Антоніу Жозе де Алмейда

президент Португалії

Анто́ніу Жозе́ де Алме́йда (порт. António José de Almeida; 27 липня 1866, Пенакова — 31 жовтня 1929, Лісабон) — португальський лікар і політик, 6-й президент Португалії з 5 жовтня 1919 по 5 жовтня 1923 року.

Антоніу Жозе де Алмейда
António José de Almeida
порт. António José de Almeida
Антоніу Жозе де Алмейда António José de Almeida
Flag of Portugal.svg   6-й президент Португалії
5 жовтня 1919 — 5 жовтня 1923
Попередник Жуау ду Канту і Каштру
(президент Португалії)
Наступник Тейшейра Гомеш
(президент Португалії)
Народився 27 липня 1866(1866-07-27) або 17 липня 1866(1866-07-17)[1]
Пенакова
Помер 31 жовтня 1929(1929-10-31)[1] (63 роки)
Лісабон, Португалія[1]
Відомий як політик, лікар, міністр
Країна Португалія
Освіта Коїмбрський університет
Політична партія партія еволюціоністів, згодом ліберально-республіканська
У шлюбі з Maria Joana Perdigão Queiroga de Almeida
Релігія католицтво
Нагороди
Grand Cross of the Military Order of the Tower and Sword Grand Cross of the Military Order of Saint James of the Sword Grand Cross of the Military Order of Avis Grand Cross of the Military Order of Christ Grand Cross of the Sash of the Three Orders
Підпис Assinatura António José de Almeida.svg

БіографіяРедагувати

До проголошення РеспублікиРедагувати

Один з найпопулярніших лідерів Республіканської партії, з ранніх років приєднався до республіканських ідей.

Був студентом медицини в Коїмбрському університеті, коли опублікував в академічному журналі Ultimatum статтю під назвою «Браганса, останній». Стаття набула популярності, а сам португальський король Карлуш I визнав її образливою. Лише за втручання Мануела де Арріаги, Антоніу вдалося обмежитися до трьох місяців тюремного ув'язнення.

Після закінчення курсу медицини у 1895 році, відправився в Анголу, а згодом — в Сан-Томе і Принсіпі, де працював лікарем до 1903 року. Повернувшись у Лісабон того ж року, відправився у Францію, де проходив стажування у різних клініках. Повернувшись до Португалії наступного року, відразу заснував власну консультацію, коли почав поступово займатися активною політикою.

Був кандидатом від Республіканської партії у 1905 і 1906 роках, того ж року був обраний депутатом у серпні. У 1906 році, перебуваючи на засіданні Палати депутатів, закликав солдатів, які були запрошені щоб вигнати депутатів-республіканців, негайного проголошення республіки. Того ж року стає учасником одного з масонських гуртків.

 
Статуя Антоніу Жозе де Алмейди у Лісабоні

Виступи Антоніу Жозе де Алмейди роблять його дуже популярним оратором серед республіканців. Під час спроби революційних подій січня 1908 року був ув'язнений, днями раніше до вбивства короля Карлуша Першого і принца Луїша Філіпе. Після звільнення відразу повертається до своєї руйнівної діяльності, вже як директор газети Національна Душа (порт. Alma Nacional).

Після проголошення РеспублікиРедагувати

У Тимчасовий уряді виконував обов'язки міністра внутрішніх справ, згодом займав інші високі посади і був депутатом, заснувавши у лютому 1912 року партію еволюціоністів. У січні 1911 року заснував також газету República, що протистояла демократичній партії Афонсу Кошти, хоча з ним же утворив коаліцію у березні 1916 року, в так званому уряді Священної єдності (порт. União Sagrada).

6 серпня 1919 був обраний президентом Республіки, пробувши на цій посаді до 5 жовтня 1923 року, таким чином ставши єдиним президентом, що відбув повний термін дії мандата при Першій Республіці (до 1926 року). За час свого президентства здійснив офіційний візит в Бразилію, де взяв участь у сторіччі проголошення незалежності цієї колишньої португальської колонії. Його красномовство принесло значний успіх поїздці.

За час президентства призначив 16 різних урядів та мала місце революція у жовтні 1922 року.

Помер 31 жовтня 1929 року, у Лісабоні, де пізніше йому було встановлено статую у центрі португальської столиці.

Був одружений з Марією Жоаною Пердігау Кейрога (померла у 1965 році), з якою мав 3 дітей.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати