Андрєєв Олександр Федорович (фізик)

Олександр Федорович Андрєєв (10 грудня 1939, Ленінград — 14 березня 2023) — російський фізик-теоретик, академік РАН (1987); член-кореспондент АН СРСР з 1981, доктор фізико-математичних наук. Професор МФТІ з 1979. Почесний член Національної академії наук України[5].

Андрєєв Олександр Федорович
рос. Александр Фёдорович Андреев
Народився 10 грудня 1939(1939-12-10)[1][2]
Ленінград, РРФСР, СРСР[1]
Помер 14 березня 2023(2023-03-14)[3] (83 роки)
Країна  СРСР
 Росія
Діяльність фізик-теоретик, фізик, викладач університету
Alma mater МФТІ
Галузь фізика низьких температур[4], фізика твердого тіла[4] і теоретична фізика
Заклад Інститут фізичних проблем імені П. Л. Капиці РАН
Лейденський університет[2]
Посада віцепрезидент[1]
Вчене звання професор[d], академік АН СРСР[d] і академік Російської академії наук
Науковий ступінь доктор фізико-математичних наук
Науковий керівник Ландау Лев Давидович
Членство Російська академія наук
Академія наук СРСР
Грузинська національна академія наук
Родичі Олександр Грищук
Нагороди
Особ. сторінка kapitza.ras.ru/~andreev/

CMNS: Андрєєв Олександр Федорович у Вікісховищі

Біографія ред.

Віце-президент Російської академії наук (1991—2013). Голова Наукової ради РАН з фізики низьких температур. Член Відділення фізичних наук РАН (академік-секретар Відділення з 2002 по 2008 рр.). Член Президії Російського Пагуошського комітету (2009—2014).

Директор Інституту фізичних проблем ім. П. Л. Капиці РАН (з 1990 по 2017).

Головний редактор «Журналу експериментальної і теоретичної фізики». Головний редактор журналу «Природа».

Закінчив радіофізичний факультет МФТІ (1961).[6] У 1959 успішно здав «теормінімум» Л. Д. Ландау. А. Ф. Андрєєв був останнім студентом, якого Ландау прийняв у свою групу.

Онук — Олександр Грищук, російський шахіст[7].

Напрями досліджень ред.

Основні наукові праці присвячені фізиці низьких температур і фізиці твердого тіла, надпровідності, статистичній фізиці.

Побудував теорію проміжного стану надпровідників. Теоретично передбачив андріївське відбиття — ефект відбиття квазічастинки, що переносить заряд в нормальному металі від границі зі надпровідником (зареєстровано, як наукове відкриття).

Побудував теорію квантових кристалів (спільно з І. М. Ліфшицем), Передбачив явище квантової дифузії, а також квантову адсорбцію домішок на поверхні рідкого гелію та поверхневий другий звук.

Розв'язав загальну задачу про особливості термодинамічних величин в точці фазового переходу I роду. Передбачив явище надкристалізації квантових кристалів і існування хвиль плавлення і кристалізації, відкритих експериментально у твердому гелії.

Співавтор наукового відкриття «Явище квантової дифузії в кристалах» Диплом № 206, 17 листопада 1978 р. (з пріоритетом від 15.01.1969 р.), співавтори Б. Н. Есельсон, І. М. Лівшиць, В. Н. Григорьєв, В. А. Михєєв[8].

Визнання ред.

Статті та книги ред.

Примітки ред.

  1. а б в http://ras.ru/win/db/show_per.asp?P=.id-7.ln-ru.dl-.pr-inf.uk-12
  2. а б Leidse Hoogleraren
  3. Памяти Александра Федоровича Андреева (10.12.1939-14.03.2023)
  4. а б http://ras.ru/win/db/show_per.asp?P=.id-7.ln-ru.dl-.pr-inf.uk-11
  5. Андреєв Олександр Ведорович. Національна академія наук України. Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 9 липня 2021.
  6. valuh, phystech_alumni (11 грудня 2014). Академики РАН - выпускники Физтеха. Физтехи - выпускники МФТИ. Архів оригіналу за 11 липня 2021. Процитовано 14 січня 2018.
  7. Нобелевская премия по шахматам — Спорт — МК. Архів оригіналу за 11 липня 2021. Процитовано 9 липня 2021.
  8. НАУКОВІ ВІДКРИТТЯ УЧЕНИХ УКРАЇНИ, ЗРОБЛЕНІ ЗА ПЕРІОД 1938—1990 рр.(державна реєстрація) Наука та інновації. 2008. Т 4. No 5. С. 47 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 10 липня 2021. Процитовано 10 липня 2021.
  9. Указ Президента Российской Федерации от 4 июня 1999 года № 701 «О награждении государственными наградами Российской Федерации работников Российской академии наук». // Официальный сайт Президента России. Архів оригіналу за 17 грудня 2016. Процитовано 12 серпня 2016.

Посилання ред.