Антоні Васьковський
Анто́ні Васько́вський (пол. Antoni Waśkowski; 13 червня 1885, Краків — 25 лютого 1966, Краків) — польський поет, прозаїк, драматург і живописець.
Антоні Васьковський | ||||
---|---|---|---|---|
Antoni Waśkowski | ||||
При народженні | Antoni Waśkowski | |||
Народження |
13 червня 1885 Краків, Австро-Угорщина | |||
Смерть | 25 лютого 1966 (80 років) | |||
Краків, Польща | ||||
Поховання | Раковицький цвинтар | |||
Національність | поляк | |||
Країна | Австро-Угорщина → Польща | |||
Навчання | Ягеллонський університет | |||
Діяльність | художник, поет | |||
Напрямок | модернізм | |||
Роки творчості | у літературі — 1910—1957; у малярстві — 1898—1966 | |||
Вплив | Станіслав Виспянський, Яцек Мальчевський, Леон Вичулковський | |||
Член | Związek Zawodowy Literatów Polskichd | |||
|
Життєпис ред.
Антоні Васьковський народився в сім'ї вихідця з Велички Вавжинця Войцеха (1849—1917), викладача історії в гімназії[1], шляхтича гербу «Ястшембець», і піаністки Теодори Емілії (в дівоцтві — Роговська; 1850—1923) Васьковських. Мав сестер — Марію (в шлюбі — Крайнер; 1875—1959), Феліцію (в шлюбі — Мрозицька; 1877—1930), Зофію (1881—1964), Галину (в шлюбі — Деже; 1890—1975)[2], Станіславу (в шлюбі — Каспшик; 1893—1970[3]) і брата Тадеуша (1883—1960)[4] — художника і вчителя малювання[1].
1893 року родина Васьковських перебралася в Бохню, де батько став учителювати в гімназії[1]. У його домі часто гостювали Казимеж Пшерва-Тетмаєр[5], Каспер Желеховський[pl] i Юзеф Мегоффер.
Змалку Антоні Васьковський любив малювати й разом із братом Тадеушем робив ескізи околиць Бохні. Цими роботами зацікавився скульптор Францішек Виспянський й намовив свого сина Станіслава давати хлопцям — двоюрідним братам — уроки малювання. У той час Антоні наслідував творчість Яцека Мальчевського, Станіслава Виспянського і Леона Вичулковського[6]. Ці уроки відбувалися в Кракові щонеділі — з 1898 року[7]. Про цю науку Антоні згадує у книжці «Знайомі з минулих часів», цитуючи слова Станіслава Виспянського:
«Пам'ятай: малюючи портрет, ти малюєш три портрети водночас. Перший, дуже легкий — поправне зображення предмета; другий — складніший: спробуй спостерегти і зрозуміти думки портретованої особи… розумієш? — її душу… А третій — найважчий: твій автопортрет… Постарайся зробити портрет за годину, бо на другій годині перед тобою вже сидить хтось інший, та й ти інший»[8]. Оригінальний текст (пол.)«Pamiętaj, rysując portret rysujesz równocześnie trzy portrety. Pierwszy, bardzo łatwy — poprawne odrysowanie przedmiotu, drugi — trudniejszy, staraj się dostrzec i zrozumieć myśl osoby portretowanej… rozumiesz? — jej duszę… A trzeci — najtrudniejszy: twój autoportret… Staraj się zrobić portret za godzinę, bo w drugiej godzinie ktoś inny już siedzi przed tobą i ty jesteś inny».
Закінчивши гімназію в Бохні[9], Антоні Васьковський вивчав польську філологію та історію мистецтва в Ягеллонському університеті. Публікував свої твори в молодіжному журналі «Pierwiosnek» («Пролісок») та в щоденній газеті «Głos Narodu» («Голос народу»). У 1913—1917 роках він працював асистентом у Національному музеї у Кракові. У 1926—1927 роках виконував обов'язки секретаря Товариства друзів образотворчих мистецтв у Кракові (ТДОМ) і в той час не малював, лише писав критичні і оглядові статті про мистецтво. Також працював редактором видання «Roczniki TPSP» — «Аннали ТДОМ». Васьковський був співзасновником краківської організації Спілки польських письменників та її першим секретарем (у 1920—1929 роках). Він брав активну участь у мистецькому житті Кракова, був завсідником кав'ярні «Jama Michalika» («Яма Міхалика»), де збиралася тодішня краківська богема[10]. У 1927-му знову почав малювати й до 1929 року навчався живопису в Теодора Аксентовича. Малював переважно портрети та пейзажі, зокрема краєвиди Бохні та околиць у перші десятиліття ХХ сторіччя. Віддавав перевагу пастельній техніці. Васьковський створив багато портретів своєї улюбленої натурниці — Мері з мідно-золотистим волоссям і зі смарагдовими очима[10]. У літературній та малярській творчості додержував лінії «Молодої Польщі». Оцінку Васьковському як художникові дав мистецтвознавець Лукаш Бяли:
Васьковський має дуже добрі художні засоби. Щодо нього не доводиться говорити про індивідуальний стиль, бо в його творах дуже виразно видно вплив Виспянського, зокрема в композиції, трактуванні та колористиці портретів. Васьковського вважають епігоном «Молодої Польщі», але він мав величезний технічний потенціал, навчався у Виспянського. У його роботах можемо знаходити і порівнювати різні мотиви[10]. Оригінальний текст (пол.)Waśkowski ma bardzo dobry warsztat. Nie można w jego przypadku mówić o indywidualnym stylu, ponieważ w jego pracach widać bardzo wyraźnie wpływ Wyspiańskiego, m.in. w kompozycji, ujęciu i kolorystyce portretów. Jest uważany za epigona Młodej Polski, ale miał olbrzymi potencjał warsztatowy, kształcił się u Wyspiańskiego. Możemy w jego pracach odnajdywać i porównywać różne wątki.
Характеристику літературної творчості Васьковського дав польський поет і критик Ігнаци Станіслав Ф'ют[pl] у статті «Poezyje»[11].
«Поезії» — це збірка меланхолійно-ліричних творів (сонети, ліричні вірші, панегірики на честь села, природи й видатних історичних постатей, як-от Луціян Ридель («Елегія»). Творчість Васьковського відповідає засадам «Молодої Польщі», однак прикметна багатьма елементами романтизму. Автор показує світ, який безповоротно минувся й ніколи не повернеться, на який можна натрапити лише в цій поезії та прикликати з минувшини в сучасність. Збірка належить до низки творів у польській літературі минулого століття, які, попри різні історичні завихрення, відображають специфіку й особливості вітчизняного красного письменства в контексті світової літературної культури. Васьковський піднімає й обговорює універсальну проблему сенсу людського життя у світі та роль долі й Провидіння у здійсненні цієї проблеми. Певною мірою він подає польську версію відомих «Страждань молодого Вертера» Й. В. Ґете в рідній духовній оправі, пов'язаній як зі специфікою вітчизняної культури на європейському тлі перед поділом Польщі й після нього, так і з польським католицизмом. Оригінальний текст (пол.)«Poezyje» — to zbiór wierszy o charakterze melancholijno-lirycznym (sonety, liryki, panegiryki na cześć wsi i przyrody, ale i wybitnych postaci historycznych np. L. Rydla (Elegia). Twórczość ta mieści się w formule młodopolskiej, ale i elementy romantyzmu są w niej licznie obecne. Ukazuje świat, który przepadł bezpowrotnie i już nigdy nie wróci, a jedynie można go spotkać w tej poezji i przywołać z przeszłości do bytu. Stanowi pewien ciąg utworów w literaturze polskiej ostatniego stulecie, pomimo różnych zawirowań historycznych, ukazujący specyfikę i osobliwości literatury rodzimej na tle światowej kultury literackiej. Podejmuje i dyskutuje uniwersalny problem sensu życia człowieka w świecie oraz rolę losu i Opatrzności przy jego urzeczywistnianiu. Autor poniekąd ukazuje polską wersję przysłowiowych «Cierpień młodego Wertera» J. W. Goethego w rodzimej oprawie duchowej, związanej ze specyfiką rozbiorową i porozbiorową kultury Polski w Europie, ale i polskim katolicyzmem.
Антоні Васьковський приятелював із Казимежом Пшервою-Тетмаєром, Ґабрієлею Запольською та Емілем Зегадловичем. Упродовж десяти років він був секретарем видатного польського художника, філософа, літературознавця, мистецтвознавця й математика Леона Хвістека[10].
1930 року Антоні Васьковський став лауреатом Краківської міської премії. Був одружений із Ядвігою Ліпською (1887—1971). Після смерті чоловіка вона у 1967 році подарувала понад тридцять його робіт Краківському історичному музею[12].
Літературні твори ред.
- Lel i Polel (1910) — «Лель і Полель» (п'єса)
- Poezyje[11] (1910) — «Поезії»
- Dopust (1912) — «Удар долі» (драма)
- Błędne drogi (1918) — «Хибні дороги» (роман)
- Gwiazdy spadające (1922) — «Зірки, що спадають» (повість)
- Poezje (1925) — «Поезії»
- Legenda (1926) — «Легенда» (збірка поезій)
- Makryna (1929) — «Макрина» (драма у п'яти актах із прологом)
- Opowieść księżycowa (1929) — «Місячна оповідь»
- Kapłanka (1931) — «Жриця» (трагедія)
- Poezje, t. 1–5 (1920–32) — «Поезії», т. 1-5
- Z moich wspomnień o Stanisławie Wyspiańskim (1934) — «З моїх спогадів про Станіслава Виспянського» (мемуари)
- Gwiazda Wawelu (1934) — «Зірка Вавелю» (драматичні сценки)
- П'єса «Вікінда» («Wikinda»). Прем'єра — 30.04.1938 у Міському театрі імені Юліуша Словацького (Краків)[13].
- Znajomi z tamtych czasów (1956) — «Знайомі з минулих часів» (про літераторів, художників і акторів; 1892—1939)
- Z moich wspomnień o Stanisławie Wyspiańskim (1956) — «З моїх спогадів про Станіслава Виспянського» (мемуари)
- Kraków w twórczości Wyspiańskiego (1957) — «Краків у творчості Виспянського» (нарис)
- Tu żył i tworzył Stanisław Wyspiański (1957). — Kraków, Wydawnictwo artystyczno-graficzne — «Тут жив і творив Станіслав Виспянський»
Художні виставки ред.
- 2011 «Antoni Waśkowski. Mohikanin Młodej Polski» — «Антоні Васьковський. Могіканин „Молодої Польщі“» (Краків)
Дискографія ред.
- «Pieśni moje». Z. 2. Tyrsa Orest (muzyka), Staff Leopold (słowa), Waśkowski Antoni (słowa). Na głos z fortepianem. — Warszawa: Gebethner i Wolff
- «Po latach…»
- «We snach przychodzisz do mnie»
- «Umiłowałem te kwiaty najlichsze»
- «Poezje Antoniego Waśkowskiego w pieśni». Gablenz Jerzy (muzyka), Waśkowski Antoni (słowa). — Kraków: Akord, 1924 (?)
- «Trzy pieśni nastrojowe». Świerzyński, Michał (muzyka), Waśkowski, Antoni (słowa). Na głos z fortepianem. — Kraków
- «Ty nawet nie wiesz, jak mi źle…»
- «Jest w oczach twych obłędny świat…»
- «U źródła dusze poją…»
- «Osiem pieśni»: op. 15. «Krwawe liście». Lipski Stanisław (muzyka), Waśkowski Antoni (słowa). Na 1 głos z towarzyszeniem fortepianu. —Kraków: Lipski Stanisław, Antoni Piwarski i Spółka, 1930
- «Trzy pieśni: na chór męski». Rączka Stanisław Ignacy (muzyka), Przerwa-Tetmajer Kazimierz (słowa), Waśkowski Antoni (słowa), Stwora Stanisław (słowa). — Wydawnictwo «Chór», 1936 (?)
Дев'ять віршів Васьковського поклав на музику Єжи Ґабленц (1888—1937). 1985 року фірма «Polskie Nagrania Muza» випустила вініловий альбом «Pieśni» з дванадцятьма піснями, виконаними у класичному стилі, зокрема й цими дев'ятьма[14]:
- «Śnią Mi Się Cudne Twe Oczy» Op. 5 Nr 3
- «Ty Nie Wiesz Nawet, Jak Mi Źle» Op. 5 Nr 4
- «Tęskniłem Wieki» Op. 5 Nr 5
- «Jak Zorza Płoną Twe Usta» Op. 5 Nr 6
- «Tyle Miłości Przebolało We Mnie» Op. 7 Nr 2
- «Moje Myśli Osmętniałe» Op. 18 Nr 6
- «Kochałem W Tobie» Op. 9 Nr 6
- «Deszcz W Szyby Dzwoni» Op. 10 Nr 4
- «Cudna Promienna» Op. 13 Nr 1
Примітки ред.
- ↑ а б в Aleksandra Bielecka. «Tadeusz Waśkowski — nauczyciel rysunków»
- ↑ Сайт myheritage.com. Прочитано 30.09.2020
- ↑ Сайт myheritage.com. Прочитано 30.09.2020
- ↑ Antoni Waśkowski. Сайт geni.com. Прочитано 30.09.2020
- ↑ У своїй повісті Walka («Боротьба») Пшерва-Тетмаєр назвав чарівливий гай Waśkówka («Васьківка»).
- ↑ Antoni Waśkowski. «Znajomi z tamtych czasów», s. 19
- ↑ Waśkowski Antoni |. Internetowa encyklopedia PWN. Архів оригіналу за 2 січня 2020. Процитовано 2 січня 2020.
- ↑ Antoni Waśkowski. «Znajomi z tamtych czasów», s. 25
- ↑ Historia. 1lo.bochnia.pl. Процитовано 02.01.2020.
- ↑ а б в г "Antoni Waśkowski. Mohikanin Młodej Polski" |. Сайт fakty.interia.pl. Процитовано 2 січня 2020.
- ↑ а б Сайт «Kameny». Прочитано 30.09.2020
- ↑ Mohikanin «Młodej Polski» |. Сайт naszemiasto.pl. Архів оригіналу за 2 січня 2020. Процитовано 2 січня 2020.
- ↑ Wikinda | Przedstawienia. ENCYKLOPEDIA TEATRU POLSKIEGO. Процитовано 2 січня 2020.
- ↑ «Jerzy Gablenz – Pieśni». Сайт discogs.com. Прочитано 30.09.2020. Архів оригіналу за 23 лютого 2021. Процитовано 30 вересня 2020.
На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка, скористайтеся підказкою та розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |