Андрієвський Степан Семенович

Степан Семенович Андрієвський
Ім'я при народженні Прокопович
Народився 1760(1760)
с. Салтикова Дівиця, тепер Куликівського р-ну Чернігівської обл.
Помер 19 грудня 1818(1818-12-19)
Астрахань
Громадянство Російська імперія
Діяльність лікар
Відомий завдяки штаб-лікар, організатор і реформатор медичної справи в Росії, астраханський цивільний губернатор
Alma mater Києво-Могилянська академія (1659—1817)
У шлюбі з Анастасія Іванівна Андрієвська (уроджена Волькевичева)
Нагороди Імператорський орден Святого Рівноапостольного князя Володимира, Орден Святої Анни

Степа́н Семе́нович Андріє́вський (Прокопович)  (1760, с. Салтикова Дівиця, тепер Куликівського р-ну Чернігівської обл. — 19 грудня 1818, м. Астрахань, тепер Російська Федерація) — лікар, вчений, державний діяч. Вперше в Російській імперії описав інфекційну хворобу сибірку, ввів термін «сибирская язва», який є визнаним лише в Росії, в світі хворобу називають «антракс». Був організатором i реформатором медичної справи в Росії

ЖиттєписРедагувати

Народився в родині священика Семена Прокоповича. Уже в дитинстві перейшов на прізвище мaтepi. У 1770-х pp. навчався у Києво-Могилянській академії. У 1778 р. вступив до Кронштадтської госпітальної школи, а потім перейшов до Санкт-Петербурзької сухопутної госпітальної школи, яку закінчив у 1780 р. у званні підлікаря.

З 1781 р. служив у Чернігівському легкокінному полку. У 1783 р. склав лікарський іспит i залишився прозектором при кафедpі професора М. Тереховського в Санкт-Петербурзькому медико-xipypгічному училищі. Через хворобу виїхав до Чернігова, де працював лікарем. Склав один із перших в Україні медико-топографічних oписів — «Обсервация (медико-топографические наблюдения) в Черниговской губернии» (1783). Повернувшись у 1786 р. до Санкт-Петербурга, недовго працював у Генеральному сухопутному госпіталі.

За дорученням Сенату вивчав спалах невідомої хвороби в Челябінському повіті Єкатеринбурзької провінції Уфимського намісництва, назвав захворювання «сибірською виразкою», у 1788 році довів її зоонозну інфекційну природу, встановив однаковість хвороби у тварин і людей, можливість її передачі від хворої тварини до людини, провівши на собі героїчний експеримент самозараження цією небезпечною хворобою.

3 1789 р. працював лікарем і викладачем анатомії, хірургії й «зовнішніх хвороб» Санкт-Петербурзької сухопутної госпітальної школи. Опублікував низку наукових праць: «О раке», «О костных опухолях», «О глистах», «О нагноении костей черепа», «О происхождении заразительной болезни» та iн.

У 1792 р. одержав призначення до Державної медичної колегії. До 1799 р. був першим i єдиним її постійним штатним членом. За цей час зробив вагомий внесок в управління медичною справою: склав «Инструкцию физикату» (1793). Разом з Ніконом Карпінським[ru] розробив положення «Об устройстве врачебных управ», перші нормативні документи губернських медичних закладів — «Об устройстве больниц по губерниям» i «О штате и содержании больницы на 50 кроватей» (обидві — 1797), проект реорганізації Державної медичної колегії (1799), інструкції з санітарно-гігієнічного нагляду; вжив заходів для впорядкування роботи медичних ботанічних городів, у результаті чого в Росії почали виробляти ліки з власних лікарських рослин .

Активний учасник реформи вищої медичної оcвіти в Pociї. На підставі власного досвіду та праць учених-медиків, вихідців з України — М. Тереховського, Нікона Карпинського, О. Шумлянського, Н. Амбодика-Максимовича, Д. Самойловича, О. Масловського — підготував разом з Я. Саполовичем «Предварительное постановление о должностях учащих и учащихся» (1795), яке лягло в основу першого положення про медико-xipypгічні академії, створення яких ініціював Андрієвський.

Здійснював нагляд за будівництвом та обладнанням Санкт-Петербурзької медико-xipypгічної академії, був її першим директором (18041808). Степан Андрієвський один із ініціаторів ідеї створення медико-хірургічної академії в Києві, де у 1802 р. було засновано медичний клас.

У 1808 році С. С. Андрієвському було присвоєно чин дійсного статського радника, після чого настала служба в Міністерстві фінансів, потім обіймав посади віце-губернаторів Гродненської та Київської губерній.

Протягом останніх семи років життя обіймав посаду астраханського цивільного губернатора. Багато уваги приділяв благоустрою містa, його санітарному стану, боротьбі з інфекційними хворобами, охороні здоров'я дітей.

Помер Андрієвський 19 грудня 1818 р. Похований в м. Астрахані.

НагородиРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
  • Києво-Могилянська академія в іменах, XVII—XVIII cт.: Енцикл. вид. / Упоряд. З. І. Хижняк; За ред. В. С. Брюховецького. — К.: Вид. дім «КМ Академія», 2001. — С. 36—37. 
  • Палкин Б. Н. Русские госпитальные школы XVIII века и их воспитанники. — М., 1959.
  • Палкин Б. Н., Андреевский С. С. (1760—1818). — М., 1986.
  • Оборин Н. А. Вклад воспитанников… академии в развитие отечественной медицины. В кн.: Очерки истории… медицинского образования… на Украине. — К., 1965. 
  • Андреевский Степан Семенович // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона: в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб., 1890—1907.
  • Матовский, И. М. Челябинские страницы жизни Степана Андреевского / И. М. Матовский // Челябинск неизвестный: краевед. сб. / сост. В. С. Боже. — Челябинск, 1998. — Вып. 2. — С. 425—427.
  • Борисов, В. Г. Андреевский Степан Семенович : 210 лет медицинскому подвигу / В. Г. Борисов // Календарь знаменательных и памятных дат. Челябинская область, 1998 / сост. И. Н. Пережогина. — Челябинск, 1998. — С. 90-91.
  • Матовский, И. М. Научный и гражданский подвиг Андреевского Степана Семеновича на Южно-Уральской земле / И. М. Матовский // Выдающиеся представители научной, общественной и духовной жизни Урала: материалы IV регион. науч. конф., посвящ. 80- и 70-летию образования Урал. и Челяб. областей (15 — 16 янв. 2004 г.) / ЧГАКИ; сост. Н. А. Ваганова. — Челябинск, 2004. — С. 37-38. 
  • Шуляк, Е. В. История здравоохранения Южного Урала в персоналиях / Е. В. Шуляк // Челябинск в прошлом и настоящем: материалы III регион. науч. краевед. конф., 13 сент. 2006 г. / сост.: Н. А. Ваганова, Т. Ф. Берестова, Н. С. Рассказова; Челяб. обл. краевед. музей, Челяб. гос. акад. культуры и искусств. — Челябинск, 2006. — С. 205—212.
  • Лекарство от сибирской язвы было изобретено в Челябинске // 100 интересных фактов о Челябинской области / сост. А. Первухин. — Челябинск, 2013. — С. 124—125. 

ПосиланняРедагувати