Анрі Декуен
Анрі́ Декуе́н (фр. Henri Decoin, повне ім'я — Жозе́ф Анрі́ Декуе́н (фр. Joseph Henri Decoin); 18 березня 1890, Париж, Франція — 4 липня 1969, Нейї-сюр-Сен, Франція) — французький кінорежисер та сценарист. Був також професійним спортсменом-плавцем та ватерполістом. Автор низки романів та п'єс.
| Анрі Декуен | |
|---|---|
| фр. Henri Decoin | |
 Анрі Декуен у 1920 році | |
| Ім'я при народженні | Жозеф Анрі Декуен (фр. Joseph Henri Decoin) |
| Дата народження | 18 березня 1890[1][2][…] |
| Місце народження | IV округ Парижа, Франція[4][5] |
| Дата смерті | 4 липня 1969[1][2][…] (79 років) |
| Місце смерті | Неї-сюр-Сен, О-де-Сен, Франція[7] |
| Поховання | Q110477967?[8] |
| Громадянство |
.svg){kind=small} Франція |
| Професія | кінорежисер, сценарист |
| Роки активності | 1925—1964 |
| Діти | Дідьє Декуанd |
| IMDb | ID 0213940 |
  | |
 Анрі Декуен у Вікісховищі | |
Біографія ред.
Ранні роки ред.
Анрі Декуен народився 18 березня 1890 року в Парижі в незаможній сім'ї. Справжнє ім'я — Жозеф Анрі Декуен. Батько був паралізований, мати була хатньою робітницею, в сім'ї було п'ятеро дітей. Щоб зводити кінці з кінцями Анрі був вимушений рано перервати навчання, підробляти на різних роботах — він був учнем кушніра, розвізником молока. Потім професійно присвятив себе спорту; сім разів був чемпіоном Франції з плавання; брав участь в літніх Олімпійських іграх 1908 та 1912 роках[9]. На зароблені потом і працею гроші купував собі книги, щоб утамувати жагу знань.
Під час Першої світової війни Декуен був військовим льотчиком. Двічі був поранений — у Бельгії й у Франції. Був нагороджений Орденом Почесного легіону та Військовим Хрестом. По закінченню війни став працювати спортивним журналістом.
У 1926 році Анрі Декуен опублікував книгу «15 раундів» — роман про боксерський матч, викладений від імені самого боксера. Це привернуло до нього увагу публіки і критиків. За цим пішли твори для театру, а потім — і сценарії для кіно. З 1929 року Декуен працював асистентом режисера, що не заважало йому продовжувати писати сценарії: так, у 1931 році він написав сценарій фільму «Вечір облави» (фр. Un soir de rafle) для режисера Карміне Галлоне.
Кар'єра ред.
У 1933 році вийшов перший повнометражний фільм Анрі Декуена, де він виступив режисером, — «Тобогган» (фр. Toboggan), який також бу присвячений спорту — боксу. Потім він вирушив до Німеччини працювати над фільмами «Я люблю усіх жінок» і «Зелене доміно» (1934—1935). Кінематографічний досвід приводить Декуена до знайомства з 16-річною Даніель Дар'є (на 27 років молодшою за нього), яку він робить своєю музою. Він знімає її в драмі «Зловживання довірою» (1937), потім в чарівних мелодрамах «Мадемуазель, моя мати» (1937), «Биття серця» (1939) і «Перше побачення» (1941). Фільми мали успіх, а кар'єра Анрі Декуена пішла стрімко вгору. З цієї миті він починає знімати фільми в найрізноманітніших жанрах: екранізації Жоржа Сіменона («Незнайомці у будинку», «Правда про крихітку Донж»), історичні фільми («Справа отруйників», «Залізна маска»), детективи («Облава на блатних», «Буча»), психологічні драми ("Закохані — самі на світі) та навіть мюзикл «Божевільні глибокі крісла» (1956). Технічна майстерність і особиста енергія Декуена передавалися кожному з його фільмів, що ставило їх нарівні з найкращими фільмами французького післявоєнного кінематографу . У багатьох його фільмах в головній ролі знімалися Жан Габен і його третя дружина Даніель Дар'є. У фільмі «Спальня старшокласників» (1953) головну роль виконав Жан Маре. У його фільмах знімалися й актори, що тільки-но починали свою кінокар'єру — Ліно Вентура та Луї де Фюнес.
Окрім сценаріїв до своїх, і не лише, фільмів, Анрі Декуена написав чимало літературних творів про спорт і п'єс для театру.
Особисте життя ред.
Анри Декуен був одружений чотири рази. З першою дружиною — Елен Рейєон прожив з 1915 по 1926 рік. Дітей у цьому шлюбі не було.
У другому шлюбі з акторкою німих фільмів Бланш Монтель (шлюб тривав з 1927 по 1933 рік) народився син Дідьє Декуен[fr], що став згодом відомим французьким письменником і сценаристом, автором сценаріїв телевізійних фільмів «Наполеон» (2002), «Бальзак» (1999), «Диявол» (1983).
З 1935 по 1941 рік Анрі Декуен був одружений з французькою кінозіркою Даніель Дар'є. Різниця у віці між ними складала майже 30 років. Він знімав її у своїх фільмах навіть тоді, коли шлюб їх уже розпався. Дітей у пари не було.
Останньою, четвертою дружиною режисера аж до його смерті в 1969 році стала дочка банкіра Жульєтт Декуен, що народила йому двох дітей.
Анри Декуен помер 4 липня 1969 року через ускладнення після хірургічної операції на серці.
У 2006 році його молодший син Дідьє Декуен випустив книгу «Анрі або Генрі: роман мого батька» (фр. HenrI ou Henry, le roman de mon père).
Фільмографія ред.
| Рік | Назва українською | Оригінальна назва | Режисер | Сценарист |
|---|---|---|---|---|
| 1934 | Тобогган | Toboggan |  |
|
| 1933 | Я завжди буду кохати тебе | Je vous aimerai toujours | |
|
| 1933 | Блакитне небо | Les bleus du ciel | |
|
| 1933 | Нафтові акули | Les requins du pétrole | |
|
| 1935 | Зелене доміно | Le domino vert | |
|
| 1937 | Мадемуазель, моя мати | Mademoiselle ma mère | |
|
| 1937 | Зловживання довірою | Abus de confiance | |
|
| 1938 | Повернення на зорі | Retour à l'aube | |
|
| 1940 | Биття серця | Battement de coeur | |
|
| 1941 | Перше побачення | remier rendez-vous | |
|
| 1942 | Незнайомці у будинку | Les inconnus dans la maison | |
|
| 1942 | Благодійник | Le bienfaiteur | |
|
| 1942 | Весілля по любові | Mariage d'amour | |
|
| 1943 | Людина з Лондона | L'homme de Londres | |
|
| 1943 | Я з тобою | Je suis avec toi | |
|
| 1946 | Донька диявола | La fille du diable | |
|
| 1947 | Кафе Кадран | Le café du cadran | |
|
| 1947 | Не винен | Non coupable | |
|
| 1947 | Закохані з мосту Сен-Жан | Les amants du pont Saint-Jean | |
|
| 1948 | Закохані самі на світі | Les amoureux sont seuls au monde | |
|
| 1949 | Між 11 годиною і північчю | Entre onze heures et minuit | |
|
| 1949 | На балконі | u grand balcon | |
|
| 1950 | Три телеграми | Trois télégrammes | |
|
| 1951 | Клара де Монтаржис | Clara de Montargis | |
|
| 1951 | Кохання і бажання | Le désir et l'amour | |
|
| 1952 | Правда про крихітку Донж | La vérité sur Bébé Donge | |
|
| 1953 | Закохані з Толедо | Les amants de Tolède | |
|
| 1953 | Спальня старшокласниць | Dortoir des grandes | |
|
| 1954 | Інтриганки | Les Intrigantes | |
|
| 1954 | Таємниці алькова | Secrets d'alcôve | |
|
| 1954 | Достойні бути убитими | Bonnes à tuer | |
|
| 1955 | Облава на блатних | Razzia sur la chnouf | |
|
| 1955 | Справа отруйників | L'affaire des poisons | |
|
| 1956 | Божевільні глибокі крісла | Folies-Bergère | |
|
| 1957 | Буча | Le feu aux poudres | |
|
| 1957 | Мене може убити кожен | Tous peuvent me tuer | |
|
| 1957 | Чарівні хлопчики | Charmants garçons | |
|
| 1958 | Кішка | La chatte | |
|
| 1959 | Чому ти прийшов так пізно? | Pourquoi viens-tu si tard? | |
|
| 1959 | Наталі, секретний агент | Nathalie, agent secret | |
|
| 1960 | Кішка випускає кігтики | La chatte sort ses griffes | |
|
| 1960 | Ніжна і насильницька Елізабет | Tendre et violente Elisabeth | |
|
| 1960 | Француженка і любов | La française et l'amour | |
|
| 1961 | Камені Парижа | Le pavé de Paris | |
|
| 1962 | Наклеп | Maléfices | |
|
| 1962 | Залізна маска | Le masque de fer | |
|
| 1963 | Касабланка — гніздо шпигунів | Noches de Casablanca | |
|
| 1964 | Парії слави | Les parias de la gloire | |
|
| 1964 | Ліцензія на вбивство | Nick Carter va tout casser | |
- Лише ценарист
| Рік | Назва українською | Оригінальна назва | Режисер |
|---|---|---|---|
| 1925 | Королі педалів | Le roi de la pédale | Моріс Шампре |
| 1926 | Маленький парижанин | Le p'tit Parigot | Рене Ле Сомптьє |
| 1928 | Диявольський круг | ronde infernale | Лютц-Морат |
| 1931 | Вечір облави | Un soir de rafle | Карміне Галлоне |
| 1931 | Її величність кохання | Son altesse l'amour | Роберт Пегі, Еріх Шмидт, Джое Май |
| 1931 | Невідомий співак | Le chanteur inconnu | Віктор Турянський |
| 1932 | Студентський готель | Hôtel des étudiants | Віктор Турянський |
| 1932 | Людина, яка не говорить ні | L'homme qui ne sait pas dire non | Гайнц Гільперт |
| 1934 | Блазень | Poliche | Абель Ґанс |
| 1934 | Золото на вулиці | L'or dans la rue | Кертіс Бернгардт |
| 1934 | Король Камарге | Roi de Camargue | Жак де Баронселлі |
| 1936 | Порт Артур | Port Arthur | Ніколас Фаркаш |
| 1942 | Аннет і блондинка | Annette et la dame blonde | Жан Древіль |
| 1949 | Портрет убивці | Portrait d'un assassin | Бернар-Ролан |
| 1951 | Лавина | Avalanche | Раймон Сегар |
| 1951 | Нічна коробка | Boîte de nuit | Альфред Роде |
Визнання ред.
| Рік | Категорія | Фільм | Результат |
|---|---|---|---|
| Венеційський міжнародний кінофестиваль | |||
| 1938 | Кубок Муссоліні за найкращий іноземний фільм | Зловживання довірою | Номінація |
| Каннський міжнародний кінофестиваль | |||
| 1947 | Найкращий художній фільм | Коханці моста Сен-Жан | Номінація |
| 1949 | Гран-прі фестивалю | На балконі | Номінація |
Примітки ред.
- ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б в Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
- ↑ база даних Léonore — ministère de la Culture.
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #128607173 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ свідоцтво про народження
- ↑ а б SNAC — 2010.
- ↑ свідоцтво про смерть
- ↑ https://www.landrucimetieres.fr/spip/spip.php?article2245
- ↑ Анрі Декуен — олімпійська статистика на сайті Sports-Reference.com (англ.) (архівна версія)
- ↑ Нагороди та номінації Анрі Декуена на сайті IMDb (англ.)
Література ред.
- ДЕКУЭН, Анри // Кинословарь. В 2 т. / гл. ред. С. Ю. Юткевич. — М. : «Советская энциклопедия», 1966. — Т. 1 : А — Л.— С. 432 (рос.)
- Raymond Chirat, Henry Decoin, 1890—1969, Avant-Scène du cinéma, collection Anthologie du cinéma, 1973 OCLC 7715339
- Yves Desrichard, Henri Decoin: un artisan du cinéma populaire, Bibliothèque du film — Durante éditeur, 2003 ISBN 2950904882 та 978-2950904881
- Didier Decoin, Henri ou Henry: le roman de mon père, Stock, 2006 ISBN 2234056810 та 978-2234056817
Посилання ред.
- Анрі Декуен [Архівовано 14 жовтня 2017 у Wayback Machine.] на сайті uniFrance Films
- Даніель Дар'є — Анрі Декуен: подорож на двох [Архівовано 8 жовтня 2017 у Wayback Machine.] (Danielle Darrieux — Henri Decoin: voyage à deux) (фр.)