Андрій Наливайко — козацький полковник.

Андрій Наливайко
Військове звання полковник

Життєпис ред.

Мав маєток на Волині, може, був родичем Северина. Служив у війську Лжедмитрія ІІ, перша згадка про нього — листопад 1609 р.: як отаман перебував у Вязьмі в групі Вєлогловського, зі 100 вояками ескортував послів короля Сігізмунда ІІІ до відділів Лжедмітрія. У грудні 1609 Наливайко разом з козацьким отаманом Данилом та Левонтієм, Григорієм і Володимиром напали на Кривандинську[ru] та Польську волості[ru] Володимирського повіту[ru] Замосковного краю[ru] Московського царства і спустошили з десяток поселень[1][2].

У липні 1610 року полк А. Наливайка у складі 30-тисячного корпусу Війська Запорозького взяв участь у знаменитій Клушинській битві.

Найправдоподібніше, перебував серед тих кількох тисяч козаків-запорожців, які перейшли на службу до короля (початок жовтня 1610), водночас підтримували зв'язки з Яном Петром Сапігою; перед 14 січня 1611 здобули штурмом Алєксін. Пізніше його загін став у Сіверщині.

5 липня 1611 року Новогрудський сеймик доручив Адаму Бєліковічу передати лист-подяку Янушу Радзивіллу за участь в придушенні повстання під проводом А. Наливайка, яке захопило також Слуцьк.[3]

25 лютого 1612 року Андрій Наливайко воював біля Боровичів (зараз Новгородська обл. Росії).

В серпні-вересні 1612 брав участь в поході Яна Кароля Ходкевича на Москву. Російські джерела оцінили його військо у 8000 козаків (всього було 5000). Під час повернення після Кірхгольма затримався, хотів рушити на північ; після отримання інформації про похід короля Речі Посполитої наказав козакам чекати, але частина їх розійшлася північною Руссю-Московією, Заволжям. Після невдалої облоги Волочка військо короля повернулось, загін Андрія Наливайка (за оцінками росіян, 4-7 тис.) залишився.

Наприкінці 1612 рушив, спустошуючи край, через околиці Торжка під Устюжну Желєзную, де став табором 23 грудня 1612. Після цього появився під Старіцею, звідки на початку 1613 перейшов до Устріци, Чєрєнскої (околиці Великого Новгорода), висилаючи малі загони вглиб. В березні 1613 знаходився під Калугою, потім ще півроку був в Московії. Наприкінці серпня, під тиском Д. Чєркаского[ru], М. Бутурліна[ru] пішов на захід від Смоленська, на початку жовтня розпочав разом з Хвастовцем марш до Слуцька, але Ян Кароль Ходкевич зміг завернути ці загони на схід. Спустошили Білорусь під час переходу, зупинились в Мстиславському воєводстві. Через труднощі з виживанням почали робити шкоди, Я. К. Ходкевич з половини листопада утримував їх обіцянками виплати грошей, по які звертався до короля; в лютому 1614 уклав домовленість з А. Наливайком та Хвастовцем, обіцяючи 30000 злотих, які частково виплатив. 12 березня Я. К. Ходкевич дав наказ загону А. Наливайка вийти з Мозирського повіту, йти на Низ, додому. А. Наливайко повернувся додому, частина вояків залишилась, взяла участь у виправі Олександра Лі(и)совського в 1614 році.

Брак подальшої інформації дозволяє припустити про його смерть в цім часі.[4]

Примітки ред.

  1. Челобитная крестьян Польской и Кривандинской волостей Владимирского уезда царю Дмитрию Ивановичу с жалобой на ограбивших их волости загонных людей, Наливая и казачьего атамана Данила и с просьбой освободить их от уплаты кормов. Не ранее декабря 1609 г.

    Царю государю и великому князю Дмитрею Ивановичю всеа Русии биют челом и плачютца сироты твои государевы и Володимерского уезда Польские и Кривандинские волости твои государевы дворовщики староста Первушка Федоров во всех государю царю и великому князю Дмитрею Ивановичю всея Русии. Перед Филиповым Заговейном и по силе кресного, государь, целованья приеждяли к нам, сиротам твоим, загонние люди Наливай с товарыщи и с паны и щеркаси и с казаки и в Польскую и в Кривандинскую волость, и жег, государь, тот Наливай четыире деревни и сек, государь, трицать человек, а сорок человек огнем сожгли из денег. И те, государь, людишко огненой пытки померли, животы и статки пограбили и хлеб, государь, потравили весь. А вдруго, государь, приеждяли к нам, сиротам твоим, загоные жо люди, Данило атаман казачей с таварищи да Левонтей да Григорей да Воладимер с паны и с казаки и стояли, государь, у нас у сирот твоих, в Польской волости три недели, и пива, гсоударь, варили и животину, гсоударь, рогатую выибили, а иную, государь, животину (с) собою поимали, убили, гсоударь, в Польской волости и в Кривандинской триста коров, опричь, государь, мелкой животине и хлеб, государь, овсяной и гречишьной побра и достальной хлеб поимали [с] собою и лошадей, государь, у нас взяли в Поле и в Кривандине и веревских (?)деревнях триста пятьдесят лошадей и женишька, государь, наши и детишка на позор имали и возили к себе на стан. А которые, государь, у нас достальные людишка осталися, и те, государь, скитаютца по миру боси и наги и голодни. А ныне, государь, на нас, сиротах, правят твоего государева запасу, семров и масла и яиц и консково корму, овса и сена. И нам, государь, сиротам твоим, твоего государева взяти негде, што, государь, у нас все загоные люди повыиграбили и лошади и хлеб. Милостивый царь, государь и великий князь Дмитрей Иванович всея Руси, не вели (на) нас корму правити, штобыи мы, сиротыи твои вконец погибли, твоей бы царьской лосиной службы не отбыли. Царь-государь, смилуйся!

  2. Riksarkivet / Swedish National Archives (Stockholm). — PEA 141. Архів оригіналу за 12 січня 2021. Процитовано 10 січня 2021. 
  3. Wasilewski T. Radziwiłł Janusz herbu Trąby (1579—1620) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1987. — T. XXX/2, zeszyt 125. — S. 206. (пол.)
  4. Majewski W. Nalewajko Andrzej (zm. po r. 1613)… — S. 489.

Джерела ред.

  • Majewski W. Nalewajko Andrzej (zm. po r. 1613) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1977. — T. XXII/3, zeszyt 94.— S. 488—489. (пол.)