Відкрити головне меню

Іван Васильович Андрюхов (15 жовтня 1914 — 6 січня 2010) — радянський військовик, у роки Другої світової війни — стрілець 147-го гвардійського стрілецького полку 49-ї гвардійської стрілецької дивізії, гвардії червоноармієць. Повний кавалер ордена Слави.

Іван Васильович Андрюхов
Андрюхов Іван Васильович.jpg
Народження 15 жовтня 1914(1914-10-15)
Скоблеве
Смерть 6 січня 2010(2010-01-06) (95 років)
Миколаїв
Громадянство СРСР СРСР
Україна Україна
Приналежність Прапор Радянської армії Радянська армія
Вид збройних сил сухопутні війська
Рід військ піхота
Роки служби 1944—1945
Звання гвардії червоноармієць
Війни / битви Німецько-радянська війна
Нагороди
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна) Медаль «Захиснику Вітчизни»
Ювілейна медаль «60 років визволення України від фашистських загарбників»
Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Слави I ступеня Орден Слави II ступеня Орден Слави III ступеня
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» Медаль «20 років перемоги у ВВВ» Медаль «30 років перемоги у ВВВ»
Медаль «40 років перемоги у ВВВ»
Медаль «За взяття Будапешта»
Медаль «За визволення Белграда»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «70 років Збройних Сил СРСР»
Медаль Жукова
Медаль «50 років перемоги у ВВВ»
Ювілейна медаль «60 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»

ЖиттєписРедагувати

Народився в селі Скоблевому, нині — в межах Новобузького району Миколаївської області, в селянській родині. Українець. У 1927 році закінчив 5 класів школи. У 1929 році разом з родиною переїхав до Миколаєва. Працював такелажником на суднобудівному заводі імені 61 комунара.

З початком німецько-радянської війни, з серпня 1941 по березень 1944 року. перебував на тимчасово окупованій території. До лав РСЧА призваний у квітні 1944 року польовим РВК. Воював на 2-му та 3-му Українських фронтах.

5 жовтня 1944 року на підступах до залізничної станції Панчево (14 км північно-східніше Белграда, Сербія) гвардії червоноармієць І. В. Андрюхов першим піднявся в атаку і повів за собою бійців. Одним з перших увірвався на станцію, де особисто знищив станковий кулемет з обслугою, вбив 1 офіцера і полонив 3 солдатів ворога.

24 грудня 1944 року під час вуличних боїв у місті Бичке (Угорщина) стрілець 8-ї стрілецької роти гвардії червоноармієць І. В. Андрюхов знищив станковий кулемет супротивника разом з обслугою, внаслідок чого рота мала змогу без втрат просунутись вперед. У цьому бою знищив 4 і полонив 6 ворожих солдатів.

Перебуваючи в обороні північно-західніше поселення Кирва (Угорщина) у складі 5-ї стрілецької роти відбив 5 контратак ворога. У ніч на 1 березня 1945 року стійко відбив силову розвідку супротивника. Примітивши кулеметну точку, під покровом ночі непомітно підповз до неї і гранатою знищив разом з обслугою. Розвідка була зірвана, ворог втратив 12 своїх солдатів.

Демобілізований у жовтні 1945 року. Повернувся до Миколаєва, працював майстром дільниці монтажного цеху на рідному суднобудівному заводі.

НагородиРедагувати

Нагороджений українським орденом Богдана Хмельницького 3-го ступеня (14.10.1999), радянськими орденами Вітчизняної війни 1-го ступеня (11.03.1985), Слави 2-го (15.04.1945) та двома 3-го (13.10.1944, 02.01.1945) ступенів, медалями. 19 серпня 1955 року перенагороджений орденом Слави 1-го ступеня (№ 2309).

ЛітератураРедагувати

  • Дубров Б. И. Солдатская слава. 3-е изд. — Киев, 1987. — С. 229. (рос.)

ПосиланняРедагувати