Відкрити головне меню

Андрушко Сергій Павлович

український актор.

Андру́шко Сергі́й Па́влович (нар. 16 листопада 1963, с. Сліди Тиврівського району Вінницької області, Україна) — український актор. Заслужений артист України.

Сергій Павлович Андрушко
Сергій Андрушко (серпень 2016)
Сергій Андрушко (серпень 2016)
Народився 16 листопада 1963(1963-11-16) (56 років)
с. Сліди, Тиврівський район, Вінницька область, Україна
Національність українець
Громадянство УРСРУкраїна Україна
Діяльність актор
Дружина Наталка Колтун
Діти син Ярослав[1]
Нагороди та премії
Заслужений артист України

Commons-logo.svg Сергій Павлович Андрушко у Вікісховищі?

ЖиттєписРедагувати

Закінчив хореографічне відділення культурно-освітнього училища в м. Тульчин Вінницької області (1982), акторський факультет Київського інституту театрального мистецтва (1989, нині університету театру, кіно і телебаченння).

Відтоді — актор Тернопільського академічного обласного драматичного театру. Водночас від 1993 — викладач танцю, сценічної пластики та фехтування на акторському відділенні Тернопільського музичного училища, від 2005 — викладач сценічного руху в інституті мистецтв Тернопільського національного педагогічного університету.

ТворчістьРедагувати

У дитинстві займався художньою самодіяльністю, багато співав. Першу роль Альберто («Людина і Джентльмен» Едуардо де Філіппо) виконав у дипломній виставі в театральному інституті[1]. Дебютом у Тернопільському драмтеатрі була епізодична роль двірника у виставу «Діти Арбату»[1].

РоліРедагувати

Зіграв понад 50 ролей, серед яких:

У кіно:

КурйозиРедагувати

У виставі «Гетьман Дорошенко», граючи писаря, виконував трюк із шаблею. Виставу грав у чоботях на високих каблуках, а трюк у спеціальних танцювальних чоботях. Під час танцю вибігав за куліси перевзуватися, одного разу вибіг за куліси, швиденько зняв чоботи на каблуках, а танцювальних у визначеному місці не виявилося, тож вибіг на сцену і почав стрибати через шаблю у червоних шароварах та білих шкарпетках.[1]

Під час вистави-казочки «По щучому велінню» очі засліпило світло від прожекторів і артист упав в оркестрову яму, зламавши пальці на руці, але дограв виставу з травмованою рукою і за допомогою партнерів обіграв цей випадок, ніби так було задумано.[1]

НагородиРедагувати

Неодноразовий лауреат театральних фестивалів у номінації «Краще пластичне вирішення вистави», зокрема 4-го фестивалю (2003) «Тернопільські театральні вечори. Дебют» («Не судилось» Михайла Старицького).

ПриміткиРедагувати

  1. а б в г д е ж и Василь Солтис. Тернопільський актор під час вистави падав в оркестрову яму // 20 хвилин (Тернопіль). — 2012. — 22 січня.

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати