback Machine.]. Temporati.de
  11. Digital edition на сайте ULB Düsseldorf
  12. Antonii Storck (sic) … Libellus de usu medico Pulsatillae nigricantis. [Архівовано 2 лютого 2017 у Wayback Machine.]. Worldcat.org
  13. Digital edition на сайте ULB Düsseldorf
  14. Præcepta medico-practica in usum chirurgorum castrensium et ruralium ditionum Austriacarum [Архівовано 2 лютого 2017 у Wayback Machine.]. Worldcat.org.
  15. Digital edition from 1784) / (Digital edition from 1791 by the ULB Düsseldorf
  16. Pharmacopœa Austriaco-Provincialis. Worldcat.org
  17. August Hirsch. Anton Freiherr von Stoerck 1731-1803 (нім.). Meduniwien.ac.at. Архів оригіналу за 1 жовтня 2011. Процитовано 30 січня 2017. {{cite web}}: Недійсний |deadlink=404 (довідка)

Література

ред.
  • Шойфет М. С. «100 великих лікарів» .- М.: «Віче», 2008. — 528 с.: іл

Посилання

ред.