Вікіпедія

Андрій Рубльов

московитський художник-іконописець, чернець
Частина інформації в цій статті застаріла. Ви можете допомогти, оновивши її. Можливо, сторінка обговорення містить зауваження щодо потрібних змін. (жовтень 2017)
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Рубльов.

Андрі́й Рубльо́в (рос. Андрей Рублёв; 1360?, Московське князівство/Великий Новгород — 17 жовтня 1428, Москва, Московське князівство[6]) — середньовічний московський художник-іконописець, чернець. Мистецтво Рубльова, який мав величезну кількість учнів, вважається найвищим досягненням московського живопису XV століття. Деякі дослідники вважають, що це — маляр Андрій Русин[7][a], автор поліхромії каплиці Святої Трійці на Люблінському замку.

Андрій Рубльов
рос. Андрей Рублёв
Народився 1360-ті[4]
Велике князівство Московське
Помер 29 січня 1430(1430-01-29)[1][2][3]
Андроніков монастирd, Таганський, Центральний адміністративний округ Москви, Москва, Велике князівство Московське[5]
·чума
Поховання Андроніков монастирd
Країна  Велике князівство Московське
Діяльність художник, іконописець, ілюстратор рукописів
Вчителі Феофан Грек
Жанр іконопис і мініатюра
Magnum opus Трійця, Спас Вседержитель[d] і Архангел Михаїл[d]
Конфесія православ'я
Сайт andrey-rublev.ru
«Трійця» Рубльова
«Звенигородський Спас»
«Апостол Павло»

Біографія ред.

Маловідомі факти з життя Андрія Рубльова, які зустрічаються переважно в літописах та літературних працях сучасних художників, свідчать, що він народився десь в 1360 або 1370 році. Можливо, походив з Волині[8]. Ще юнаком став ченцем Троїце-Сергієвого монастиря (пізніше лаври), де вивчав філософські праці прогресивних мислителів того часу — засновника монастиря Сергія Радонезького та його учнів. Пізніше проживав у Спасо-Андроніковському монастирі, заснованому Андроніком, послідовником Сергія Радонезького в передмісті Москви (нині музей Андрія Рубльова).

Етапи дослідження ред.

За переказами, Андрій Рубльов був спокійним і покірним ченцем. Його життя проходило в молитвах, роздумах і мистецтві зображення святих образів. Єдина точна дата з його біографії — це дата смерті. Вона була вирізьблена на надгробній плиті й вчасно скопійована в XX столітті. Честь віднайдення поховання належить відомому російському архітектору-реставратору Петрові Барановському.

Попри те, що за життя Рубльов користувався неабиякою повагою, після смерті, з роками, його авторитет поступово почав слабнути. До XX століття ніхто не знав напевно, які саме роботи належать пензлю ченця-художника.

Співпраця з Феофаном Греком ред.

Найвірогідніше, що свої перші кроки у малярському мистецтві Андрій Рубльов здобував під опікою відомого константинопольського живописця Феофана Грека та його учнів. Вже в 1405 році разом із Феофаном Греком та старцем Прохором розписав Благовіщенський собор Московського Кремля. На жаль до нашого часу збереглись лише два яруси іконостасу. Дослідники запевняють, що Рубльову належать сім ікон святкового ряду: «Благовіщення», «Хрещення», «Різдво Христове», «Стрітення», «Преображення», «Воскресіння Лазаря» та «Вхід до Єрусалиму». Ці роботи свідчать про неабиякий талант майстра та слідування візантійським традиціям. Від робіт інших майстрів ці ікони відрізняються м'якістю, гармонійністю й таємничою одухотвореністю.

Успенський собор міста Володимир ред.

Друга згадка в літописі про мистецтво Андрія Рубльова датується 1408 роком. В цей час він працює разом зі своїм товаришем Данилом Чорним над фресками Успенського собору в місті Владимирі. Аналіз стилю фресок допоміг вченим визначити коло творів, виконаних безпосередньо Рубльовим. Особливістю його робіт в цьому соборі є повний відхід від візантійської традиції і створення нового московітського стилю розпису. Найзначущою із фресок Рубльова в Успенському соборі є композиція «Страшний суд», де традиційно грізна сцена перетворилася в світле свято торжества справедливості. За майстерністю виконання найвиразнішими є образи Христа, Івана Предтечі та апостола Павла.

Приблизно в той час Рубльов створює ще одну визначну ікону — копію з уславленого візантійського образу «Володимирської Богоматері». В тонкому образі Діви Марії зображена краса материнської любові та смуток в передчутті трагічної долі Сина. Роботи Андрія Рубльова у Володимирі свідчать, що на той момент він був вже досконалим майстром, який очолював створену ним школу живопису.

«Звенигородський чин» ред.

1410 рік у творчості Рубльова знаменується створенням трьох ікон так званого «Звенигородського чину» (названого так умовно, по місцю, де вони були знайдені): «Спас», «Архангел Михаїл» та «Апостол Павло». Найвизначніша з них ікона «Звенигородський Спас». Своєрідне обличчя Христа зосереджене, його погляд прямий, задумливо-пронизливий. В зображених рисах вгадується новий етап рубльовського розпису, виказуючи початок золотого віку — розквіту іконопису в Росії. Дослідники вказують на стилістичну схожість Спаса з найуславленішим творінням Рубльова — «Трійцею».[джерело?]

Сьогодні деякі спеціалісти (співробітники Третьяковської галереї та російського Державного науково-дослідного інституту реставрації) не впевнені, що ікони Звенигородського чину писав Андрій Рубльов.[9]

Вважають, що Андрій Рубльов розписував Різдвяний собор у Савино-Сторожевському монастирі під Звенигородом. Незначні фрагменти розпису, що збереглися, і справді наближені до стилю Рубльова.

«Трійці» ред.

1411 року Рублюов створив ікону «Трійця Старозавітна (Вітхозавітна)» — на спомин святого Сергія Радонежського, засновника Троїцького монастиря. Вона призначалася для дерев'яного Троїцького собору монастиря. Тема ікони була взята зі Старого Заповіту — це візит трьох янголів до садиби Авраама і Сарри. У Новому Заповіті образ трьох янголів почав сприйматися як єдність трьох іпостасей Бога — Батька, Сина та Духа.

Повідомлення про створення Рубльовим ікони «Трійця Старозавітна (Вітхозавітна)» стало причиною того, що йому почали приписувати авторство й іншого образу «Трійці» — найвідомішої наразі російської ікони XV сторіччя. Щоправда, це ікона стилістично відрізняється від інших робіт Рубльова і швидше за все належить невідомому автору новогородського походження.

Твори для Троїцького собору ред.

У середині 1420-х Рубльов разом з Данилом Чорним керував розписом Троїцького собору Троїце-Сергієва монастиря. На жаль фрески були втрачені, а в рубльовських іконах того часу зберігся смуток — відчувається вік художника. Найвідоміші з його робіт: «Хрещення», «Архангел Михаїл» та «Апостол Павло». Ці ікони відрізняються глибиною змісту, монументальністю образів, красою силуетів, гармонічною кольоровою гаммою, що нагадує його неперевершену «Трійцю».

Останні роки життя ред.

Останні роки життя провів в Андроніковському монастирі, де займався розписом храму Спаса. З літописних джерел ми дізнаємось, що він також брав безпосередню участь в будівництві цього храму. На жаль останні роботи майстра не збереглися.

Помер 17 жовтня 1428 року в Москві, в Андроніковському монастирі.

Пам'ять про Рубльова ред.

  • 1947 року (у рік 800-річчя Москви) ініціативна група на чолі з академіком І. Е. Грабарем звернулася до уряду з проханням про створення на території монастиря Музею давньоруської живопису. 10 грудня 1947 року Голова Ради Міністрів СРСР Сталін підписав постанову № 3974 про створення в Андроніковом монастирі історико-архітектурного заповідника імені московітського художника Андрія Рубльова,[10] з 1985 року — Центральний музей давньоруської культури і мистецтва імені Андрія Рубльова.
  • 1960 року був оголошений ЮНЕСКО роком російського іконописця Андрія Рубльова у зв'язку з 600-річчям з дня його народження[11], відкриття Музею Андрія Рубльова в Андроніковом монастирі
  • У 1966 році в радянських кінотеатрах з'явилася стрічка «Андрій Рубльов» режисера Андрія Тарковського. Перед прем'єрою цензура сильно перекроїла чорно-білу стрічку й скоротила її на 20 хвилин. Також було змінено і назву з «Страсті за Андрієм» на «Андрій Рубльов».
  • На його честь названо астероїд 2457 Рубльов[12].

Зауваги ред.

  1. ↑ про цього майстра також дивіться → Утевська П., Гарбачов Д. Андрій Русин // Всесвіт. — 1986. — № 7.

Примітки ред.

  1. ↑ а б Find a Grave — 1996.
  2. ↑ а б The Fine Art Archive — 2003.
  3. ↑ а б Schäfer J. Ökumenisches Heiligenlexikon — 1998.
  4. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #118603620 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  5. ↑ http://satucket.com/lectionary/andrey_rublev.htm
  6. ↑ Ульянов О. Г. «Деисус Андреева писма Рублева» из Благовещенского храма Московского Кремля [Архівовано 5 серпня 2012 у Wayback Machine.]
  7. ↑ Смирний Ю. Українські Андрій Рубльов та Данило Чорний були родом з України [Архівовано 9 жовтня 2017 у Wayback Machine.]
  8. ↑ Собор Вишгородської Богородиці - Київська Архиєпархія УГКЦ. ugcc.kiev.ua (укр.). Архів оригіналу за 26 червня 2017. Процитовано 23 червня 2017.
  9. ↑ [ Специалисты не уверены, что иконы Звенигородского чина писал Андрей Рублёв]
  10. ↑ Андроников монастырь. Архів оригіналу за 14 жовтня 2010. Процитовано 24 серпня 2012.
  11. ↑ Ульянов О. Г.«Деисус Андреева писма Рублева» из Благовещенского храма Московского Кремля. К 575-летию преставления преподобного иконописца [Архівовано 5 серпня 2012 у Wayback Machine.]
  12. ↑ Lutz D. Schmadel. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin, Heidelberg : Springer-Verlag, 2003. — 992 (XVI) с. — ISBN 3-540-00238-3.

Джерела ред.

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Андрій Рубльов
 
Commons
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Андрій Рубльов

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Андрій_Рубльов&oldid=39887004