Анна Данська (1532—1585)

курфюрстіна-консорт Саксонії

Анна Да́нська (дан. Anna af Danmark), (нар. 22 жовтня 1532 — пом. 1 жовтня 1585) — данська та норвезька принцеса з династії Ольденбургів, донька короля Данії та Норвегії Крістіана III та принцеси Доротеї Саксен-Лауенбурзької, дружина курфюрста Саксонії Августа, матір курфюрста Крістіана I. Була відома під прізвиськом Матір Анна.[1]

Анна Данська
дан. Anna af Danmark
Lucas Cranach d. J. 011.jpg
Портрет Анни пензля Лукаса Кранаха-молодшого, після 1565 року, замок Амбрас
11-а курфюрстіна-консорт Саксонії
Початок правління: 11 липня 1553
Кінець правління: 1 жовтня 1585
Інші титули:маркграфиня-консорт Майссена
Попередник: Агнеса Гессенська
Наступник:Анна Ядвіґа Анхальтська
Дата народження: 22 жовтня 1532(1532-10-22)
Місце народження:Гадерслев
Країна:Данія
Дата смерті:1 жовтня 1585(1585-10-01) (52 роки)
Місце смерті:Дрезден, курфюрство Саксонія, Священна Римська імперія
Чоловік:Август Саксонський
Діти:Йоганн Генріх, Елеонора, Єлизавета, Александр, Магнус, Йоакім, Гектор, Крістіан, Марія, Доротея, Амалія, Анна, Август, Адольф, Фрідріх
Династія:Ольденбурги, Альбертинська лінія Веттінів
Батько:Крістіан III
Мати:Доротея Саксен-Лауенбурзька

Вважається першою жінкою-фармацевтом Німеччини.[2]

На її честь названо місто Аннабург у районі Віттенберг у Німеччині.

БіографіяРедагувати

Ранні рокиРедагувати

Народилась 22 жовтня 1532 року в Гадерслеві. Стала первістком у родині кронпринца Данії Крістіана та його дружини Доротеї Саксен-Лауенбурзької, з'явившись на світ за сім років після їхнього весілля. Королем Данії в цей час був її дід Фредерік I. Втім, менш ніж за п'ять місяців він помер.

Батько Анни не зміг відразу посісти престол, оскільки католицька Державна рада відхилила його кандидатуру через схильність до лютеранства. Однак наступного року, отримавши підтримку ютландської знаті та єпископів, він провів успішну військову кампанію і після капітуляції Копенгагена у 1536 році встановив повний контроль над країною. У тому ж році між Данією та Норвегією була укладена особиста унія.

За цей час у принцеси з'явився молодший брат Фредерік, а згодом сімейство поповнилося ще трьома дітьми. Виховувалася у лютеранському дусі. Освітою дівчинки займалася мати, від якої вона навчилася ведення господарства, рукоділля та культивування лікарських трав. Анна не знала латини або інших іноземних мов, але була навчена музики й танців.[1]

Подружнє життяРедагувати

У віці 15 років принцесу видали заміж за 22-річного саксонського принца Августа. Наречений був молодшим братом і спадкоємцем курфюрста Моріца. 7 березня 1548 року принц вирушив до Данії за нареченою, в тому ж місяці у Колдінгу відсвяткували заручини. 7 жовтня 1548 в Торгау відбулося пишне весілля. Оселилися молодята у Вайссенфельсі.[3] Також мали власний двір у Дрездені та замок Фолькенштайн, який використовували як літню резиденцію та мисливський будинок. Сучасники вважали політично влаштований шлюб надзвичайно гармонійним. За весь час спільного життя подружжя розлучалося лише на кілька днів, оскільки Анна завжди слідувала за чоловіком. Листування принцеси свідчить про її довіру, повагу та близькість до Августа.[1] У пари народилося п'ятнадцятеро дітей:

 
Портрет Анни та Августа
  • Йоганн Генріх (5 травня — 12 листопада 1550) — прожив півроку;
  • Елеонора (15511553) — прожила 2 роки;
  • Єлизавета (15521590) — дружина пфальцграфа Рейнського Йоганна Казимира, мала єдину доньку;
  • Александр (15541565) — прожив 11 років;
  • Магнус (15551558) — прожив 3 роки;
  • Йоакім (3 травня — 21 листопада 1557) — прожив півроку;
  • Гектор (15581560) — прожив півтора року;
  • Крістіан (15601591) — наступний курфюрст Саксонії у 15861591 роках, був одруженим із принцесою Софією Бранденбурзькою, мав семеро дітей;
  • Марія (15621566) — прожила 4 роки;
  • Доротея (15631587) — дружина спадкоємного принца Брауншвейг-Вольфенбюттеля Генріха Юліуса, мала єдину доньку;
  • Амалія (28 січня — 2 липня 1565) — прожила 5 місяців;
  • Анна (15671613) — дружина герцога Саксен-Кобурга Йоганна Казимира, дітей не мала;
  • Август (15691570) — прожив 3 місяці;
  • Адольф (15711572) — прожив 7 місяців;
  • Фрідріх (15751577) — прожив 2 роки.

Курфюрстіна СаксоніїРедагувати

У липні 1553 року Моріц Саксонський загинув у бою, не залишивши нащадків чоловічої статі. Август став наступним курфюрстом Саксонії, Анна — курфюрстіною-консортом. Їхньою головною резиденцією став Дрезден, часто подружжя бувало в Торгау, Штольпені, Аугустусбурзі та Аннабурзі.

 
Матір Анна

Курфюрстіна була особистим лікарем і радником чоловіка. Її участь у державних справах була сприйнята негативно частиною придворних. Втім, політичний вплив жінки майже повністю вичерпувався справами релігії. Під ним Август перейшов у лютеранство та вигнав зі своїх територій представників інших протестантських деномінацій. Роль Анни у цьому називають «фанатичною».[1]

Мала економічний талант і вміло керувала господарством. Сприяла розвитку текстильної промисловості, виноградарства та садівництва,[2] купувала нові породи худоби та види фруктових дерев. Той факт, що Саксонія в часи правління Августа була найбагатшим регіоном імперії, частково зумовлений діяльністю Анни.[1] Поділяла також схильність чоловіка до природничих наук, разом вони займалися алхімією, хіромантією та астрономією.[3]

У 1572—1575 в Аннабурзі був збудований новий замок, який мав стати удовиною резиденцією курфюрстіни. Там вона керувала винокурнею та займалася вирощуванням фруктів і трав, кулінарією та виробництвом ліків, відкривши дві лабораторії. В тому ж замку розмістилася перша саксонська придворна аптека.

Винайшла кілька лікарських засобів і класифікувала їх у буклеті «Arzneibüchlein», а також заснувала придворну аптеку в Дрездені у 1581 році.[4] Листувалася з відомими лікарями та навчала дівчат традиційної фітотерапії. Протегувала бездомним, вагітним і хворим, намагалася створити окремий фах акушерок.

У 1578 році заснувала церкву Аннакірхе у Дрездені.

В останні місяці життя багато хворіла. Пішла з життя за кілька днів після весілля доньки Доротеї, 1 жовтня 1585 року. Похована у північній каплиці Фрайберзького собору.[5]

Вшанування пам'ятіРедагувати

  • Пам'ятник, створений у 1869 році скульптором Робертом Хенце, встановлений у Дрездені.

ГенеалогіяРедагувати

Крістіан I
 
 
Доротея Бранденбурзька
 
 
Йоганн Цицерон
 
 
Маргарита Саксонська
 
 
Йоганн V Саксен-Лауенбурзький
 
Доротея Бранденбурзька
 
Генріх IV Брауншвейг-Люнебурзький
 
Катерина Померанська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Фредерік I
 
 
 
 
 
 
Анна Бранденбурзька
 
 
 
 
 
 
Магнус I
 
 
 
 
 
 
Катерина Брауншвейг-Вольфенбюттельська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Крістіан III
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Доротея Саксен-Лауенбурзька
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Анна
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ПриміткиРедагувати

  1. а б в г д Саксонські біографії. Курфюрстіна Анна [1] (нім.)
  2. а б Rolf Naumann: Anna. In: Neue Deutsche Biographie. Band 1, Duncker & Humblot, Berlin 1953, ISBN 3-428-00182-6, стор. 302 [2] (нім.)
  3. а б August von Kluckhohn: August (Kurfürst von Sachsen). In: Allgemeine Deutsche Biographie. Band 1, Duncker & Humblot, Leipzig 1875, стор. 674–680. [3] (нім.)
  4. ЭСБЕ/Анна, курфюрстина саксонская [4] (рос.)
  5. Фрайберзький собор [5] (англ.)

ЛітератураРедагувати

  • August Victor Richard: Der kurfürstlich sächsische Kanzler Nicolaus Krell. Kuntze, Dresden 1859.
  • Carl von Weber: Anna, Churfürstin von Sachsen. Tauchniz, Leipzig 1865.
  • Otto Posse: Die Wettiner. Giesecke & Devrient, Leipzig 1897.
  • Konrad Sturmhoefel: Kurfürstin Anna von Sachsen. Ein politisches und sittengeschichtliches Lebensbild aus dem XVI. Jahrhundert. Haberland, Leipzig 1905.
  • Otto Eduard Schmidt: Kursächsische Streifzüge. Grunow, Leipzig 1913.
  • Thomas Klein: Der Kampf um die zweite Reformation in Kursachsen 1586-1591. (= Mitteldeutsche Forschungen, Bd. 25), Böhlau, Köln/Graz 1962.
  • Hellmut Räuber: Gartenkunst und Landschaftsgestaltung. In: Die Union. 4. Juni 1994.
  • Reinhard Delau: Aus der Geschichte des Ostrageheges (3): Aufblühen und Niedergang des Ostraer Kammergutes. In: SZ 1. November 1995.
  • Heide Inhetveen: Agrarpionierinnen. Frauen als Trägerinnen des landwirtschaftlichen Fortschritts. In: Hermann Heidrich (Hrsg.): Frauenwelten. Arbeit, * Leben, Politik und Perspektiven auf dem Land. Verl. Fränkisches Freilandmuseum, Bad Windsheim 1999, S. 13–26, darin S. 15f. ISBN 3-926834-41-2.
  • Katrin Keller: Kurfürstin Anna von Sachsen. Von Möglichkeiten und Grenzen einer „Landesmutter“. In: Jan Hirschbiegel, Werner Paravicini (Hrsg.): Das Frauenzimmer. Die Frau bei Hofe in Spätmittelalter und Früher Neuzeit. Thorbecke, Stuttgart 2000, ISBN 3-7995-4511-5 (Residenzforschung Bd. 11).
  • Katrin Keller: Kurfürstin Anna von Sachsen (1532–1585), Pustet, Regensburg 2010. ISBN 978-3-7917-2270-2.
  • Ursula Schlude: Die Hofhalterin. Kurfürstin Anna von Sachsen 1532 – 1585. WDR-Sendereihe Frauen der Renaissance, WDR 2000, 15 min.
  • Ursula Schlude, Heide Inhetveen, Albrecht Hoch: Von den Geschäften der Fürstin. In: Forschung (Magazin der DFG), 2(2005), S. 22–24.
  • Hans-Joachim Böttcher: Anna Prinzessin von Sachsen (1544-1577) – Eine Lebenstragödie, Dresdner Buchverlag, Dresden 2013, ISBN 978-3-941757-39-4.
  • Jette Anders: 33 Alchemistinnen. Die verborgene Seite einer alten Wissenschaft. Vergangenheitsverlag, Berlin 2016, ISBN 978-3-86408-204-7.
  • Hans-Joachim Böttcher: Wenig und bös war die Zeit meines Lebens – Anna von Sachsen (1567-1613), Dresdner Buchverlag, Dresden 2016, ISBN 978-3-941757-70-7.
  • Hans-Joachim Böttcher: Elisabeth von Sachsen und Johann Kasimir von der Pfalz – Ein Ehe- und Religionskonflikt, Dresdner Buchverlag, Dresden 2018, ISBN 978-3-946906-06-3.

ПосиланняРедагувати