Антипа Пергамський

єпископ Пергамо

Антипа Пергамський (грец. Αντίπας, I століття) — учень Іоанна Богослова, єпископ Пергамської церкви. Шанується християнськими церквами як святий у лику священномучеників. Пам'ять в православній церкві звершується 11 (24) квітня, в католицькій церкві 11 квітня. У четьях-минеях Димитрія Ростовського Антипа без номера згаданий у списку апостолів від сімдесяти.

Антипа
мученик
Народився 1 століття
Пергам, Азія, Римська імперія
Помер 92[1]
Ефес, Сельчук, Ізмір (іл), Туреччина
Шанується католицизм, православ'я
У лику священномученик
День пам'яті 11 (24) квітня
Патрон стоматологів
Медіафайли на Вікісховищі

Згідно з житієм, Антипа відмовився припинити свою проповідь про Христа і принести жертву язичницьким богам. Він був кинутий у храмі Артеміди в розпеченого мідного вола. Його тіло було таємно поховано місцевими християнами. У V столітті над його могилою було збудовано храм і його гробниця з мощами, які вважалися мироточивими, стала шануватися як місце зцілень (особливо вшановується як помічник при зубному болю, що відображено і в молитві йому[2]). За свідченням Георгія Кедріна, при імператорі Феодосії Великому бик, в якому прийняв смерть Антипа, був перевезений до Константинополя.

Ім'я Антипи згадується в Одкровенні Івана Богослова:

І ангелу Пергамської Церкви напиши: так говорить Той, Хто має гострий з обох боків меч: знаю твої діла, і що ти живеш там, де пре­стіл сата­ни, і що зберігаєш ім’я Моє, і не зрікся віри Моєї навіть у ті дні, коли у вас, де живе сатана, був убитий вірний свідок Мій Антипа

Об. 2:12-13

У зв'язку з цим існують різні версії про дату його смерті, пов'язані з датуванням часу написання Апокаліпсису: одна традиція вважає, що мученицька смерть Антипи сталася близько 68 року (період правління імператорів Нерона і Веспасіана), інша повідомляє про 95 рік (правління Доміціана).

Антипа Пергамський вважається покровителем стоматологів.

Примітки ред.

  1. Catalog of the German National Library
  2. Минея. 11 апреля [Архівовано 2 червня 2019 у Wayback Machine.].

Література і посилання ред.