Відкрити головне меню

Анто́ніо Сант-Е́лія (італ. Antonio Sant'Elia 30 квітня, 1888, Комо — 10 жовтня, 1916, Монфальконе) — італійський архітектор початку 20 ст.

Антоніо Сант-Елія
Antonio Sant'Elia
італ. Antonio Sant'Elia
Antonio Sant'Elia.jpg
Антоніо Сант-Елія, фото 1908 р.
Народження 30 квітня 1888(1888-04-30)Комо
Смерть 10 жовтня 1916(1916-10-10) (28 років)Монфальконе° загиблий у бою
Громадянство Італія Італія
Навчання Академія Брери
Діяльність архітектор, композитор
Праця в містах Комо
Архітектурний стиль модернізм
Найважливіші споруди The Futurist Architecture Manifesto[d]
Нагороди
Silver Medal of Military Valour

Джерела:
  • Велика радянська енциклопедія, 1969—1978[d]
Антоніо Сант-Елія у Вікісховищі?

Зміст

ЖиттєписРедагувати

Народився в місті Комо. 1906 року закінчив школу мистецтв і ремесел. Того ж року перебрався в місто Мілан, де три роки навчався в Художній академії Брера. В академії познайомився із Карло Карра, Маріо Кьяттоне, Леонрдо дюбревільє.

1912 року здав іспити і отримав ліцінзію професора архітектурного проектування.що надало йому права бути викладачем в місті Болонья. 1912 року також встиг вибудувати віллу Елізіум в Брунате (Комо). 1913 року працює в Болоньї викладачем архітектурного проектування. Того ж року разом із своїм приятелем Маріо Кьяттоне відкрив у Мілані архітектурне бюро. 1914 року був запрошений Карло Карра та Умберто Боччоне до участі в художньому напрямку футуризм.

У період 1912-1914 років під впливом могутнього піднесення інженерної думки, урбанізму, міської і промислової архітектури у Сполучених Штатах створив власну серію проектів і архітектурних малюнків під назвою «Нове місто». Схожі тенденції мали і твори австрійських митців Отто Вагнера та Йосипа Марії Ольбріха.

Серія архітектурних проектів і малюнків Сант-Eлії була репрезентовна на єдиній вистаці товариства «Нові тенденції». До виставки «Нові тенденції» встигли надрукувати каталог.

Маніфест футуризмаРедагувати

1914 року був оприлюднений «Маніфест футуризма» Філіппо Томмазо Марінетті, котрий був певною мірою створений Антоніо Сант-Eлією. а його настанови були викладені ще у каталозі до виставки. Він пропонував свій варіант пафосного промислового експресіонізму. Це були цілі комплекси споруд, пов'язані разом новими шляхами і новими комунікаціями на різних рівнях терасами, мостами, віадуками.

Волонтером на війну і смертьРедагувати

Антоніо Сант-Елія мав соціалістичні політичні уподовання. Але належав до покоління, що не знало війни в Італії і вважало, що нещастя, тюрми і смерть — це не для них, а для інших. Він покинув архітектурну творчість і пішов 1915 року волонтером у італійську армію, був зарахований у Ломбардський батальйон волонтерів велосипедистів і автомобілістів. Мав звання молодшого лейтенанта. Перебував на фронті в Альпах біля міста Віченца. У липні 1916 року за військові операції отримав срібну нагороду за військову хоробрість.

Був убитий 10 жовтня 1916 року в бою під Монфальконе. Похований разом із іншими на військовому цвинтарі загиблих бригади «Ареццо». Пізніше його перепоховали у місті Комо.

Більшість його архітектурних проектів не була здійснена. Але його проекти, збережені в Комо, помітно вплинули на архітектурне проектування декілької різних архітекторів. Проекти Сант-Елії вплинули також на декорації кінострічки «Метрополіс» 1927 року (кінорежисер — Фріц Ланг).

Галерея архітектурних проектівРедагувати

 
Арх. Рікардо Бофілл. Житловий будинок «Волден-7», Сан-Жуст-Десверн, місто Барселона.

ДжерелаРедагувати

  • Caduti di Como nella Grande Guerra — Battesimo delle Aule Scolastiche, a cura del Comune di Como, 1929.
  • Andrea Benzi, Niccolò Figundio, Il volontarismo di guerra e l'Associazione nazionale volontari di guerra a Como, ISVIG, 2007.
  • La città Nuova. Oltre Sant'Elia, Catalogo Silvana Editoriale, 2013

ПосиланняРедагувати