Вікіпедія

Андреа Агостінеллі

італійський футболіст

Андреа Агостінеллі (італ. Andrea Agostinelli, нар. 20 квітня 1957, Анкона) — італійський футболіст, що грав на позиції півзахисника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер.

Ф
Андреа Агостінеллі
Андреа Агостінеллі
Андреа Агостінеллі
Агостінеллі у 1977 році
Особисті дані
Народження 20 квітня 1957(1957-04-20)[1] (67 років)
  Анкона, Італія
Зріст 174 см
Вага 71 кг
Громадянство  Італія
Позиція півзахисник
Юнацькі клуби
1973-1975 Італія «Лаціо»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1975–1979 Італія «Лаціо» 75 (2)
1979–1980 →  Італія «Наполі» 9 (0)
1980–1981 →  Італія «Пістоєзе» 27 (0)
1981–1982 Італія «Модена» 27 (2)
1982–1985 Італія «Аталанта» 97 (1)
1985–1987 Італія «Авелліно» 30 (1)
1986–1987 →  Італія «Лечче» 27 (1)
1987–1988 →  Італія «Дженоа» 18 (0)
1988–1990 Італія «Мантова» 60 (7)
1990–1992 Італія «Лодіджані» 64 (4)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1976–1978 Італія Італія U-21 12 (0)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1992–1993 Італія «Лодіджані» (помічник)
1994–1995 Італія «Латина»
1995–1997 Італія «Астрея»
1997–1998 Італія «Мантова»
1998–2000 Італія «Пістоєзе»
2000–2001 Італія «Тернана»
2002–2003 Італія «П'яченца»
2003 Італія «Наполі»
2004–2005 Італія «Кротоне»
2006–2007 Італія «Трієстина»
2007–2008 Італія «Салернітана»
2010–2011 Італія «Портогруаро»
2013 Італія «Варезе»
2015 Італія «Потенца» (техдир.)
2015–2016 Албанія «Партизані»
2016–2017 Албанія «Скендербеу»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Виступав, зокрема, за клуб «Лаціо», а також молодіжну збірну Італії.

Клубна кар'єра ред.

Народився 20 квітня 1957 року в місті Анкона. Вихованець футбольної школи клубу «Лаціо»[2]. Дебютував в Серії А 19 жовтня 1975 року в матчі проти «Перуджі» (0:2). У наступні сезони він був дублером Лучано Ре Чекконі і став основним гравцем лише 1977 року після смерті останнього[2]. Всього за «орлів» провів чотири сезони, взявши участь у 75 матчах чемпіонату.

В 1979 році перейшов на правах оренди в «Наполі»[3], проте на поле виходив вкрай рідко, зігравши лише 9 матчів у Серії А, крім того був залучений до розслідування по договірним матчам, хоча і був виправданий[4].

Після повернення в «Лаціо» Агостінеллі повторно був відданий в оренду, на цей раз в «Пістоєзе», яке саме вийшло до Серії А[5]. У Тоскані Андреа відразу став основним гравцем, зігравши 27 матчів в чемпіонаті, але команда закінчила сезон на останньому місці і покинула елітний дивізіон.

В жовтні 1981 року Агостінеллі став гравцем клубу з Серії C1 «Модена», яка купила гравця за 300 мільйонів лір[6]. Проте у новій команді півзахисник провів лише один рік і у жовтні 1982 рок перейшов до «Аталанти», з якою провів два сезони в Серії Б і один в Серії А.

У 1985 році Андреа перейшов у «Авелліно» з Серії А[7], а у жовтні 1986 року, після того, як провів свої останні дві гри у вищому дивізіоні Італії на початку сезону 1986/87, Агостінеллі на правах оренди став гравцем «Лечче» з Серії В[8]. Граючи як основний гравцець Агостінеллі допоміг клубу вийти в плей-оф за право виступу в Серії А, проте там його клуб поступився «Чезені». У жовтні 1987 року, також на правах оренди, Андреа перейшов у «Дженоа» з Серії B[9], зігравши у 18 матчах.

Згодом з 1988 по 1990 рік грав два сезони за «Мантову» в Серії С1. Завершив професійну ігрову кар'єру 1992 року у клубі «Лодіджані» з Серії С2, з якою виграв просування до Серії С1 в 1991 році.

За свою кар'єру він провів 172 матчів і 3 голи в Серії А і 112 матчів і 2 голи в Серії Б.

Виступи за збірну ред.

Протягом 1976—1978 років залучався до складу молодіжної збірної Італії, разом з якою став чвертьфіналістом молодіжного Євро-1978[10]. Всього на молодіжному рівні зіграв у 12 офіційних матчах.

Кар'єра тренера ред.

Розпочав тренерську кар'єру відразу ж по завершенні кар'єри гравця, 1992 року, увійшовши до тренерського штабу клубу «Лодіджані».

В 1994 році розпочав самостійну тренерську кар'єру, очоливши клуб Серії D «Латина»[11]. У наступному сезоні переходить до «Астреї» з Серії С2, з якою вилетів до Серії D, але повернувся назад до Серії C2 в наступному році[12], а також виграв аматорський Кубок Італії[en][13].

У сезоні 1997/98 тренував «Мантову» з Серії С2, а в наступному сезоні очолив «Пістоєзе», яке вивів з Серії С1 в Серію В[14], після чого зберіг прописку команді в Серії В сезону 1999/00.

У 2000 році Агостінеллі очолив «Тернану» з Серії B[15], але був звільнений в листопаді 2001 року[16] через невдалий старт свого другого сезону в клубі[17].

У сезоні 2002/03 Агостінеллі дебютував в Серії А в статусі тренера, керуючи «П'яченцою». Проте результати команди були низькими (3 перемоги в 19 турах), тому в лютому 2003 року після домашньої поразки 1:4 від «Брешії» Агостінеллі був звільнений[18].

Влітку 2003 року прийняв пропозицію попрацювати у клубі Серії В «Наполі», проте вже в листопаді того ж року був звільнений[19]. Після цього з грудня 2004 по квітень очолював інший клуб другого дивізіону «Кротоне»[20], проте також у клубі надовго не затримався.

У лютому 2006 року Агостінеллі замінює Вітторіо Руссо біля керма клубу «Трієстина»[21], який врятував від вильоту з Серії В, але в лютому 2007 року був звільнений з команди[22].

У сезоні 2007/08 років тренував клуб «Салернітана» в Серії С1[23]. Команда була в лідерах своєї групи чемпіонату[13], але ряд поганих результатів і погіршення відносин з президентством привели до звільнення Андреа, яке відбулося 3 лютого 2008 року[24].

Після двох років бездіяльності, 2 грудня 2010 року Агостінеллі став головним тренером «Портогруаро»[25], проте не врятував венеційську команду від вильоту з Серії Б, після чого покинув клуб.

У квітні 2013 року очолив «Варезе» з Серії Б[26], але не зміг пробитись з клубом в плей-оф за право виступу в Серії А і в кінці сезону пішов у відставку[27].

У вересні 2015 року був прийнятий на роботу в клуб «Потенца» з Серії D, зайнявши посаду технічного директора.

28 грудня 2015 року він був призначений новим головним тренером однієї з команд столиці Албанії, Тирани «Партизані», з якою він підписав контракт до кінця сезону[28]. В наступному сезоні він був найнятий чемпіонами Албанії клубом «Скендербеу», але вже 3 січня 2017 року був звільнений. На той момент він з командою займав третє місце в турнірній таблиці, будучи всього на чотири очки позаду лідерів «Кукесі».

Статистика виступів ред.

Статистика клубних виступів ред.

Сезон Команда Чемпіонат Кубок Італії Континентальні кубки Усього
Ліга Ігор Голів Ліга Ігор Голів Ліга Ігор Голів Ігор Голів
1975–76   «Лаціо» A 2 0 КІ ? ? КУЄФА ? ? 2+ 0+
1976–77 A 25 1 КІ ? ? - - - 25+ 1+
1977–78 A 29 1 КІ ? ? КУЄФА ? ? 29+ 1+
1978–79 A 19 0 КІ ? ? - - - 19+ 0+
Усього за «Лаціо» 75 2 ? ? ? ? 75+ 2+
1979–80   «Наполі» A 9 0 КІ 6 0 КУЄФА 4 1 19 1
1980–81   «Пістоєзе» A 27 0 КІ ? ? - - - 27+ 0+
1981–82   «Модена» C1 27 2 КІ-C ? ? - - - 27 2
1982–83   «Аталанта» B 30 0 КІ 0 0 - - - 30 0
1983–84 B 37 1 КІ 5 0 - - - 42 1
1984–85 A 30 0 КІ 5 0 КМ 4 0 39 0
Усього за «Аталанту» 97 1 10 0 4 0 101 1
1985–86   «Авелліно» A 28 1 КІ 5 0 - - - 33 1
1986–87 A 2 0 КІ ? ? - - - 2 0
1986–87   «Лечче» B 27 1 КІ ? ? - - - 27 1
1987–88   «Авелліно» A 0 0 КІ ? ? - - - ? ?
Усього за «Авелліно» 30 1 ? ? ? ? 30 1
1987–88   «Дженоа» B 18 0 КІ ? ? - - - 18 0
1988–89   «Мантова» C1 ? ? КІ-C ? ? - - - ? ?
1989–90 C1 ? ? КІ-C ? ? - - - ? ?
Усього за «Мантову» 60 7 ? ? - - 60 7
1990–91   «Лодіджані» C2 ? ? - - - - - - ? ?
1991–92 C2 ? ? - - - - - - ? ?
Усього за «Лодіджані» 64 4 ? ? - - 64 4
Усього за кар'єру

Титули і досягнення ред.

Як гравця ред.

Як тренера ред.

Примітки ред.

  1. ↑ Transfermarkt.de — 2000.
  2. ↑ а б Intervista ad Andrea Agostinelli, aprile 1977 [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] storiedicalcio.altervista.org
  3. ↑ Chiusura senza emozioni, L'Unità, 19 luglio 1979, pag.12
  4. ↑ Intanto una sentenza: quattro mesi a Damiani, L'Unità, 24 maggio 1980, pag.14
  5. ↑ Così per ora il calciomercato, L'Unità, 14 luglio 1980, pag.10
  6. ↑ Ugolotti passa al Como, Agostinelli va al Modena, De Tommasi all'Avellino?, L'Unità, 29 ottobre 1981, pag.16
  7. ↑ VIGNOLA RITORNA A VERONA SOCRATES AL CORINTHIANS? [Архівовано 12 серпня 2017 у Wayback Machine.] La Repubblica, 3 luglio 1985, pag.30
  8. ↑ SCARNECCHIA FINISCE IN C1 AL BARLETTA [Архівовано 9 липня 2017 у Wayback Machine.] La Repubblica, 24 ottobre 1986, pag.25
  9. ↑ QUATTRO SQUALIFICATI IN SERIE A MULTA DI 35 MILIONI ALL' INTER [Архівовано 12 березня 2017 у Wayback Machine.] La Repubblica, 22 ottobre 1987, pag.26
  10. ↑ Under: una speranza che si chiama Rossi, L'Unità, 8 marzo 1978, pag.12
  11. ↑ Due promozioni, ma anche tre esoneri [Архівовано 12 березня 2017 у Wayback Machine.] La Repubblica, 19 giugno 2003
  12. ↑ IL 'DERBYNO' DA UN MILIONE AL MESE [Архівовано 12 березня 2017 у Wayback Machine.] La Repubblica, 25 agosto 1997
  13. ↑ а б L'ex granata ed Astrea Agostinelli: «Salerno tornerà grande» [Архівовано 27 вересня 2013 у Wayback Machine.] solosalerno.it
  14. ↑ Pistoiese e Savoia in B, bomba — carta sul portiere del Lumezzane [Архівовано 6 листопада 2015 у Wayback Machine.] Il Corriere della Sera, 14 giugno 1999, pag.45
  15. ↑ In Serie B è sempre Mezzogiorno [Архівовано 12 березня 2017 у Wayback Machine.] La Repubblica, 22 agosto 2001
  16. ↑ L'addio di Agostinelli alla Ternana[недоступне посилання з лютого 2019] quotidiano.net
  17. ↑ IL PUNTO Ma quanto si segna in serie B [Архівовано 12 березня 2017 у Wayback Machine.] La Repubblica, 21 ottobre 2001
  18. ↑ Piacenza in crisi volta pagina via Agostinelli, ritorna Cagni [Архівовано 12 березня 2017 у Wayback Machine.] La Repubblica, 4 febbraio 2003, pag.48
  19. ↑ Tecnici contro: Andrea Agostinelli, la scheda [Архівовано 21 березня 2016 у Wayback Machine.] reggionelpallone.it
  20. ↑ Agostinelli a Crotone [Архівовано 12 березня 2017 у Wayback Machine.] tuttomercatoweb.com
  21. ↑ UFFICIALE: Agostinelli è il nuovo tecnico della Triestina [Архівовано 12 березня 2017 у Wayback Machine.] tuttomercatoweb.com
  22. ↑ UFFICIALE: Triestina, esonerato Agostinelli [Архівовано 12 березня 2017 у Wayback Machine.] tuttomercatoweb.com
  23. ↑ Salernitana [Архівовано 12 березня 2017 у Wayback Machine.] La Repubblica, 24 maggio 2007
  24. ↑ Salernitana, Brini si presenta 'Cerco entusiasmo e gioco' [Архівовано 12 березня 2017 у Wayback Machine.] La Repubblica, 5 febbraio 2008
  25. ↑ Portogruaro: Agostinelli nuovo allenatore [Архівовано 12 березня 2017 у Wayback Machine.] tuttocalciatori.net
  26. ↑ Comunicato: il Varese ad Agostinelli [Архівовано 23 жовтня 2013 у Wayback Machine.] varese1910.it, 17 aprile 2013
  27. ↑ Il Varese riparte da Sottili[недоступне посилання з лютого 2019] Prealpina.it
  28. ↑ CALCIOLunedì 28 dicembre 2015 — 13:26Andrea Agostinelli allenatore del Partizani Tirana. Архів оригіналу за 12 березня 2017. Процитовано 9 березня 2017.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Андреа_Агостінеллі&oldid=39859249