Анна Саксонська (1437—1512)

	Анна Саксонська; нім. Anna von Sachsen
	10-я курфюрстина-консорт Бранденбургу
	10-я курфюрстина-консорт Бранденбургу
14 лютого 1471 — 11 березня 1486
Попередник:	Катерина Саксонська
Наступник:	Маргарита Тюринзька
Народження:	7 березня 1437; Майсен, Саксонія, Священна Римська імперія
Смерть:	31 жовтня 1512 (75 років); Нойштадт-на-Айші, Середня Франконія, Баварія
Поховання:	Гайльсброннський монастирd :
Рід:	Веттіни
Батько:	Фрідріх II (курфюрст Саксонії)
Мати:	Маргарита Австрійська
Шлюб:	Альбрехт III Ахілл
Діти:	Frederick I, Margrave of Brandenburg-Ansbachd, Amalie of Brandenburgd, Барбара Бранденбурзька, Сибілла Бранденбурзька, Siegmund, Margrave of Bayreuthd, Elisabeth of Brandenburgd, Dorothea von Brandenburgd, Anastasia von Brandenburgd, Albrecht von Hohenzollernd, Albrecht von Hohenzollernd, Georg von Hohenzollernd, Anne von Hohenzollernd і Magdalene von Hohenzollernd
	Медіафайли у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей з іменем Анна.

Анна Саксонська (нім. Anna von Sachsen; 7 березня 1437 — 31 жовтня 1512) — саксонська принцеса з династії Веттінів, донька курфюрста Саксонії Фрідріха II та австрійської ерцгерцогині Маргарити, друга дружина курфюрста Бранденбургу Альбрехта III Ахілла.

БіографіяРедагувати

Народилась 7 березня 1437 року у Майсені. Була другою дитиною та другою донькою в родині курфюрста Саксонії Фрідріха II та його дружини Маргарити Австрійської. Мала старшу сестру Амалію. Згодом сімейство поповнилося молодшими дітьми: Фрідріхом, Ернстом, Альбрехтом, Маргаритою, Ядвігою та Александром, який помер немовлям.

У 21-річному віці Анна стала дружиною 44-річного маркграфа Бранденбург-Ансбаху та Бранденбург-Кульмбаху Альбрехта III Ахілла. Весілля пройшло 12 листопада 1458 року в Ансбасі. Наречений був удівцем і мав четверо малолітніх дітей від попереднього шлюбу. Союз мав на мені скріпити відносини родин Веттінів та Гогенцоллернів. Передбачався також шлюб між братом Анни і донькою Альбрехта, однак він не відбувся. Удовина доля Анни включала у себе амт і замок Гогенек, Лойтерсгаузен і Кольмберг.

У подружжя народилося тринадцятеро дітей:

Фрідріх (1460—1536) — маркграф Бранденбург-Ансбаху у 1486—1536 роках, маркграф Бранденбург-Кульмбаху у 1495—1515 роках, був одружений із польською королівною Софією Ягеллонкою, мав сімнадцятеро дітей;
Амалія (1461—1481) — дружина пфальцграфа Цвайбрюкена Каспара, дітей не мала;
Анна (1462—1462/1463) — померла немовлям;
Барбара (1464—1515) — була двічі одружена, дітей не мала;
Альбрехт (5 березня—листопад 1466) — прожив 8 місяців;
Сибілла (1467—1524) — дружина герцога Юліху та Бергу Вільгельма, мала єдину доньку;
Зігмунд (1468—1495) — маркграф Бранденбург-Кульмбаху у 1486—1495 роках, одруженим не був, дітей не мав;
Альбрехт (16 липня—12 серпня 1470) — прожив 1 місяць;
Доротея (1471—1520) — абатиса в Бамберзі;
Георг (1472—1476) — прожив 4 роки;
Єлизавета (1474—1507) — дружина графа Германа VIII Геннеберг-Ашахського, мала дев'ятеро дітей;^[3]
Магдалена (1476—1478) — прожила 2 роки;
Анастасія (1478—1534) — дружина графа Вільгельма VII Геннеберг-Шлейзінгенського, мала чотирнадцятеро дітей.^[3]

У лютому 1471 року її чоловік став правлячим курфюрстом Бранденбургу. В 1473 році Анна погодилася з династичним законом, який передбачав неподільність Бранденбурзької марки, але дозволяв поділити франконські володіння між декількома синами. Це означало, що курфюрстом Бранденбурга ставав син Альбрехта від першого шлюбу, а два сина Анни успадковували франконські володіння.

У своєму заповіті Альбрехт Ахілл визначив, що дружина має право на доходи та проживання у Нойштадті-на-Еріші, Ерлангені, Даксбаху, Лібенові та Байєрсдорфі, однак не має суверенної влади. Він помер у березні 1486 року.

Анна спочатку жила із сином Фрідріхом в Ансбаху, а у 1487 році переїхала до Нойштадту-ан-дер-Еш, де тримала пишний двір. Пішла з життя 31 жовтня 1512 року за часів правління Йоакіма I Нестора. Була похована у маркграфській крипті в монастирі Гайльсброн.^[4] Плита її гробниці досі збереглася.