Андреас Сигізмунд Маргграф
Андреас Сигізмунд Маргграф (нім. Andreas Sigismund Marggraf, 3 березня 1709, Берлін — 7 серпня 1782, Берлін) — німецький хімік, член Берлінської академії наук (1738). Одержав цинк, вдосконалив спосіб одержання фосфору (1743). За допомогою мікроскопа відкрив (1747) кристали цукру у тонких зрізах коренів буряка.
| Андреас Сигізмунд Маргграф | |
|---|---|
| Andreas Sigismund Marggraf | |
 | |
| Народився |
3 березня 1709 Берлін, маркграфство Бранденбург, Священна Римська імперія |
| Помер |
7 серпня 1782 (73 роки) Берлін |
| Місце проживання | Королівство Пруссія |
| Країна |
.svg){kind=small} Королівство Пруссія |
| Діяльність | хімік, фармацевт, ентомолог |
| Alma mater | Страсбурзький університет |
| Галузь | хімія |
| Відомі учні | Франц Карл Ахард |
| Членство |
Прусська академія наук Academy of Science for Public Utilityd Петербурзька академія наук Російська академія наук Французька академія наук |
| Відомий завдяки: | одержав цинк, за допомоги мікроскопу помітив криштали цукру в буряку |
| Батько | Геннінг Христіан Маргграф (1680-1754) |
 Андреас Сигізмунд Маргграф у Вікісховищі | |
Біографія ред.
Андреас Сигізмунд Маргграф народився 3 березня 1709 року у Берліні, що був столицею маркграфства Бранденбург. Після вивчення хімії у Берліні і Стразбурзі, медицини у Галле та мінералогії й металургії у Фрайбурзі, він у 1735 році повернувся до свого рідного міста, де працював асистентом свого батька, Геннінга Христіана Маргграфа (нім. Henning Christian Marggraf[de]), головного придворного аптекаря, що стояв на чолі Медико-хірургічного колегіуму. Три роки по тому, в 1738 році, А. Маргграф був обраний до Берлінської академії наук, яка в 1754 році поставила його на чолі своєї хімічної лабораторії і в 1760 році призначила його директором свого фізичного відділку.[1] А. Маргграф продовжив роботу до 1781 року, коли вийшов у відставку.[2]
Він помер у Берліні 7 серпня 1782 року.
Наукова діяльність ред.
Ім'я А. Маргграфа в першу чергу пов'язане з відкриттям цукру в буряках. До того цукор отримували лише з цукрової тростини, яку вирощували за океаном. Проводячи експерименти з метою отримання цукру з місцевих рослин, він виявив, що для цієї мети найкраще придатні буряк і морква, в яких цукор, як у цукровій тростині, міститься у вигляді кришталиків, і що він може бути вилучений за допомоги кип'ятіння висушеного коріння в спирті, з якого він осідає при охолодженні. Цукор у буряку і моркві було виявлено за допомогои мікроскопа. Звіт про експерименти було опубліковано у 1747 році.[1] Дослідження А. Маргграфа були продовжені Ф. Ахардом, який започаткував промислове виробництво цукру з буряків.
Вивчаючи природу галунів, він показав, що один з компонентів цієї речовини, оксид алюмінію, міститься в глині і, крім того, що сіль не може бути отримана дією тільки сірчаної кислоти на оксид алюмінію, і додавання лугу є необхідним.[1]
Він спростив процес отримання фосфору з сечі і зробив деякі важливі зауваження стосовно фосфорної кислоти. У металургії він розробив більш досконалі методи виробництва цинку і очищення срібла, олова та інших металів.[1]
А. Маргграф був прихильником флогістонної теорії.[1]
Твори ред.
Його праці, написані переважно французькою, були представлені Берлінській академії і були зібрані у двотомнику «Хімічні твори» (нім. Chymische Schriften), що вийшов друком у 1761 і 1767 роках.[1]
Література ред.
- Chisholm, Hugh, ed. (1911). «Marggraf, Andreas Sigismund». Encyclopædia Britannica (11th ed.). Cambridge University Press. (англ.)
Виноски ред.
- ↑ а б в г д е Chisholm, Hugh, ed. (1911). «Marggraf, Andreas Sigismund». Encyclopædia Britannica (11th ed.). Cambridge University Press. (англ.)
- ↑ Engel, Michael. Marggraf, Andreas Sigismund. // Neue Deutsche Biographie. Berlin, 1990, Band 16, S. 165–167.