Андроме́да (грец. Ανδρομέδα) — дочка царів Ефіопії Кефея та Кассіопеї; була, як і її мати, надзвичайно вродлива.

Андромеда
дав.-гр. Ἀνδρομέδα
Statue of Andromeda at Melbourne Hall gardens (geograph 3211214).jpg
Божество в давньогрецька міфологія
Батько Кефей[1][2][3]
Мати Кассіопея[1][4][5]
Діти Горгофона[6], Persesd, Електріон, Heleusd, Sthenelusd[7], Mestord, Autochthed, Cynurusd і Алкей
Персонаж твору Метаморфози
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі
Андромеда, картина Ґюстава Доре

Кассіопея хвалилася, що її дочка краща за будь-яку з нереїд. Обурені нереїди поскаржилися Посейдонові, який затопив Ефіопію і наслав морську потвору, що пожирала людей. Оракул провістив, що країна визволиться від страховиська тоді, коли йому віддадуть Андромеду. Веління оракула виконали. Прикута до скелі Андромеда чекала на смерть. Але з'явився Персей, який повертався після перемоги над Медузою. Захоплений красою дівчини, Персей убив потвору і попросив руки дівчини. Після смерті Андромеди Афіна перетворила її на сузір'я.

Сюжет цього міфа використано в живописі й пластиці (Тіціан, Тінторетто, Рубенс, Рембрандт, Пуссен, П. Пюже), у літературі (П. Корнель, П. Кальдерон, Лопе де Вега) та музиці (К. Монтеверді, Л. Россі, Гендель, Гайдн, Цінгареллі, Ж. Ібер, П. Моріс та ін.).

Міф про викрадення Андромеди використано в християнській легенді про Святого Юрія.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б Андромеда // Энциклопедический словарь / под ред. И. Е. АндреевскийСПб: Брокгауз — Ефрон, 1890. — Т. Iа. — С. 769.
  2. Кефей // Энциклопедический словарьСПб: Брокгауз — Ефрон, 1895. — Т. XV. — С. 35.
  3. Любкер Ф. Cepheus // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — СПб: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 272.
  4. Кассиопа // Энциклопедический словарьСПб: Брокгауз — Ефрон, 1895. — Т. XIVа. — С. 685.
  5. Любкер Ф. Cassiopea // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — СПб: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 259.
  6. Любкер Ф. Perseus // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — СПб: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 1012–1014.
  7. Обнорский Н. П. Сфенел // Энциклопедический словарьСПб: Брокгауз — Ефрон, 1901. — Т. XXXII. — С. 411.

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати