Вікіпедія

Андре Феліпе Рібейру де Соуза

бразильський футболіст
(Перенаправлено з Андре Феліпе)
Це іберійські ім'я та прізвище. Перше (батькове) прізвище цієї особи Рібейру, а друге (материне) прізвище де Соуза.

Андре Феліпе Рібейру де Соуза (порт. André Felipe Ribeiro de Souza, нар. 27 вересня 1990, Кабу-Фріу) — бразильський футболіст, нападник клубу «Понте-Прета». Виступав за збірну Бразилії.

Ф
Андре
Андре
Андре
Особисті дані
Повне ім'я Андре Феліпе Рібейру де Соуза
Народження 27 вересня 1990(1990-09-27)[1][2] (33 роки)
  Кабу-Фріуd, Ріо-де-Жанейро, Бразилія
Зріст 184 см
Вага 77 кг
Громадянство  Бразилія
Позиція Нападник
Інформація про клуб
Поточний клуб Бразилія «Понте-Прета»
Номер 90
Юнацькі клуби
2007—2009 Бразилія «Кабофріенсе»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
2009–2010 Бразилія «Сантус» 18 (7)
2010–2012 Україна «Динамо» К 3 (0)
2011 →  Франція «Бордо» 8 (0)
2011–2016 Бразилія «Атлетіко Мінейру» 48 (10)
2012–2013 →  Бразилія «Сантус» 43 (18)
2013 →  Бразилія «Васко да Гама» 27 (12)
2015 →  Бразилія «Спорт Ресіфі» 34 (14)
2016 Бразилія «Корінтіанс» 29 (6)
2016–2017 Португалія «Спортінг» 15 (3)
2017–2018 Бразилія «Спорт Ресіфі» 35 (16)
2018–2020 Бразилія «Греміо» 41 (6)
2020–2021 Туреччина «Газіантеп» 19 (2)
2021 Бразилія «Спорт Ресіфі» 20 (2)
2022 Бразилія «Куяба» 17 (3)
2023 Росія «Торпедо» (Москва) 5 (1)
2023– Бразилія «Понте-Прета» 7 (1)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
2010– Бразилія Бразилія 4 (0)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.
Інформацію оновлено 18 серпня 2023.

Біографія ред.

Клубна кар'єра ред.

«Сантус» ред.

 
Андре під час виступів за «Сантус». 2010 рік.

Вихованець футбольної школи «Кабофріенсе», з якої у 2008 році перейшов до академії «Сантуса». ВІн допоміг команді виграти молодіжний чемпіонат штату Сан-Паулу, ставши найкращим бомбардиром команди[3], після чого у лютому 2009 року підписав професійний контракт з клубом[4].

На дорослому рівні Андре дебютував на останніх хвилинах матчу Ліги Пауліста проти «Можі Міріна», а свій перший гол у професійній команді забив у переможному матчі проти «Флуміненсе» (2:0). У 2010 році, після приходу тренера [[Дорівал Жуніор|Дорівала Жуніора] на посаду головного тренера Андре став основним гравцем і був одним із найяскравіших моментів команди, яка виграла Лігу Паулісту. У цьому змаганні команда «Сантоса» грала в атакувальний футбол і поєднувала досвід таких гравців, як Робінью та Еду Драсена з молодими Неймаром та Гансо. Андре закінчив чемпіонат із 13 голами, ставши другим бомбардиром команди після лише Неймара, який забив 14 голів[5]. Паралельно з чемпіонатом Сан-Паулу, «Сантус» також грав в першій половині 2010 року у Кубку Бразилії, і Андре там теж виділявся, ставши другим бомбардиром турніру з 8 голами (знову поступившись лише Неймару, який забив 11).

Гарні виступи та голи привернули увагу до Андре, і в червні «Сантус» оголосив про перехід гравця до київського «Динамо». Однак умови трансферу гарантували, що гравець залишиться в клубі до фіналу Кубка Бразилії, до якого «Сантус» пробився.Перемігши там «Віторією» за сумою двох фінальних матчів, «Сантос» виграв свій перший Кубок Бразилії. До цих матчів Андре ще мав час, щоб зіграти дев’ять ігор за Чемпіонат Бразилії 2010 року, забивши п’ять голів.

Загалом у 51 матчах за «Сантус» 19-річний Андре забив 28 голів в усіх турнірах.

«Динамо» (Київ) та оренда в «Бордо» ред.

По завершенні фінального матчу Кубка Бразилії 2010 року (4 серпня) став гравцем київського «Динамо». Трансфер Андре обійшовся киянам у 8 млн. $, причому половину суми «Динамо» повинно було заплатити відразу[6].

 
Андре у складі «Динамо». 2010 рік.

Дебютував у «Динамо» в кваліфікаційному раунді Ліги чемпіонів у грі проти «Аякса». У різних турнірах Андре зіграв за «Динамо» у 9 матчах[7]. Після відставки головного тренера Валерія Газзаєва, на прохання якого і був куплений гравець, Андре став рідко потрапляти в основу Динамо, в основному виходячи тільки на заміну. Андре забив за «Динамо» лише один гол і той за дубль, а за основу «Динамо» бразильський футболіст так і не забив жодного офіційного гола[8]. Хоча після його удару зі штрафного, в матчі проти «Севастополя» 27 жовтня 2010 року, за допомогою подвійного рикошету від гравців команди суперників, м'яч залетів в сітку воріт. Але цей гол було записано як автогол Дмитра Гололобова.

31 січня 2011 року «Бордо» і «Динамо» домовилися про оренду нападника строком на півроку. При цьому «Бордо» отримало першочергове право викупити контракт футболіста[9][10]. За неофіційними даними, послуги бразильця обійшлися «жирондинцям» в суму близько 2 млн. євро.

«Атлетіко Мінейру» ред.

Після повернення до київського «Динамо», вже при новому наставнику — Юрії Сьоміні, 20 липня 2011 року Андре було віддано до 30 червня 2012 року в оренду у бразильський «Атлетіко Мінейру», із пріоритетним правом на викуп гравця[11]. У дебютній грі 28 липня 2011 року в рамках 12 туру чемпіонату Бразилії його гол на 76 хвилині матчу приніс «Атлетико Мінейро» мінімальну перемогу над «Флуміненсе». 22 квітня 2012 року «Атлетіко Мінейро» оголосило про покупку 80% економічних прав Андре, які належали «Динамо». Сума трансферу склала 5,8 мільйонів євро.

У 2012 році Андре виграв Лігу Мінейро, ставши найкращим гравцем турніру і другим бомбардиром з 10 м'ячами.

10 серпня 2012 року стало відомо, що 21-річний нападник буде виступати за «Сантус» на правах оренди до кінця 2013 року. «Сантус», який відчував серйозні проблеми з нападом, заплатив за футболіста 2 мільйони євро, отримавши 25% економічних прав[12]. Згодом також виступав на правах оренди за «Васко да Гаму» та «Спорт Ресіфі», а у 2016 році грав за «Корінтіанс», де у 29 матчах відзначився шістьма голами.

«Спортінг» та повернення до Бразилії ред.

 
Андре (у центрі) під час виступів за «Спорт Ресіфі». 2017 рік.

25 серпня 2016 року перейшов у португальський «Спортінг»[13], але і цього разу заграти у Європі не зумів, через що вже 5 січня 2017 року погодився повернутися в «Спорт Ресіфі», який викупив 70% майнових прав спортсмена, погодившись на п'ятирічний контракт[14].

23 березня 2018 року, на правах оренди з опцією викупу приєднався до «Греміо»[15], а 21 лютого 2019 року було оформлено повноцінний перехід гравця[16]. Загалом він забив 11 голів у 75 іграх, після чого 7 серпня 2020 року контракт був розірваний за згодою сторін[17].

Завершення кар'єри ред.

21 серпня 2020 року на правах вільного агента перейшов у «Газіантеп»[18]. У складі турецького клубу форвард забив три голи в 22 іграх в усіх турнірах протягом сезону 2020/21, після чого 19 травня 2021 року втретє у кар'єрі став гравцем клубу «Спорт Ресіфі»[19].

 
Андре у складі «Торпедо». 2023 рік.

27 січня 2022 підписав контракт з клубом «Куяба»[20]. 12 лютого 2022 року Андре дебютував і також забив свій перший гол за новий клуб під час гри проти клубу «Дом Боско» (4:0) у сьомому турі Ліги Мато-Гросенсе. За підсумками сезону він допоміг команді виграти цей турнір. 5 жовтня 2022 року «Куяба» повідомила про розірвання контракту з Андре, який покинув клуб, провівши 26 матчів та забивши чотири голи в усіх турнірах[21].

23 березня 2023 року приєднався до московського «Торпедо»[22]. До кінця сезону бразилець провів 5 матчів і забив 1 гол, а «Торпедо» посіло останнє місце та вилетіло з Прем'єр-ліги, після чого Андре залишив клуб[23].

3 липня 2023 року став гравцем клубу «Понте-Прета», уклавши угоду до кінця року[24].

Міжнародна кар'єра ред.

У серпні 2010 року головний тренер збірної Бразилії Мано Менезес викликав футболіста в збірну Бразилії. 10 серпня 2010 року Андре дебютував за національну команду в матчі проти збірної США. Загалом провів за національну збірну 4 гри

Статистика ред.

На 25 вересня 2012 року

Клуб Сезон Чемпіонат Кубок Інше Всього
Ігор Голів Ігор Голів Ігор Голів Ігор Голів
«Сантос» 2009 9 2 0 0 1 0 10 2
2010 9 5 11 8 22 13 41 26
Всього 18 7 11 8 22 13 51 28
«Динамо» (Київ) 2010-11 3 0 3 0 3 0 9 0
Всього 3 0 3 0 3 0 9 0
«Бордо» 2010-11 8 0 0 0 0 0 8 0
Всього 8 0 0 0 0 0 8 0
«Атлетіко Мінейро» 2011 22 7 0 0 0 0 22 7
2012 0 0 4 4 14 10 18 14
Всього 22 7 4 4 14 10 40 21
«Сантос» 2012 9 0 0 0 0 0 9 0
Всього 9 0 0 0 0 0 9 0

Досягнення ред.

Клубні ред.

  «Сантос»:

  «Атлетіко Мінейру»:

  «Спорт Ресіфі»

  «Греміо»

  «Куяба»

Примітки ред.

  1. ↑ Transfermarkt.de — 2000.
  2. ↑ As — Madrid: Grupo Prisa, 1967. — ISSN 1888-6671
  3. ↑ André « Lancepédia – A enciclopédia do Futebol. lancepedia.com.br. 7 січня 2016. Архів оригіналу за 7 січня 2016. Процитовано 18 серпня 2023.
  4. ↑ Santos aumenta salário de André para evitar assédio. Estadão (pt-br) . Процитовано 18 серпня 2023.
  5. ↑ Futebol Paulista 2010 Artilharia [Архівовано 22 листопада 2010 у Wayback Machine.]
  6. ↑ UA-Футбол. "Сантос": "Сегодня Андре вылетает в Киев". Архів оригіналу за 22 липня 2010. Процитовано 22 вересня 2012.
  7. ↑ Андре перешёл в "Бордо" // Официальный сайт ФК "Динамо" (Киев) [Архівовано 5 лютого 2011 у Wayback Machine.] (рос.) доступ 31 січня 2011
  8. ↑ Молодежная команда «Динамо»: статистика сезона 2010/2011. Архів оригіналу за 23 травня 2011. Процитовано 22 вересня 2012.
  9. ↑ Transfert – André renforce Bordeaux // Site officiel du FC Girondins de Bordeaux [Архівовано 2012-03-11 у Wayback Machine.] (фр.)
  10. ↑ Андре перешёл в "Бордо". Официальный сайт ФК "Динамо" (Киев). 31.01.2011. Архів оригіналу за 5 лютого 2011. Процитовано 31 січня 2011.
  11. ↑ Андре повернувся до Бразилії. ФК «Динамо Київ» Офіційний сайт. 20 липня 2011. Процитовано 21 липня 2011. {{cite web}}: Недійсний |deadurl=404 (довідка)
  12. ↑ Андре вернулся в Сантос. Архів оригіналу за 13 вересня 2012. Процитовано 22 вересня 2012.
  13. ↑ David Carvalho (25 серпня 2016). Agora é oficial: André Souza reforça ataque do Sporting (порт.). tsf.pt. Архів оригіналу за 23 вересня 2016. Процитовано 30 серпня 2016.
  14. ↑ AlcoforadoRecife, Por Rômulo (5 лютого 2017). A saudade acabou: após novela, Sport confirma André, que comemora acerto. globoesporte.com (pt-br) . Процитовано 18 серпня 2023.
  15. ↑ Mave Tecnologia. André assina com o Grêmio. Grêmio FBPA (pt-BR) . Архів оригіналу за 23 березня 2023. Процитовано 23 березня 2023.
  16. ↑ Entenda por que o BID da CBF registra rescisão do Grêmio com o centroavante André. GZH (pt-BR) . 21 лютого 2019. Архів оригіналу за 23 березня 2023. Процитовано 23 березня 2023.
  17. ↑ Mave Tecnologia. Grêmio informa acordo com atleta André Felipe. Grêmio FBPA (pt-BR) . Архів оригіналу за 23 травня 2022. Процитовано 23 березня 2023.
  18. ↑ TRANSFER | ANDRE FELIPE GAZİANTEP'TE! — Gaziantep FK. www.gaziantepfk.org (тур.). Архів оригіналу за 23 березня 2023. Процитовано 23 березня 2023.
  19. ↑ #ChegaDeSaudade: André está de volta ao Sport. Sport Club do Recife (pt-BR) . Архів оригіналу за 23 березня 2023. Процитовано 23 березня 2023.
  20. ↑ zeni. André é oficialmente o novo atacante do Cuiabá. PRIMEIRO TEMPO (pt-BR) . Архів оригіналу за 23 березня 2023. Процитовано 23 березня 2023.
  21. ↑ Jonatas Berto (5 жовтня 2022). Cuiabá oficializa saída de André. Mercado do Futebol (pt-BR) . Архів оригіналу за 23 березня 2023. Процитовано 23 березня 2023.
  22. ↑ Екснападник Динамо Андре перейшов до московського торпедо. football.ua. Процитовано 18 серпня 2023.
  23. ↑ CB, Portal (4 липня 2023). Ponte Preta: após jogar Brasileirão por sete equipes, André vai estrear na Série B com a Macaca. Portal CB (pt-BR) . Процитовано 18 серпня 2023.
  24. ↑ Ponte Preta anuncia a contratação do atacante André :: ogol.com.br. www.ogol.com.br (pt-BR) . Процитовано 18 серпня 2023.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Андре_Феліпе_Рібейру_де_Соуза&oldid=41597970