Анджейовський Антон Лукіянович

Антон Лукія́нович Анджейо́вський, власне Анто́ній Анджейовський (Андрієвський, Андржейовський; серпень 1785, Варковичі — 12 / 24 грудня 1868, Ставище) — природознавець польського походження, який працював в Україні. Ботанік, зоолог, професор, письменник. Псевдонім — Старий Детюк — походив від родинного прізвиська. Учень Вілібальда Бессера.

Антон Лукіянович Анджейовський
пол. Antoni Andrzejowski
Народився	1785[…] або 1784 Варковичі, Дубенський район, Рівненська область, Україна
Помер	12 грудня 1868(1868-12-12) або 1868 Ставище, Таращанський повіт, Київська губернія, Російська імперія
Поховання	Ставище
Місце проживання	Республіка Польща
Країна	Україна
Національність	поляк
Діяльність	ботанік, натураліст, зоолог, геолог
Alma mater	Віленський університет
Галузь	ботаніка, зоологія
Заклад	Імператорський університет Святого Володимира
Науковий керівник	Вілібальд Бессер, Францішек Шайдт
Вчителі	Бессер Вілібальд
Анджейовський Антон Лукіянович у Вікісховищі

Біографічні відомості

Народився у збіднілій шляхетській родині Волинської губернії (тепер Дубенського району Рівненської області). Батько Лукаш — касир банку Антонія Прота Потоцького, мати з Собінських. Виховувався при дворах каштелянової Бержиньської в Людвіполі, воєводи Вавельського в Тучині, де батько був маршалком двору.

Навчання розпочав у Корці, продовжив у Тучині під керівництвом професора Краківської академії Франц. Шоповіча, деякий час ходив до шкіл у Межирічі Корецькім. З 1801 року, за сприяння графа Олександра Ходкевича, навчався малярству (в Олешкевича), природничим наукам, ботаніці (вчитель Єнджей Сьнядецкі, опікувався ним) у Вільнюсі. Після короткого перебування в Ходкевичів у Пекалові почав навчатись у Вищій Волинській гімназії в Крем'янці (вчителі: Вілібальд Бессер, Францішек Шайдт). У 1809 році був гувернером дітей Гадомського у Завадинцях.

Закінчив Віленський університет. З 1818 року викладач ботаніки і зоології Вищої Волинської гімназії, з 1819 — Кременецького ліцею, тут також завідувач кафедри зоології та ботаніки. З 1834 року — ад'юнкт кафедри зоології Київського університету і професор Ніжинського ліцею Безбородька з 1839 року. У відставку вийшов близько 1856 року.

Після виходу у відставку у 1841 році жив у Житомирі, Немирові (у маєтках Болеслава Потоцького) та Білій Церкві, де брав участь у насадженні садів.

В 1848–1868 роках проживав у Ставищах. Листувався з президентом Французької академії наук, ботаніком Жозефом Декеном, направляючи зразки насіння рослин з України до Саду рослин у Парижі, просячи допомогти ідентифікувати рідкісні рослини та дати їм назви.

Заклав Ставищенський парк, який зберігся до нашого часу, хоч і не в початковому стані. Парк включено до енциклопедичного видання «Зводу пам'яток історії та культури України» як пам'ятку садово-паркової архітектури.

Помер 12 грудня 1868 року у Ставищах, похований на місцевому кладовищі (Що Анджейовський робив у Ставищі).

Наукова діяльність

Праці присвячені вивченню флори південно-західної частини України (між Бугом і Дністром, від Збруча до Чорного моря) та колишньої Подільської губернії.

Займався також систематикою і морфологією хрестоцвітих. Вивчав флору та фауну Литви і України. Склав гербарій 10 000 видів рослин, з них 1 366 передано Київському національному університету імені Тараса Шевченка. Описав близько 100 видів і різновидностей української флори, з них близько 30 пріоритетних видів та форм. Результати вивчення родини Хрестоцвіті увійшли у «Prodromus» Декандоля.

Основоположник палеонтологічних досліджень в Україні. Польові експедиції присвячені збору та обробці переважно міоценової фауни і флори та мінералів і гірських порід території колишніх Подільської, Катеринославської та Херсонської губерній, а також вивченню геологічної будови західних частини України. Геологічний опис Волині та Поділля на початку XIX століття та палеонтологічне визначення зберегли у ряді випадків його авторство й досі.

З 1841 року займався садівництвом (акліматизацією рослин). Член Московського товариства дослідників природи, товариства сільського господарства Південної Росії (Одеса), російського товариства любителів садівництва та ряду інших науковий товариств.

Праці

Автор автобіографічної повісті (1861–1862) і історичних повістей:

• «Сини Владислава Германа»;
• «Добислав»;
• «Грамоти старого Детюка про Волинь».

Літературні твори у 4-х томах вийшли польською мовою (Вільно, 1861–1862).

Вшанування пам'яті

На честь Антона Анджейовського названа гвоздика Анджейовського (Dianthus andrzejowskianus Kulcz.).

29 вересня 2018 року у католицькому кварталі центрального кладовища смт Ставище відбулася свята служба (меса) з освяченням символічного гробу-меморіалу Антонію Анджейовському (арх. Петро Пшевлоцький та Олександр Вартилецький, м. Богуслав).

У місті Житомир є провулок Антона Анджейовського.

Гроб-меморіал ботаніку Антонію Анджейовському (1785—1868) у католицькому кварталі центрального кладовища смт Ставище, освячений 29.09.2018

Джерела

• Анджейовський (Andrzejowski) Антоній // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.. Словникова частина. — Т. 1. — С. 44.
• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
• Ханас В., Чернихівський Г. Анджейовський Антон Лукіянович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 37. — ISBN 966-528-197-6.
• Danilewiczowa M. Andrzejowski Antoni (1785—1868) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków — Łódź — Poznań — Wilno — Zakopane: Nakładem Polskiej Akademji Umiejętności, Skład Główny w Księgarniach Gebethnera i Wolffa, 1935. — Т. 1, zeszyt 1. — S. 111—112; Reprint. Kraków : Zakład Narodowy im. Ossolińskich, 1989. — ISBN 8304034840. (пол.)
• Антоній Анджейовський: Талан і таланти відомого натураліста. К., 2018.