Анджеліка Каталані
Анджеліка Катала́ні (італ. Angelica Catalani, у шлюбі Valabrègue; 10 травня 1780, Сенігаллія — 12 червня 1849, Париж) — італійська співачка.
| Анджеліка Каталані | |
|---|---|
| італ. Angelica Catalani | |
 | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 10 травня 1780[1][2][…] |
| Місце народження | Сенігаллія, Провінція Анкона, Марке, Папська держава |
| Дата смерті | 13 червня 1849[2][4] (69 років) |
| Місце смерті | Париж |
| Причина смерті | холера |
| Професії | оперна співачка |
| Співацький голос | колоратурне сопраноd |
| Інструменти | вокал[d] |
| Жанри | класична музика і опера |
 Файли у Вікісховищі | |
Біографія ред.
Дебютувала у Венеції 1795 року. Її виступи проходили з величезним успіхом у всій Європі, причиною якого був феноменальний голос (сопрано) надзвичайно красивого та чистого тембру, що доходив до рідкісної висоти (соль у третій октаві).
Колоратурні співи Каталані відрізнялися великою легкістю, впевненістю, чистотою. У віртуозних п'єсах бравурного характеру Каталані не мала суперниць. Величезний успіх Каталані мала в Парижі і особливо в Лондоні, де її гонорар за один сезон у театрі досяг у 1806 році 180 тисяч франків — небувалий для того часу.
За Людовіка XVIII і пізніше Каталані керувала італійською оперою в Парижі. 1826 року Каталані гастролює Італією, виступивши в Генуї, Неаполі та Римі. 1827 вона відвідала Німеччину[5] . Концертувала, серед інших місць, і в Росії у 1820, 1824 та 1825 роках[6]. Входила до Шведської Королівської Академії Мистецтв з 1827 року.
Завершила кар'єру 1828 року. Оселилася у Флоренції 1830 року. Тут започаткувала співочу школу для дівчат.
Про Каталані писав О. Пушкін у віршах «Княгині З. А. Волконській» (1827). Також про неї згадував у своєму щоденнику Стендаль.
Примітки ред.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б SNAC — 2010.
- ↑ FemBio database
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Анджелика Каталани (Angelica Catalani) | Belcanto.ru. www.belcanto.ru. Архів оригіналу за 7 січня 2022. Процитовано 21 жовтня 2019.
- ↑ Каталани // Путеводитель по Пушкину. — 1931 (текст). feb-web.ru. Архів оригіналу за 8 січня 2022. Процитовано 22 вересня 2019.
Література ред.
- Соловьёв Н. Ф. Каталани // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
- Andrea Della Corte e Guido Maggiorino Gatti, Dizionario di Musica, Torino, 1925
- G.Radiciotti, Angelica Catalani, pubbl. su Il Pianoforte, marzo 1924
- Giorgio Appolonia, Angelica Catalani, або «поетичного дива», опублікованої в "Працях конференції Співачка Бренд, записники Музичні Марці, QuattroVenti, 1999
- Андреа Суда и Вожу Более Кошек, Словарь, Музыка, Турин, 1925
- G. Radiciotti, Angelica Catalani, реклама. на Фортепіано, у березні 1924