Афанасій Великий

святий, отець Церкви, єпископ Александрійський

Афанасій Великий або Атанасій Александрійський (грец. Αθανάσιος Αλεξανδρείας, 295, Александрія — 2 травня 373, там же) — отець Церкви, єпископ Александрійський. Головний противник аріанства, захисник віри, відстоював догмати про природу Святої Трійці та божественності Ісуса. Визнаний святим багатьма християнськими конфесіями. Йому приписують написання Афанасієвського символу віри.

Афанасій Великий
дав.-гр. Ἀθανάσιος
Народився 296[2]
Александрія, Єгипет, Римська імперія[3][4]
Помер 2 травня 373 або 373[1]
Александрія, Diocese of the Eastd, praetorian prefecture of the Eastd, Стародавній Рим[3]
Країна Стародавній Рим
Діяльність православний священник, агіограф, богослов, письменник, католицький диякон
Alma mater Александрійська богословська школа
Вчителі Олександр I Александрійський
Знання мов давньогрецька[5][6] і латина[7]
Magnum opus Epistola Athanasiusd
Посада єпископ[d], Папа Коптської православної церкви Александрії, Патріарх Александрійський і єпископ[7]
Конфесія Nicene Christianityd

Біографія ред.

Афанасій Великий, архієпископ Александрійський, народився близько 297 р. в єгипетській Александрії у християнській сім'ї.

Коли Афанасію виповнився 21 рік, святитель Александр Алксандрійський висвятив його в сан диякона Александрійської Церкви. У цьому сані святий Афанасій супроводжував Александра у 325 році на Нікейський Собор, де виступив із спростуванням єресі Арія. Після смерті святителя Александра, диякон Афанасій був обраний його наступником — Первосвятителем Александрійської Церкви. 8 липня 326 року він був висвячений в єпископа Александрійського.

Очоливши Александрійську Церкву, святитель Афанасій продовжував ревну боротьбу проти послідовників Арія. У 336 році його звинувачують у вбивстві та відправляють у вигнання в Трір. Після смерті імператора Константина І, Афанасій повернувся із заслання.

Афанасій Александрійський вирушив до Риму до Папи Юлія I (337–352), старанням якого був виправданий на помісному Сардікійському Соборі у 343 році. Після цього святитель Афанасій повернувся в Александрію, але за намовою аріан його кілька разів виганяли з міста.

Попри багаторічні (в загальній складності понад 20 років) гоніння й переслідування єретиків, святитель Афанасій продовжував відстоювати чистоту віри і невпинно викривати аріан, проти яких написав багато послань і богословських трактатів.

При імператорі Юліані Відступнику (361–363) святитель Афанасій опинився у вигнанні в Фівадійській пустелі. Після смерті імператора Первосвятитель керував Александрійською Церквою ще 7 років аж до своєї смерті 2 травня 373 року.

Твори: численні коментарі до Біблії, аскетичні настанови, слова та бесіди, листи, апологетичні та догматичні твори, в яких відстоював чистоту віровчення. Особливе значення у полеміці з аріанами мали «Історія аріан для ченців», «Чотири слова проти аріан», «Книга про Трійцю і про Духа Святого». Йому належить також життєпис преподобного Антонія Великого.

 
Афанасій Великий на Нікейському соборі.

Спільне святкування святителя Афанасія та Кирила Александрійського встановлено за їх багаторічні великі труди і подвиги, понесені на захист догматів Вселенської церкви проти єресі.

  Вбивати недозволено, але винищувати ворога на війні і законно, і гідно похвали; тому ті, що відзначилися в боях удостоюються великих почестей, і їм споруджуються пам’ятники, що сповіщають про їх заслуги.  

— Святитель Афанасій Великий, «Послання до ченця Амуна», яке було затверджено як загальноцерковне вчення на VI і VII Вселенських Соборах [8]

Посилання ред.