Андріївка (Коростенський район)

село в Україні, в Олевській міській громаді Коростенського району Житомирської області

Андрі́ївка — село в Україні, в Олевській міській територіальній громаді Коростенського району Житомирської області. До 1939 року — колонія. Кількість населення становить 219 осіб (2001). У 1923—54 роках — адміністративний центр однойменної сільської ради.

село Андріївка
Країна Україна Україна
Область Житомирська область
Район Коростенський район
Громада Олевська міська громада
Код КАТОТТГ UA18060190050052471
Облікова картка Андріївка 
Основні дані
Засноване 1445
Населення 219 (2001)
Площа 0,87 км²
Густота населення 251,72 осіб/км²
Поштовий індекс 11062[1]
Географічні дані
Географічні координати 51°18′33″ пн. ш. 27°42′00″ сх. д. / 51.30917° пн. ш. 27.70000° сх. д. / 51.30917; 27.70000Координати: 51°18′33″ пн. ш. 27°42′00″ сх. д. / 51.30917° пн. ш. 27.70000° сх. д. / 51.30917; 27.70000
Середня висота
над рівнем моря
187 м
Місцева влада
Адреса ради вул. Володимирська, 2, м. Олевськ, Коростенський р-н, Житомирська обл., 11001
Карта
Андріївка. Карта розташування: Україна
Андріївка
Андріївка
Андріївка. Карта розташування: Житомирська область
Андріївка
Андріївка
Мапа
Мапа

Населення ред.

Відповідно до результатів перепису населення Російської імперії 1897 року, загальна кількість мешканців становила 649 осіб, з них: римокатоликів — 120, протестантів — 507, чоловіків — 317, жінок — 332[2].

В кінці 19 століття в селі налічувалося 80 дворів та 393 жителі[3], у 1906 році — 99 дворів та 530 мешканців[4], в 1910 році — 510 осіб[5].

Кількість населення, станом на 1923 рік, становила 635 осіб, кількість дворів — 117[6].

Відповідно до результатів перепису населення СРСР, кількість населення, станом на 12 січня 1989 року, становила 290 осіб.

Станом на 5 грудня 2001 року, відповідно до перепису населення України, кількість мешканців села становила 219 осіб[7].

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[8]:

Мова Відсоток
українська 99,54 %
білоруська 0,46 %

Історія ред.

Лютеранське поселення Андріївка-Сущанська (Андріївка Друга, Андріївка-Ольгинка) на орендованих землях, із перевагою населення німецької національности, лютеранська парафія — Емільчин; мало дім молитви та школу[5].

В кінці 19 століття — село Юрівської волості Овруцького повіту, за 88 верст від Овруча[3].

В 1906 році — колонія Юрівської волості (4-го стану) Овруцького повіту Волинської губернії. Відстань до повітового центру, м. Овруч, становила 90 верст, до волосної управи в містечку Олевськ — 15 верст. Найближче поштово-телеграфне відділення розташовувалось в Олевську[4].

У 1923 році увійшла до складу новоствореної Андріївської сільської ради, котра, від 7 березня 1923 року, стала частиною новоутвореного Олевського району; адміністративний центр ради. Відстань до районного центру, міст. Олевськ, становила 9 верст[6]. Від 1939 року — село. 11 серпня 1954 року, внаслідок ліквідації Андріївської сільської ради, включене до складу Сущанської сільської ради Олевського району Житомирської області[9].

23 липня 1991 року, відповідно до постанови Кабінету Міністрів Української РСР № 106 «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР…», село віднесене до зони гарантованого добровільного відселення (третя зона) внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС[10].

11 серпня 2016 року увійшло до складу новоствореної Олевської міської територіальної громади Олевського району Житомирської області[11]. Від 19 липня 2020 року, разом з громадою, в складі новоствореного Коростенського району Житомирської області[12].

Примітки ред.

  1. Поштові індекси та відділення поштового зв’язку України. Архів оригіналу за 18 листопада 2019. Процитовано 15 січня 2020.
  2. Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий, по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. (російська) . Санкт-Петербург : типография "Общественная польза" : паровая типо-литография Н. Л. Ныркина, 1905. с. 17. Процитовано 6 серпня 2022.
  3. а б Andrzejówka (7) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1900. — Т. XV, cz. 1. — S. 30. (пол.)
  4. а б Список населених місць Волинської губернії. Житомир:Волинська губернська типографія.1906 (PDF). Інститут історії України НАН України (російська) . с. 160. Архів оригіналу (PDF) за 14 грудня 2017. Процитовано 28 березня 2022.
  5. а б Німці Росії. Населені пункти та місця поселень. Енциклопедичний словник. М.:«ЭРН», 2006 (PDF) (російська) . с. 33. Архів оригіналу (PDF) за 23 січня 2022. Процитовано 23 лютого 2021.
  6. а б Матеріали з адміністративно-територіального поділу Волинської губернії 1923 року (PDF). http://history.org.ua/ (російська) . Житомир. 1923. с. 112. Архів оригіналу (PDF) за 5 жовтня 2021. Процитовано 28 березня 2022.
  7. Населення Житомирської області. pop-stat.mashke.org. Архів оригіналу за 4 вересня 2021 року. Процитовано 27 березня 2022.
  8. Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 7 листопада 2019.
  9. Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795-2006 роки (PDF). с. 190. Архів оригіналу (PDF) за 12 липня 2017. Процитовано 13 лютого 2021.
  10. Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи». Офіційний портал Верховної Ради України. Процитовано 26 січня 2023.
  11. Перелік актів, за якими проведені зміни в адміністративно-територіальному устрої України. Офіційний портал Верховної Ради України. Архів оригіналу за 17 квітня 2021. Процитовано 27 грудня 2020.
  12. Про утворення та ліквідацію районів. Голос України. Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 27 березня 2022.

Посилання ред.