Вікіпедія

Анна Іваненко

українська художниця-ілюстраторка та дизайнерка

Анна Іваненко — українська художниця-ілюстраторка та дизайнерка.

Анна Іваненко
Народження
м. Київ
Національність українка
Країна Україна Україна
Жанр графіка
Навчання Видавничо-поліграфічний інститут НТУУ «КПІ»
Напрямок ілюстрація та дизайн
Сайт behance.net/anaivan
Q:  Анна Іваненко у Вікіцитатах
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Іваненко.

Життєпис ред.

Анна Іваненко народилася в Києві. Після закінчення загальноосвітньої школи навчалася у видавничо-поліграфічному інституті НТУУ «КПІ» на кафедрі графіки, потім в 2015 році закінчила Британську вищу школу дизайну в Москві на курсі Віктора Меламеда. Викладає у школі «Projector» на курсі ілюстрації. Разом з художницею-ілюстраторкою Євгенією Полосіною заснувала візуальну шовкографську студію «Сері/граф», а також фестиваль ручного друку «Принт Фест_/100»[1].

Творчість ред.

Анна Іваненко у своїй діяльності зосереджена на сучасній графіці, працює в різних техніках. Художниця регулярно організовує освітні події, пов'язані з вивченням технік естампу. Співпрацює з видавництвами «Книголав», «Ранок», КСД, «Pabulum», «Видавництво», «Родовід». 2017 року проілюструвала курс літературної творчості Тані Стус «Письмонавтика» («Pabulum») та «Довіряй, але перевіряй. Медіаграмотність в українському суспільстві», 2018 року — повість Аліни Штефан «Літо довжиною в ДНК» («Ранок»), а в 2020 році книжки «Історія з вузликами» Л'юїса Керрола. Також підготувала плакати для проєкту Олега Нестерова «З життя планет», постери для книгарні «Є». У ході повномасштабного російського вторгнення в Україну разом з Женею Полосіною створюють комікси, що документують події в Україні. Комікси публікують в американському журналі Hyperallergic, у канадській газеті The Globe, а також у бразильському журналі Morel[2][3][4].

Нагороди ред.

  • «Золото» у категорії «Комерційна ілюстрація» європейського конкурсу IJungle 2020 Illustration Awards за серію робіт для освітнього онлайн-проєкту[5].
  • переможниця 56-тої Болонської виставки ілюстраторів в рамках Болонського ярмарку дитячої книги (Bologna Children's Book Fair, 2021)[6].

Посилання ред.

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Анна Іваненко

Примітки ред.

  1. ↑ 50 сучасних українських ілюстраторів. https://platfor.ma (укр.). Процитовано 20 жовтня 2022.
  2. ↑ Харченко, Ольга (29 квітня 2022). «Зараз час слухати українців». Дизайнерка й ілюстраторка Анна ІВАНЕНКО – про те, як тримає свій культурно-інформаційний фронт. День (укр.). Процитовано 20 жовтня 2022.
  3. ↑ В ОБЛАСНІЙ БІБЛІОТЕЦІ ВЧИЛИ, ЯК ПРАВИЛЬНО ФІЛЬТРУВАТИ ПОТІК ІНФОРМАЦІЇ. Центральний (укр.). 1 листопада 2017. Процитовано 20 жовтня 2022.
  4. ↑ Горлач, Поліна (10 квітня 2022). Комікс українських ілюстраторок надрукувала канадська газета The Globe and Mail. Суспільне Культура (укр.). Процитовано 20 жовтня 2022.
  5. ↑ УКРАЇНСЬКІ ІЛЮСТРАТОРКИ ОТРИМАЛИ ДВА «ЗОЛОТА» НА ЄВРОПЕЙСЬКОМУ КОНКУРСІ. Твоє місто (укр.). 26 січня 2021. Процитовано 20 жовтня 2022.
  6. ↑ Дві українські ілюстраторки перемогли на виставці у Болоньї. Читомо (укр.). 21 січня 2022. Процитовано 20 жовтня 2022.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Анна_Іваненко&oldid=42288978