Антокольський Павло Григорович
Павло́ Григо́рович Антоко́льський (19 червня (1 липня) 1896, Петербург — 9 жовтня 1978, Москва) — російський поет і перекладач. Член КПРС з 1943. 1914 навчався на юридичному факультеті Московського університету. Був актором, режисером.
| Антокольський Павло Григорович | ||||
|---|---|---|---|---|
| рос. Па́вел Григо́рьевич Антоко́льский | ||||
 | ||||
| Народився |
1 липня 1896[1][2][3] Санкт-Петербург, Російська імперія[4][5] | |||
| Помер |
9 жовтня 1978[6][1][…] (82 роки) Москва, СРСР | |||
| Поховання | Востряковський цвинтар | |||
| Країна |
 Російська імперія СРСР | |||
| Діяльність | мовознавець, поет, перекладач, театральний режисер, драматург, театральний критик | |||
| Сфера роботи | поезія[7], переклад[7], драма[7], постановкаd[7] і театральна критикаd[7] | |||
| Alma mater | Юридичний факультет Московського державного університетуd | |||
| Мова творів | російська | |||
| Жанр | нарис | |||
| Magnum opus | поема «Син» | |||
| Членство | СП СРСР | |||
| Партія | КПРС | |||
| Автограф |
 | |||
| Нагороди |
      | |||
|
| ||||
 Антокольський Павло Григорович у Вікісховищі | ||||
Творча діяльність ред.
Друкувався з 1918, перша збірка «Вірші» (1922). Ранні поезії дещо позначені книжністю, естетством. В 1930-х писав історичні поеми, але основне місце в його творчості посідає відображення радянської дійсності.
Автор талановитої поеми «Син» (1943; Сталінська премія, 1946). Відомі також поеми «Комуністичний маніфест» (1948), «В провулку за Арбатом» (1954).
Поезії Антокольського притаманні піднесенність і глибока філософічність.
Антокольський і Україна ред.
Переклав твори Тараса Шевченка («Назар Стодоля» — разом із Корнієм Чуковським, «Кавказ»), Лесі Українки («Ізольда Білорука», «В катакомбах»), Миколи Бажана, Леоніда Первомайського та інших.
Тарасові Шевченку присвятив статті «Золотий скарб народу» («Вісті» від 29 листопада 1938), «Дар незвичайної сили» («Соціалістична Харківщина» від 9 березня 1939), а також вірш «Киевский март» (журнал «Радуга», № 3 за 1964 рік).
Виступив 1 серпня 1943 з доповіддю на вечорі в Москві з нагоди 30-річчя від дня смерті Лесі Українки. Опублікував статтю «Леся Украинка» («Литература и искусство» від 31 липня 1943).
Твори Антокольського українською мовою перекладали Микола Бажан, Леонід Первомайський, Сава Голованівський та інші. 1957 у Києві видано «Вибрані поезії» Павла Антокольського в українських перекладах.
Книги ред.
- Испытание временем: Статьи. — Москва, 1945.
- Избранные сочинения. — Т. 1—2. — Москва, 1956.
- Мастерская. — Москва, 1958.
- Собрание сочинений. — Т. 1—4. — Москва, 1971—1973.
Примітки ред.
- ↑ а б LIMIS
- ↑ а б Русская литература XX века. Прозаики, поэты, драматурги / под ред. Н. Н. Скатов — 2005. — С. 94–96. — ISBN 5-94848-245-6
- ↑ Литераторы Санкт-Петербурга. ХХ век / под ред. О. В. Богданова
- ↑ Краткая литературная энциклопедия — Москва: Советская энциклопедия, 1962. — Т. 1.
- ↑ Антокольский Павел Григорьевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б в г д Czech National Authority Database
Література ред.
- Українська Радянська Енциклопедія. — 2-е видання. — Т. 1. — К., 1977. — С. 212.
- Білявська О. О. Антокольський Павло Григорович // Українська літературна енциклопедія. — Т. 1. — К., 1988. — С. 71.
- Білявська О. О. Антокольський Павло Григорович // Енциклопедія Сучасної України. — Т. 1. — К., 2001. — С. 565.