Відкрити головне меню

Анна Кетлі (угор. Kéthly Anna, 16 листопада 1889, Будапешт, Австро-Угорщина — 7 вересня 1976, Бланкенберге, Бельгія) — угорський політик середини XX століття соціал-демократичного спрямування.

Анна Кетлі
угор. Kéthly Anna
Анна Кетлі угор. Kéthly Anna

Державний міністр Угорської Народної Республіки
Час на посаді:
3 листопада 1956 — 12 листопада 1956

Час на посаді:
31 жовтня 1956 — листопад 1956
ПопередникАрпад Сакашич
НаступникАнна Петрасович

Голова угорського парламенту (Національні збори)
Час на посаді:
листопад 1945 — лютий 1948

Народилася16 листопада 1889(1889-11-16)
Будапешт, Civil ensign of Austria-Hungary (1869-1918).svgАвстро-Угорщина
Померла7 вересня 1976(1976-09-07) (86 років)
Бланкенберге, Бельгія Бельгія
Політична партіяУгорська соціал-демократична партія
Професіяполітик, журналіст

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

БіографіяРедагувати

Вона була однією з дев'яти дітей у бідній сім'ї в Будапешті, Угорщина. У 1917 році вона вступила в Угорську соціал-демократичну партію і стала активним членом партії. У 1919 році Кетлі була обрана у комітет партії. У наступні роки вона часто пишу статті у партійні газеті партії «Népszava». У 1922 обрана до парламенту від Соціал-демократичної партії, і представляла свою партію в парламенті без перерви до німецького вторгнення в Угорщину в березні 1944 року. Після німецького вторгнення, покинула Будапешт і жила в Угорщині за фальшивими документами.

Після Другої світової війни Кетлі знову стала політично активною і допомогла реорганізувати Соціал-демократичну партію Угорщини. У квітні 1945 року була обрана членом Тимчасових Національних Зборів і на загальних виборах в листопаді того ж року вона була знову обрана до парламенту, цього разу як голова соціал-демократичної фракції, а також обрана віце-спікером парламенту.

У післявоєнній Угорщині, вона була головним противником злиття її партії з Угорської комуністичної партії. У внутрішній боротьбі за владу, що розгорнулися у березні 1948 року, разом з Міклошем Такачем вона була звільнена з партії і незабаром після того, як втратила своє місце в парламенті, поміщена під домашній арешт протягом двох років.

АрештРедагувати

У червні 1950 року Кетлі, разом з кількома іншими членами соціал-демократичної партії, була заарештована комуністичною владою, яка хотіла отримати тотальний контроль в Угорщині. У січні 1954 року, після більш ніж трьох років у в'язниці, їй було пред'явлено звинувачення в шпигунстві і діях, що спрямовані проти держави. Кетлі засудили до довічного ув'язнення. Після міжнародного тиску з боку західних соціалістичних партій вона була помилувана і звільнена, але знаходилась під постійним наглядом.

Угорська революція та життя в екзиліРедагувати

31 жовтня 1956 року, після відродження соціал-демократичної партії Угорщини під час антикомуністичної революції, вона стала президентом партії. 1 листопада вона взяла участь в Міжнародній Соціалістичній нараді у Відні, Австрія. На наступний день, 2 листопада, уряд Угорщини призначив її делегатом на Генеральній Асамблеї Організації Об'єднаних Націй. 3 листопада, її призначено на посаду державного міністра в новому коаліційному уряді Імре Надя, але на світанку наступного дня, 4 листопада 1956 року, Радянський Союз ввів війська в Угорщину і Анна Кетлі полетіла в Нью-Йорк і звернулася до Генеральної Асамблеї ООН від імені Угорщини з відозвою «За свободу і правду». На Батьківщину не повернулася, а оселилася у Лондоні, Велика Британія. У Лондоні вона займалася написанням та редагуванням соціалістичних видань. У 1962 році Верховний суд Угорщини заочно засудив її до трирічного тюремного терміну за антидержавну діяльність.

Померла Анна Кетлі 7 вересня 1976 року в Бланкенберге, Бельгія. У жовтні 1990 року її прах було повернуто в Угорщину і перепоховано. Повна реабілітація Анни Кетлі відбулася 7 липня 1994 року, коли Верховний суд Угорщини анулював вирок 1962 року щодо неї.

Фільм про її життяРедагувати

У 2009 році знято фільм «Utolsó jelentés Annáról» («Останнє донесення на Анну»). Режисер — Марта Месарош. Роль Анни Кетлі виконує Еніко Есені.

ПосиланняРедагувати