Вікіпедія

Анрі Фантен-Латур

французкий художник і графік

Анрі́ Фанте́н-Лату́р (фр. Henri Fantin-Latour; 17 січня 1836, Гренобль — 25 серпня 1904, Буре, Нормандія) — французький художник і графік (літограф, пастеліст) другої половини XIX ст.

Анрі Фантен-Латур
фр. Henri Fantin-Latour
фотопортрет в пізні роки
При народженні Анрі Іньяс Жан Теодор Фантен-Латур
Народження 17 січня 1836(1836-01-17)
Гренобль, Ізер, Франція[1][2][3]
Смерть 25 серпня 1904(1904-08-25) (68 років)
  Бюре, Орн, Франція[2][3]
(хвороба Лайма)
Поховання цвинтар Монпарнас
Національність француз
Країна Франція Франція
Жанр історичний живопис, портрети, натюрморти
Навчання Париж
Діяльність художник, ботанічний ілюстратор, літограф, графік, художник-гравер
Напрямок академізм,реалізм
Роки творчості 1854—1882
Вчитель Луї-Александр Перонd, Теодор Фантен-Латур і Орас Лекок де Буабодранd
Член Художня майстерня у Батіньйолі, Париж[d] і Société du Jing-lard
Твори Читання[d], Художня майстерня у Батіньйолі, Париж і Un coin de tabled
Батько Теодор Фантен-Латур
У шлюбі з Victoria Dubourgd[5]
Роботи в колекції Музей Бойманса - ван Бенінгена, Штедель, Міннеаполіський інститут мистецтваd, Художній інститут Чикаго, Музей мистецтв Нельсона-Аткінсаd, Оклендська галерея мистецтвd, Музей Тіссен-Борнемісса, Фінська національна галерея, Тейт, Національна галерея Вікторії, Національна галерея мистецтв, Національний музей Швеції, Національна галерея Канади, Музей сучасного мистецтва (Нью-Йорк)[6], Музей витончених мистецтв Поd[7], Музей мистецтва Метрополітен[8], Королівський музей витончених мистецтв, Музей витончених мистецтв, Музей Креллер-Мюллер, Центральний музей Утрехта, Fin-de-Siècle Museumd, Рейксмузей, Музей Ван Гога, музей Дордрехтаd, Національні галереї Шотландіїd, Juan B. Castagnino Fine Arts Museumd, Музей Галуста Гюльбенкяна, Національний музей старовинного мистецтва, Sheffield Galleries and Museums Trustd, Музей Вікторії та Альберта, Aberdeen Art Galleryd, Витончено-мистецькі музеї Сан-Франциско, Мистецька галерея Йоркаd, Художня галерея Нового Південного Уельсу, Музей мистецтв Філадельфії, Музей мистецтв округу Лос-Анжелес, Ермітаж, Далласький музей мистецтв, Phillips Collectiond, Національний музей західноєвропейського мистецтва, Токіо, Pau Casals Museumd, Національна галерея, Dublin City Gallery The Hugh Laned, Національний музей образотворчого мистецтва[9], Національний музей Ежена Делакруа, Музей образотворчих мистецтв, Музей мистецтв Карнегіd, Бруклінський музей, Художня галерея Південної Австралії, Музей мистецтв Толедо, Баварські державні колекції картинd, Rijksmuseum Twenthed, Галерея мистецтв Коркоран, Художня галерея Єльського університету, Музей Фіцвільяма, Музей Ґренобляd, Клівлендський музей мистецтв, Художній музей Сент-Луїса, Детройтський інститут мистецтв, Kreeger Museumd, Santa Barbara Museum of Artd, Художній музей Фогга[d], Гарвардський художній музей, Chrysler Museum of Artd, Dixon Gallery and Gardensd, Kawamura Memorial DIC Museum of Artd, Tokyo Fuji Art Museumd, Des Moines Art Centerd, McMaster Museum of Artd, National Museum of Fine Arts of Cubad, Fondation Bembergd, Портландський мистецький музей, Honolulu Museum of Artd, Smith College Museum of Artd, Хантеріанський музей та картинна галереяd, Музей д'Орсе, Художній музей Вірджинії, Ліонський музей красних мистецтв, Tacoma Art Museumd, San Diego Museum of Artd, Wadsworth Atheneum Museum of Artd, Зібрання Баррелаd, Манчестерська художня галереяd, Художня галерея і музей Келвінгроув, Музей Боуз, Національна художня галерея, Бостонський музей образотворчих мистецтв, Southampton City Art Galleryd, Guildhall Art Gallery and London's Roman Amphitheatred, Музей витончених мистецтв, Художня галерея Лідса, Ашмолеан музей, Cartwright Hall Art Galleryd, Berwick Museum and Art Galleryd, Державна картинна галерея (Карлсруе), Музей образотворчих мистецтв, Гамбурзька картинна галерея, Yamazaki Mazak Museum of Artd, Johannesburg Art Galleryd, Іпсвіч[d], Musée des Beaux-Arts et de la Dentelle d'Alençond, Будинок-музей Віктора Гюго, Singer Larend, Dahesh Museum of Artd, Vanderbilt University Fine Arts Galleryd, Інститут мистецтв Кларкаd, Руанський музей образотворчого мистецтва, Музей витончених мистецтв Парижаd, Lehigh University Art Galleriesd, Королівські музеї витончених мистецтв[10], Гетеборзький художній музей, McManus Galleryd, Художня галерея Крайстчерча, Allen Memorial Art Museumd, Художня галерея Вінніпега, University of Arizona Museum of Artd, Музей фюрера, Princeton University Art Museumd, Paisley Museum and Art Galleriesd, Стара національна галерея, Kirkcaldy Museum and Art Galleryd, Mougins Museum of Classical Artd, Museum Walesd, Collectie Vlaamse Gemeenschapd, Musée d'Art et d'Histoired, The Tulied, Museum Goudad, Галерея Уффіці[d], Landesmuseum Hannoverd, Museum of Fine Arts of Reimsd, Музей Вальрафа-Ріхарца, Museum of John Paul II Collectiond, château-musée de Boulogne-sur-Merd, Colby College Museum of Artd, Галерея Уффіці, Музей Нортона Саймона, Гай (музей мистецтва), Goya Museumd, musée Hébertd, Художня галерея леді Левер, Gallery Oldhamd, Bury Art Museumd, Musée de la Chartreuse de Douaid, Музей Ґетті і Print Collectiond[11]
CMNS: Анрі Фантен-Латур у Вікісховищі

Життєпис ред.

Мати художника — росіянка Єлена Найдьонова (1814—1867), що пошлюбилась із французьким художником. Батько — Теодор Фантен-Латур, художник. В родині були дві молодші сестри Анрі — Марі-Луїза-Елен та Наталі.

Художня освіта ред.

Перші художні навички сину прищепив батько. Горацій Лекок де Боабодран був його наступним керівником. 1854 року Анрі влаштувався у Школу красних мистецтв у Парижі. 1859 року він познайомився із художником Густавом Курбе, а потім два роки стажувався в його майстерні. На художню манеру молодого митця мав вплив реалізм, котрого він дотримувався більшу частину життя.

Це дивацьким чином збігалося з пам'яттю про академічне навчання і митець раз від разу повертався до створена алегорій або академічних сюжетів («Даная», «Венера і Амур», «Алегорія Безсмертя», «Спокуси св. Антонія»). Саме ці твори приваблюватимуть французьких прихильників течії символізм.

Анрі Фантен-Латур був сучасником французьких імпресіоністів. Але не розділяв їх теоретичних настанов, хоча у власних ескізах використовував їх техніку. Лише з декількома імпресіоністами його поріднювала зацікавленість у створенні натюрмортів (серед імпресіоністів натюрморти створювали Клод Моне, Каміль Піссарро, П'єр-Огюст Ренуар).

Гурток аквафортистів ред.

З серпня 1862 року знайомі і приятелі Анрі Фантен-Латура (Едуар Мане, Альфонс Легро, Фелікс Бракмон, Джеймс Вістлер, Йоган Бартольд Йонкінд) заснували в Парижі «Гурток аквафортистів»[12]. Мета гуртка — відродити призабуту техніку в художньому житті Парижа і популяризація як власних творів через друк офортів та популяризація самої техніки[13].

До створення офортів звернувся і Анрі Фантен-Латур, що також практикував створення пастелей та літографій. Хоча вони не головували в його творчості.

Смерть ред.

1876 року він узяв шлюб із жінкою-художницею Вікторією Дюбурж. Дружина з батьками мали невелику садибу у Нормандії. Художник проводив чимало часу в садибі родини. Там він і помер 1904 року.

Вибрані твори ред.

 
" Урок малюнка ", 1879 р., Королівські музеї витончених мистецтв (Брюссель)

Групові портрети ред.

Квіткові натюрморти ред.

 
Анрі Фантен-Латур. «Білі маки», 1891, Художня галерея Південної Австралії, Аделвїда
  •  
    Анрі Фантен-Латур. «Квіти і філіжанка»
  •  
    Анрі Фантен-Латур. «Троянди і лілеї»
  •  
    Анрі Фантен-Латур. «Хрізантеми», 1875 р.
  •  
    Анрі Фантен-Латур. «Рододендрон», 1874 р.

Обрані портрети ред.

 
Анрі Фантен-Латур. «Портрет подружжя Едвардс», 1875 р. Тейт Бритн, Лондон.

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. ↑ Фантен-Латур Анри // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  2. ↑ а б Bell A. Encyclopædia Britannica — Encyclopædia Britannica, Inc., 1768.
  3. ↑ а б https://rkd.nl/explore/artists/27304
  4. ↑ а б в RKDartists
  5. ↑ Зведений список імен діячів мистецтва — 2019.
  6. ↑ http://www.moma.org/collection/works/61455
  7. ↑ http://www2.culture.gouv.fr/documentation/joconde/fr/pres.htm#
  8. ↑ https://www.metmuseum.org/art/collection/search/436294
  9. ↑ https://www.bellasartes.gob.ar/
  10. ↑ https://www.fine-arts-museum.be/nl/de-collectie/artist/fantin-latour-henri-1
  11. ↑ https://web.archive.org/web/http://wallachprintsandphotos.nypl.org/catalog/406887
  12. ↑ Чегодаев А. Д. «Єдуард Мане». М. 1985, с. 50
  13. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 26 листопада 2015. Процитовано 12 червня 2015.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)

Джерела ред.

  • Гос. Эрмитаж, каталог 1, Ленинград, «Аврора», 1976
  • Lucie-Smith, Edward, Henri Fantin-Latour, New York, Rizzoli, 1977.
  • Poulet, Anne L., & Murphy, A. R., Corot to Braque: French Paintings from the Museum of Fine Arts, Boston, Boston: The Museum, 1979. ISBN 0-87846-134-5
  • Rosenblum, Robert, Paintings in the Musée d'Orsay, New York: Stewart, Tabori & Chang, 1989. ISBN 1-55670-099-7

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Анрі_Фантен-Латур&oldid=41710229