Анна Бургундська, герцогиня Бедфорд
А́нна Бургу́ндська (фр. Anne de Bourgogne; 30 вересня 1404 — 13 листопада 1432) — дочка Іоанна Безстрашного та Маргарити Баварської, дружина Джона Ланкастерського, герцога Бедфорда з бургундської гілки династії Валуа[ru].
Анна Бургундська, герцогиня Бедфорд | |
Народження: |
30 вересня 1404 Аррас |
---|---|
Смерть: |
14 листопада 1432 (28 років) Tour Jean-sans-Peurd, II округ Парижа, Париж, Французьке королівство |
Причина смерті: | післяпологові ускладнення |
Рід: | бургундська гілка династії Валуаd |
Батько: | Жан Безстрашний |
Мати: | Маргарита Баварська |
Шлюб: | Джон, 1-й герцог Бедфорд |
Діти: | stillborn child Plantagenetd[1] |
Шлюб
ред.У червні 1423 року в Труа, згідно з однією з умов Ам'єнського договору[en] Столітньої війни, Анна вийшла заміж за Джона Ланкастера, 1-го герцога Бедфорда, сина короля Англії Генріха IV[2]. Шлюб мав зміцнити стосунки між Англією та братом Анни, Філіпом Добрим, герцогом Бургундії[3]. Цей союз був життєво важливим для підтримки успіхів англійців у Франції, оскільки 1422 року Джона призначено регентом Франції на час малоліття його племінника, короля Англії Генріха VI, якому було сім місяців на час смерті його батька 31 серпня 1422 року[4]. Ворожість між Бургундією та будинком Валуа (який став причиною війни арманьяків і бургіньйонів) була однією з головних причин втрат, зазнаних французами від рук англійців.
Смерть та спадщина
ред.Джон та Анна були щасливими в шлюбі. Їхній союз залишився бездітним. Анна померла 13 листопада 1432 року в Парижі, у вежі Бурбонів поруч із Лувром. Похована в селестинському монастирі, а її серце поміщено до монастиря августинців[5]. Могила, яку спроєктував Гійом Влутеном, за словами одного історика, «входить до числа найважливіших паризьких ефігій[ru] першої половини XV століття»[6]. З початкового похоронного пам'ятника в селестинському монастирі (зруйнованого 1849 року) збереглися дві частини: гізант (лежача статуя), що перебуває в Луврі, і плевент (жалобна статуя) в Музеї Середньовіччя в Парижі. Кістки, знайдені під час археологічних розкопок селестинського монастиря 1847 року, завдяки табличці з її ім'ям ідентифіковано як останки Анни. 1853 року останки перевезено до Діжонського собору в Діжоні і поховано в могилі її дідуся.
Смерть Анни знаменувала початок однієї з двох трагічних тенденцій в історії Ланкастерів. Наступного року Джон одружився з Жакеттою Люксембурзькою, але через цей шлюб зіткнувся з протидією брата Анни, герцога Бургундського Філіпа Доброго, з різних політичних причин. Відтоді відносини між ними стали прохолодними, кульмінацією чого стали мирні переговори 1435 року між Бургундією і Карлом VII, вигнаним королем Франції. Пізніше того ж року Генріху VI надіслано листа, який формально розриває їх союз[7].
Генеалогія
ред.Примітки
ред.- ↑ Lundy D. R. The Peerage
- ↑ Griffiths, 2005, с. 26.
- ↑ Neillands, 2001, с. 231.
- ↑ Weir, 1996, с. 73.
- ↑ Tuetey, 1881, с. 289—290.
- ↑ Smith, 1984, с. 39.
- ↑ Weir, 1996, с. 84.
Література
ред.- Tuetey, Alexandre. Journal d'un bourgeois de Paris, 1405-1449, publié d'après les manuscrits de Rome et de Paris. — Paris : H. Champion, 1881. — С. 289–290.
- Chipps Smith, Jeffrey. The Tomb of Anne of Burgundy, Duchess of Bedford, in the Musée du Louvre // Gesta : journal. — 1984. — Vol. 23, no. 01. — P. 39—50.
- Griffiths, R. A. The Reign of King Henry VI. — The History Press[en], 2005. — ISBN 0-7509-3777-7.
- Neillands, Robin. The Hundred Years War. — Routledge, 2001. — ISBN 0-415-26131-7.
- Weir, Alison. The Wars of the Roses: Lancaster and York. — London : Ballantine Books[en], 1996. — ISBN 978-0345404336.