Аношкін Михайло Прокопович

радянський діяч

Аношкін Михайло Прокопович (нар. 14 жовтня 1907(19071014), село Матвіївка, Акмолинська область — 3 жовтня 1995, Дніпродзержинськ, Україна) — директор Придніпровського хімічного заводу. Лауреат Сталінської премії I ступеня (1951). Герой Соціалістичної Праці (1971).

Аношкін Михайло Прокопович
Народився 14 жовтня 1907(1907-10-14)
Матвієвка, Айиртауський район, Petropavlovsk Okrugd, Казакська Автономна Соціалістична Радянська Республіка, РСФРР
Помер 3 жовтня 1995(1995-10-03) (87 років)
Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область, Україна
Країна  СРСР
 Росія
Знання мов російська
Партія КПРС
Нагороди
Герой Соціалістичної Праці
орден Леніна орден Жовтневої Революції орден Трудового Червоного Прапора медаль «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна» медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Сталінська премія 1-го ступеня срібна медаль ВДНГ Сталінська премія

Біографія ред.

Народився 14 жовтня 1907 року в селянській родині в селі Матвіївка Акмолинської області (сьогодні — Матвіївка Північноказахстанської області). Свою трудову діяльність розпочав на Екибастузськом свинцевому заводі. Працював в хімічній лабораторії. З 1925 року працював лаборантом на Свінцовоплавільние заводі в Лениногорске Східно-Казахстанської області. У 1928 році переїхав до міста Владикавказ, де став працювати лаборант на місцевому заводі «Електроцинк».У 1929 році вступив у Владикавказький індустріальний політехнічний технікум, потім продовжив своє навчання в Московському інституті кольорових металів і золота, який закінчив в 1935 році за спеціальністю «інженер-металург». У 1930 році вступив у ВКП (б). Був направлений на роботу на Сіхоте-Алинский поліметалічний комбінат «сихан», де почав свою трудову кар'єру майстра. 3 травня 1936 був призначений начальником плавильного цеху. Після арешту в 1937 році директора комбінату «сихан» А. Розіна був призначений керуючим плавильного заводу комбінату.31 липня 1939 року призначений головним інженером комбінату. Під його керівництвом в комбінаті була впроваджена механізація трудомістких робіт, що призвело до збільшення продукції, що випускається. У 1940 році комбінат виконав план на 192,4 %. У 1942 році продовжив свою трудову діяльність на комбінаті «Сіханчаолово» в Приморському краї, де був призначений головним інженером комбінату і потім — його директором. З 1945 року був на різних партійних посадах. До 1948 року був заступником секретаря Приморського райкому ВКП (б)

У 1948 році призначений директором споруджуваного виробничого секретного об'єкта № 96 по переробці уранових руд в місті Дніпродзержинськ Дніпропетровської області. У березні 1949 року за участю Михайла Аношкіна був зданий перший виробничий об'єкт і в кінці цього ж року завод досяг проектної потужності. У 1966 році секретний виробничий об'єкт № 96 отримав назву «Придніпровський хімічний завод». У 1967 році завод був нагороджений орденом Трудового Червоного прапора. Будучи першим директором цього заводу, організував переробку нового сировини, в результаті чого були значна збільшена випускається заводом,. На заводі був заснований випуск синтетичних сорбентом, мінеральних добрив, цирконію і золота. За видатні організаторські здібності неодноразово нагороджувався високими державними нагородами. За високі показники при виконанні планів п'ятирічки і випуску спеціальної продукції Придніпровським хімічним заводом був удостоєний в 1971 році звання Героя Соціалістичної Праці.

Обирався депутатом Дніпродзержинської міської ради та членом Дніпродзержинського районного комітету КПРС.

У 1975 році вийшов на пенсію. Помер 3 жовтня 1995 року.

Нагороди ред.

Пам'ять ред.

Література ред.

  • Богуненко Н. Н., Пелипенко А. Д., Соснін Г. А. Аношкін Михайло Прокопович // Герої атомного проекту. — Саров : Росатом, 2005. — С. 46 - 47. — ISBN 5-9515-0005-2.
  • Головний спеціаліст, Дальполіметалл, № 16 (50), 8 травня 2013

Примітки ред.

  1. Тенісний турнір пам'яті Михайла Аношкіна в Дніпродзержинську. Архів оригіналу за 2 лютого 2017. Процитовано 30 січня 2017. 

Посилання ред.

Аношкін Михайло Прокопович. // Сайт «Герои страны» (рос.).