Антонін Запотоцький
Антонін Запотоцький (чеськ. Antonín Zápotocký 19 грудня 1884, Заколани, біля Кладно — 13 листопада 1957, Прага) — чехословацький державний діяч, комуніст. Обіймав посади прем'єр-міністра Чехословаччини в 1948—1953 і Президента Чехословаччини в 1953—1957 роках.
Антонін Запотоцький | |
---|---|
чеськ. Antonín Zápotocký | |
![]() | |
Народився |
19 грудня 1884[1][2][…] Заколаниd[4] |
Помер |
13 листопада 1957[5][2][…] (72 роки) Прага, Чехословаччина[5][7][4] |
Поховання | |
Країна |
![]() ![]() ![]() |
Місце проживання | Q115808698? |
Діяльність | письменник, політик, профспілковий діяч, капо, поет |
Знання мов | чеська[2] |
Посада | президент Чехословаччини[d] і Прем'єр-міністр Чехословаччиниd |
Партія | Чеська соціал-демократична партія і Комуністична партія Чехословаччини |
Батько | Ладіслав Запотоцькийd |
У шлюбі з | Marie Zápotockád |
Автограф |
![]() |
Нагороди | |
IMDb | ID 8679690 |
БіографіяРедагувати
Народився в сім'ї чеської соціал-демократа Ладіслава Запотоцького (1852—1916). У 1900—1921 був членом Чехословацької соціал-демократичної робітничої партії (ЧСДРП), прихильник лівого крила. У 1921 році був одним із засновників (разом з К. Готвальдом) Комуністичної партії Чехословаччини, обраний членом її ЦК. У 1922—1929 роках займав пост секретаря ЦК партії. Член Політбюро (з 1954 Президії) ЦК КПЧ у 1929—1939 і з 1945 року. Кандидат у члени Виконкому Комінтерну з 1935 (1928—1937 член Виконкому Профінтерну).
Під час Другої світової війни був заарештований і направлений у табір Заксенгаузен, де обіймав посаду капо. Після війни уряд Нідерландів вимагав видачі Запотоцького за звинуваченням у співучасті в смерті деяких ув'язнених[9].
У повоєнній Чехословаччині разом з 1-м секретарем ЦК КПЧ Клементом Готвальдом проводив репресії і показові процеси (зокрема, над Рудольфом Сланським, прийнявши безпосередню участь в його арешті, та іншими діячами комуністичного руху). Після смерті Готвальда вступив на посаду президента країни. При ньому був продовжений жорсткий курс Готвальда, повної реабілітації репресованих не було, тривали нові репресії (зокрема, в 1954 році був засуджений Густав Гусак), хоча режим Запотоцького відрізнявся відмовою від показових процесів. Виступав проти форсованого курсу на колективізацію, за пріоритет державних органів над партійними з приводу чого мав розбіжності з Антоніном Новотним.У романі чеського письменника Яна Козака «Гніздо Лелеки» описується радісна реакція словацьких селян на промову Запотоцького від 2 серпня 1953 року: «Пан президент дозволив нам господарювати як ми хочемо». При Запотоцькому Чехословаччина уклала в 1955 році з Єгиптом угодупро постачання зброї (т. зв. «празька операція»), що знаменувало початок зближення арабського світу з соціалістичним табором. Прага також поставила в 1954 році зброю режиму гватемальського президента Арбенса, що послужило приводом для втручання США у внутрішні справи Гватемали. Автор романів з історії чеського робітничого руху: «Постануть нові бійці», «Буремний 1905 рік», «Червона заграва над Кладно», «Світанок».[10]
НагородиРедагувати
- Кавалер трьох орденів Будівництва соціалістичної Батьківщини (1953, 1954, 1955)[11].
ПриміткиРедагувати
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #118808303 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
- ↑ а б в Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Find a Grave — 1996.
- ↑ а б The Fine Art Archive — 2003.
- ↑ а б Запотоцкий Антонин // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ Encyclopædia Britannica
- ↑ Czech National Authority Database
- ↑ BillionGraves — 2011.
- ↑ BBCCzech.com. Архів оригіналу за 30 листопада 2020. Процитовано 9 серпня 2018.
- ↑ Биография на сайте Президента Чешской Республики. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 9 серпня 2018.
- ↑ Список кавалеров ордена Клемента Готвальда. Архів оригіналу за 22 серпня 2016. Процитовано 9 серпня 2018.
ПосиланняРедагувати
- Запотоцкий Антонин // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.)
- Великий енциклопедичний словник [Архівовано 3 травня 2020 у Wayback Machine.]
- Радянська історична енциклопедія [Архівовано 5 травня 2022 у Wayback Machine.]